Постанова 4856 № 240/9451/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9451/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 05 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Совгири Д. І. Шидловського В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : у червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Так, апелянт вважає, що вона виконала вимоги ухвали про залишення позову без руху, а тому у суду не було підстав для його повернення. Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк - 10 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви в якій уточнити статус позивача при зверненні до суду, а саме звернення до суду у власних інтересах чи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 . Так, 03 липня 2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог зі змісту якої слідує, що позивачка звертається до суду у власних інтересах. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 та запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог, які пред`являються до відповідача, із викладенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обгрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, та доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року позовну заяву повернено особі, яка її подала у зв`язку із тим, що позивачка надіслала до суду аналогічну позовну заяву, тобто позивачем не усунуто виявлені недоліки у строк, встановлений судом. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, ч. 5 ст. 160 КАС України містить вимоги до позовної заяви, а стаття 161 передбачає документи, що додаються до позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Матеріали справи свідчать, що на адресу Житомирського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву. При цьому, у випадку, якщо під час вирішення питання про відкриття провадження буде встановлено, що зазначене позивачем обгрунтування позовних вимог є незрозумілим, суд першої інстанції не позбавлений можливості уточнити їх під час проведення попереднього судового засідання, а тому вказані в ухвалі від 13 липня 2020 року недоліки щодо уточнення позовних вимог не можуть бути підствою для залишення позовної заяви без руху. Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строку завернення до адміністративного суду. Проте, судом першої інстанції не надано оцінку вказаних позивачем обставин у підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем неусунено недоліків позовної заяви є передчасними. Наведене, на переконання судової колегії свідчить про обґрунтованість твердження апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 160, 169, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року, скасувати, матеріали адміністративного позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Совгира Д. І. Шидловський В.Б.