Постанова 4850 № 200/11441/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року справа №200/11441/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гаврищук Т. Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 р. у справі № 200/11441/20-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило: стягнути податковий борг у розмірі 47 294,32 грн, а саме: єдиний податок з фізичних осіб в сумі 45797,68 грн; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 1496,64 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме суд: стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з єдиного податку в розмірі 45 797 гривень 68 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовив. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині яким відмовлено в задоволені позовних вимог, та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не оскаржував податкові повідомлення-рішення, отже податкове зобов`язання є узгодженими, що обумовлює обов`язок відповідача їх сплатити та право позивача у разі несплати звернутись з позовом про стягнення податкового боргу. Також, апелянт з посиланням на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 13.01.2021 по справі № 819/1399/17 зазначає, що питання правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуального повноваження у межах розгляду справи здійснювати їх правовий аналіз. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. З інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 вбачається, що відповідач має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 54 375,92 грн. Податковий борг з податку з фізичних осіб, який заявлений до стягнення в межах цієї справи, виник на підставі: - податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 № 0021875533; - податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 № 0021895533; - податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року; - податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2020 року; - податкового повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 0019835533; - податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя 2020 року. Матеріали справи свідчать, що копія корінця податкової вимоги від 31 січня 2020 року № 2253-55, надіслана відповідачу, але відправлення повернуто Укрпоштою. З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах випливає, що податок у розмірі 511,67 грн визначений за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 29.07.2008, загальна площа 48,00 кв.м. Крім того, податок у розмірі 984,97 грн визначений за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 28.07.2008, загальна площа 92,40 кв.м. Відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення № 0025278-4710-0522 від 04.04.2019, позивачу визначений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 511,67 грн за 2018 рік. Також, відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення № 0025279-4710-0522 від 04.04.2019 позивачу визначений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 984,97 грн за 2018 рік. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 234913731 від 01.12.2020, ОСОБА_1 є власником: - чотирикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка виникла у нього на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2008 № 4409; - двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла у нього на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2008 № 4413. З вказаної інформації випливає, що в параметрах запиту запит здійснювався позивачем за РНОКПП відповідача, а не за адресою/місцезнаходженням об`єкта нерухомості. При цьому, відповідно до копії договору купівлі-продажу від 27 травня 2016 року, який укладено між позивачем і ОСОБА_2 , позивач продав, а ОСОБА_2 купив квартиру під номером АДРЕСА_2 та складається з 4 кімнат, житловою площею 64,4 кв.м., загальною площею 92,4 кв.м. Указаний договір зареєстрований в реєстрі за № 2216. Згідно з договором купівлі-продажу від 27 травня 2016 року, який укладений між позивачем і ОСОБА_3 , продав, а ОСОБА_3 купила квартиру під номером АДРЕСА_1 та складається з 2 кімнат, житловою площею 27,4 кв.м., загальною площею 48,0 кв.м. Указаний договір зареєстрований в реєстрі за № 2218. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 242204659 від 28.01.2021 власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 92,4 кв.м. є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2016 № 2216. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 242205110 від 28.01.2021 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48 кв.м. є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2016 № 2218. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені частини позовних вимог, дійшов до висновку, що відповідач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказані квартири за 2018 рік, отже, позивачем безпідставно визначені відповідачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказані квартири за 2018 рік. Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України). За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ). Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, або якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Податкові повідомлення-рішення у межах вказаної справи вважаються належним чином врученими відповідачу та не скасовані. Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" доповнено ПК України статтею 19-3 та викладено в новій редакції п.п.19.1.1 п.19.1 ст.19, якими визначено перелік функцій державний податкових інспекцій, а функції контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів. Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Разом з цим, суд зазначає наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання. При цьому, як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Приписами пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. За положенням пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Приписами пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у фізичних осіб, що мають у власності об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, виникає обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2018 відповідач не був власником нерухомості (квартир) за адресами АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 , оскільки власник цих квартир змінився ще у 2016 році. Отже, відповідач у розумінні ПК України станом на 2018 рік не був платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях № 0025278-4710-0522 та № 0025279-4710-0522 від 04.04.2019, суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, та відповідно не є податковою заборгованість відповідача. Отже, у відповідача станом на 2018 рік відсутній податковий борг у розумінні положень ПК України, а тому суми такого зобов`язання з огляду на положення Податкового кодексу України, неможливо вважати узгодженими. Таким чином, податковим органом при формуванні та надісланні податкового повідомлення-рішення порушено вимоги Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 р. у справі № 200/11441/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 р. у справі № 200/11441/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 травня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: А.А. Блохін Т.Г. Гаврищук