Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 417/181/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року справа №417/181/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 р. у справі № 417/181/21 (головуючий І інстанції Шкиря В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій неправомірними та скасування постанови державного виконавця,- ВСТАНОВИВ: 12 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулась в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Марківського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі -, відповідач), в якому просила: визнати неправомірними дії та скасувати постанову від 30.12.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №42385479 . Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 15 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів з дати отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду, уточненої позовної заяви в якій зазначити наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. 11 березня 2021 року до суду першої інстанції від позивача на виконання ухвали суду надійшла уточнююча позовна заява. Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачеві, оскільки уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2021, підписана представником позивача 05.03.2021, а відправлена представником позивача 06.03.2021 про що свідчить штамп на конверті, що є поза межами строку встановленого судом. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач та його представник копії ухвали про залишення позову без руху не отримували, про існування ухвали представник дізнався 02.03.2021 засобами телефонного зв`язку. Відповідно до інформації АТ «Укрпошта» в листі від 01.04.2021 та 05.04.2021, поштове відправлення вручено адресату 26.02.2021, проте втрачено підтверджуючі документи, у повідомленні проставлено підпис листоноші, отже підтвердити факт вручення поштового відправлення позивачу не видається можливим. Крім того, підставою для залишення позову без розгляду вказано не зазначення наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, проте, в розділі додатку позовної заяви зазначено наявність оригіналу по кожному документу у позивача або відповідача. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року), перелік яких є вичерпним. Відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. За частиною 4 та 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо. За статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Отже, зазначеними нормами визначено обов`язок викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що їх підтверджують, зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, та надати наявні в нього докази з зазначенням наявності їх оригіналів у позивача або іншої особи. У разі неможливості подання разом із позовною заявою доказів, позивач письмово повідомляє про це суд з зазначенням причин неможливості їх подання. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позові зазначено, що до позову на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, надані копії документів з наведенням переліку додатків. При цьому, позивачем в позові по кожному з додатку (доказу) було зазначено наявність оригіналу у позивача або відповідача. Судом першої інстанції належної оцінки зазначеним обставинам не надано. Також, у заявах на усунення недоліків (уточненого позову), було зазначено докази які надаються та знаходження їх оригіналів. Отже, позивачем було надано наявні у нього докази та зазначено про знаходження їх оригіналів, які визначені судом в ухвалах про залишення позову без розгляду. Крім того, відповідно до частини 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. За частиною 3 та 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. За частиною 4, 7 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114 - 117 цього Кодексу. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. За частиною 1 статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Також, відповідно до п. 5, 7 ч.2 ст.180 Кодексу адміністративного судочинства України, у підготовчому засіданні суд: роз`яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; Отже, суд може запропонувати надати докази або витребувати докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Питання витребування доказів суд вирішує при відкритті провадження в ухвалі так і після відкриття та підготовки до розгляду. З урахуванням положень ст.180 КАС України, питання щодо подання позивачем доказів, на які вони посилаються у позові, вирішується судом після відкриття у підготовчому засіданні, за результатами чого суд може запропонувати їх надати або витребувати. Суд зазначає, що законодавство вимагає подання саме наявних у позивача доказів. Норми процесуального законодавства не містять підстави для залишення без руху та повернення позову, як ненадання позивачем доказів, які він не має можливості подати. Процесуальним законодавством обов`язок щодо доказування покладено на суб`єкта владних повноважень, а тому залишення позову без руху з підстав не надання суду доказів, які позивач не має можливості надати, суперечать вимогам процесуального законодавства. Суд першої інстанції з врахуванням вимог КАС України повинен був вирішити справу на підставі наявних доказів, або витребувати необхідні докази. Таким чином, при зверненні до суду позивачем було дотримано вимоги 160, 161 КАС України, надано всі докази які позивач мав та наведено підстави неможливості подання доказів зазначених судом в ухвалі, що спростовує висновки суду першої інстанції. Судом першої інстанції належної оцінки зазначеним обставинам також не надано. Крім того, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду про залишення заяви без руху отриманоа представник позивача 22.02.2021. Отже, останнім днем для усунення недоліків є 04.03.2021. 11.03.2021 до суду надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2021, яка підписана представником позивача 05.03.2021, а відправлена представником позивача 06.03.2021. Тобто, поза межами строку встановленого судом. Таким чином, позивачем на виконання ухвали суду було надіслано уточнений позов та судом першої інстанції його отримано до прийняття ухвали про повернення позову. При цьому, судом не надано належну оцінку,як позовній заяві так і уточненому позову. Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»). На підставі вищевикладеного, суд вважає, що залишаючи позов без руху та повертаючи його позивачу, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, яку він мав можливість усунути, проте відповідних дій не вчинив. Таким чином, враховуючи наведене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 р. у справі № 417/181/21 - задовольнити. Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 р. у справі № 417/181/21 - скасувати. Справу направити до Марківського районного суду Луганської області для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення. Повне судове рішення складено та підписано 12 травня 2021 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді Г.М. Міронова І.Д. Компанієць