Постанова 4852 № 160/5184/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5184/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/5184/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№61741104 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 44553,01 грн. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Зауважено, що позивач зареєстрований в місті Нікополі, Дніпропетровської області та будь-якого майна у місті Києві немає. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2020 ВП№61741104. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що до останнього надійшов виконавчий напис від 10.03.2020 року № 1130, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. в якому зазначено, що боржник проживає (фактичне місце перебування) у межах виконавчого округу міста Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням за місцем виконання. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, 10.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. за №1130 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача коштів яке Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було передано на виконання відповідачу. 07.04.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименко Р.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Зі змісту наведених правових приписів вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.04.2020 року по справі № 580/3311/19. Як свідчать встановлені обставини справи, приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Так, у виконавчому написі нотаріуса № 1130 від 10.03.2020 року, який підлягав примусовому виконанню, зазначено, що фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Між тим, відповідно до копії паспорта позивача, починаючи з 30.08.2012 по теперішній час останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В свою чергу, факт проживання за фактичним місцем проживання, зазначеним у наведеному виконавчому листі, позивач заперечує. Отже, виходячи з місця проживання позивача, виконавчий напис нотаріуса № 1130 від 10.03.2020 року, не підлягав би виконанню відповідачем. Між тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що положення приписів чинного законодавства встановлюють альтернативу місця виконання виконавчого документа приватним виконавцем, а саме виходячи з місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження його майна. Як вбачається з поданого позивачем листа АТ КБ «Приватбанк» від 29.04.2020 року № 20.1.0.0.0/7-200428/6527, в наведеній банківській установі у позивача наявний рахунок, на якому перебувають грошові кошти та які було накладено арешт на підставі постанови відповідача від 07.04.2020 року. Відповідно до частини 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Згідно ч.ч. 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків. Відтак, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції (визнання неіснуючого існуючим), яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Якщо відкинути цю юридичну фікцію, то таке означало б, що безготівкові кошти є недосяжними для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також і у Законі України "Про виконавче провадження" у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках". Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2020 року по справі № 905/477/18. Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) зареєстровано за адресою: вул. Грушевського, будинок 1Д, місто Київ, 01001. Відтак, враховуючи положення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що в розумінні глави 13 ЦК України грошові кошти є майном, місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а тому майно позивача розташовано в окрузі, в якому Приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція. Проте, вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності прийняття відповідачем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення місця виконання виконавчого документа у межах його виконавчого округу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильович - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року в адміністративній справі №160/5184/20 - скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова в повному обсязі складена 08.09.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай