Постанова 4855 № 640/23457/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23457/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : 27.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2842615147 від 09 липня 2019 року та податкове повідомлення-рішення №2852615147 від 09 липня 2019 року, прийняті Головним управління ДПС у м. Києві; визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галактика-Тест", на підставі якої був складений акт №115/26-15-14-07-02-10/38346361 від 31.05.2019 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Галактика-Тест" (код 38346361) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Житлобудмонтаж» (ідентифікаційний код 39140922) за квітень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств" на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №5926 від 14.05.2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Житлобудмонтаж» є хибними. При цьому, під час проведення перевірки відповідачем були допущені процесуальні порушення, які є самостійними підставами для скасування податкових-повідомлень-рішень. Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях не підтверджені належними доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позивача зі спірним контрагентом, у зв`язку з чим висновок контролюючого органу щодо фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Житлобудмонтаж» є обґрунтованим. Окрім того, при прийнятті рішення суд першої інстанції врахував, що позивачем не було надано до перевірки запитуваних відповідачем документів. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у позові. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 17.05.2019 № 316/26-15-14-07-02-18 у період з 20.05.2019 по 24.05.2019 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Галактика-Тест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Житлобудмонтаж» за квітень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства. За результатами даної перевірки складено акт № 115/26-15-14-07-02-10/38346361 від 31.05.2019 року про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 308 448 грн та п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України у частині ненадання посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, в результаті чого застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн. На підставі акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2019 року №2842615147 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 308 448 грн, № 2852615147 про застосування адміністративного штрафу на суму 510 грн. Не погоджуючись із податковими повідомлення-рішенням, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України, подавши скаргу від 18.07.2019 року. Рішенням Державної податкової служби України від 13.09.2019 №1724/6/99-00-08-05-02 скаргу позивача залишено без задоволення , а податкові повідомлення-рішення - без змін. Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу). Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацами 1 - 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV). Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Підпунктом 14.1.36 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88). Вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм є підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, на формування спірних податкових зобов`язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з ТОВ «Житлобудмонтаж», а також відомості з баз даних ІС "Податковий блок", Єдиний реєстр податкових накладних щодо вказаного контрагента. Відповідно до ст. 72,73,74 Податкового Кодексу України на адресу позивача було надіслано відповідачем письмовий запит від 16.04.2019 року за № 71324/10/26-15-14-07-02-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ «Житлобудмонтаж» за квітень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, який було отримано підприємством 22.04.2019 року. Проте, відповідних пояснень та їх документальні підтвердження позивач контролюючому органу не надав. Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-Тест» на підставі направлення від 17.05.2019 року №316/26-15-14-07-02-18, виданого Головним управління ДФС у м. Києві. Копію наказу від 14.05.2019 року №5926 вручено 20.05.2019 року до моменту початку перевірки під розписку представнику ТОВ «Галактика-Тест» за довіреністю Маро О.А., вказану особу було ознайомлення із направленням на право проведення перевірки. При цьому, в скарзі від 17.07.2019 позивач сам зазначає, що їх представником Маро О.А. було 20.05.2019 року отримано наказ та направлення. Отже, матеріалами справи спростовуються доводи апелянта про неналежне їх повідомлення про проведення перевірки. Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документи, що належать або пов`язані із предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Матеріалами справи встановлено, що під час перевірки витребуваних раніше запитом від 16.04.2019 року за № 71324/10/26-15-14-07-02-15 пояснень та їх документальні підтвердження позивач контролюючому органу також не надав, про що відповідачем був складений акт від 24.05.2019 року №470/26-15-14-07-02. В той же день, 24.05.2019 року листом за № 24/1 позивач повідомив контролюючий орган про втрату документів, додавши до вказаного листа заяву до Голосіївського району ГУ Національної поліції в м. Києві від 24.05.2019 року. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за приписами пп. 44.5. ст. 44 Податкового Кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Однак, запит про надання документів по взаємовідносинам із ТОВ «Житлобудмонтаж» був отриманий позивачем 22.04.2019 року, тобто за місяць до фактичного проведення перевірки, що свідчить про обізнаність та об`єктивну можливість позивача надати такі документи або повідомити відповідача про їх втрату. Проте, позивач повідомив про втрату документів лише 24.05.2019 року, тобто в останній день проведення перевірки. В цей же день позивачем була подана заяву до органів поліції про втрату документів. Доказів відкриття кримінального провадження по факту втрати документів позивачем суду не надано. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначене під час прийняття судом першої інстанції рішення ставило під сумнів наявність запитуваних документів у позивача і реальність придбання позивачем таких матеріалів у контрагента, та, відповідно реальність здійснення господарських операцій між ними. Лише 16.04.2021 року до суду апеляційної інстанції позивачем було надано клопотання про долучення документів, які були втрачені та не надані відповідачу під час перевірки, однак, колегія суддів їх не приймає до уваги відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України, оскільки такі докази не були надані під час розгляду справи судом першої інстанції та не могли бути враховані судом першої інстанції під час прийняття рішення по суті. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем ні під час перевірки, ні в суді першої інстанції не було доведено реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Житлобудмонтаж» в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, а тому винесення податкового повідомлення-рішення №2852615147 від 09.07.219 року є законним і обґрунтованим. Разом з тим, перевіркою було встановлено, що TOB «Житлобудмонтаж» придбавало в 2016 році йогурти, одяг та взуття, газ скраплений, продукти харчування, електроприбори, послуги тощо, що не співпадає із товарами, реалізованими ТОВ «Житлобудмонтаж» на адресу позивача. Також в ході аналізу податкової звітності, поданої TOB «Житлобудмонтаж» до податкового органу відповідачем було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, фактично у TOB «Житлобудмонтаж» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також відсутні затрати на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інших витрат, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності суб`єкта господарювання, що не було спростовано позивачем і в апеляційному суді. Також колегія суддів погоджується із прийняттям судом першої інстанції до уваги як належного доказу протоколу допиту свідка від 10.06.2017, засновника, директора (головного бухгалтера) TOB «Житлобудмонтаж» (TOB «Будівельна компанія «Альтор» (код 39140922)) гр. ОСОБА_2 , які були відібрані в рамках кримінального провадження № 32016100060000134 від 08.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 212 Кримінального Кодексу України, зі змісту якого вбачається, що директор ТОВ «Житлобудмонтаж» реєструвала підприємство на своє ім`я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не має відношення, декларацій на прибуток, накладних з ПДВ, наказів про призначення, інших документів та податкову звітність не складала, не підписувала, не подавала та нікому цього не доручала. Бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення та податковий облік вона не вела та нікому цього не доручала, хто цим займається та займався та у кого на даний час знаходяться печатки підприємства їй не відомо, чим займається підприємство та де знаходиться їй не відомо, статутний фонд не складала та не формувала, жодних договорів, контрактів та інших первинних документів від імені TOB «Житлобудмонтаж», як посадова особа не складала, ніяких товарно- матеріальних цінностей не придбавала та не реалізовувала. Доводи апелянта, що вказаний протокол допиту свідка є неналежним доказом по справі, оскільки зазначений вище протокол підписаний неналежною особою, а саме не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає, оскільки як вірно було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, яка змінила прізвище, в зв`язку зі вступом у шлюб. Так, з урахуванням всіх встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «Житлобудмонтаж» не підтверджені належними первинними документами, що свідчить про нереальність господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 12.05.2021 року. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Колегія суддів:О.В. Карпушова О.В. Епель М.І. Кобаль