Постанова Сумський апеляційний суд № 592/2879/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м.Суми Справа №592/2879/14-ц Номер провадження 22-ц/816/753/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., учасники справи: скаржник (боржник) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - виконуючий обов`язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєва Т.І., стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернишенка Дмитра Вікторовича на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 березня 2021 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, у складі судді Онайка Р.А., постановлену у м. Суми, в с т а н о в и в: 05 березня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Чернишенка Д.В., звернувся до суду із скаргою на дії в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєвої Т.І. та просив винести ухвалу, якою зобов`язати в.о. начальника відділу видалити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт на майно ОСОБА_1 , що був накладений за реєстровим номером 9858466 (спеціальний розділ) від 29 травня 2015 року. Свої вимоги мотивував тим, що на даний час виконавче провадження завершене, інших відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 не має, а наявність вказаного запису порушує права ОСОБА_1 . Його представник 18 лютого 2021 року звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про видалення запису, однак 22 лютого 2021 року у задоволенні цієї заяви було неправомірно відмовлено. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 березня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката Чернишенка Д.В. в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чернишенко Д.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про задоволення скарги. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість вилучення запису про арешт майна без зняття арешту з майна боржника та наявність не скасованої постанови про накладення арешту, оскільки на даний час відсутні будь-які постанови про арешт майна ОСОБА_1 і відкриті виконавчі провадження щодо нього, а також відсутні дані в Реєстрі як про боржника. Вказує про безпідставність твердження суду про можливість ОСОБА_1 звернення до суду з позовом про скасування арешту майна, оскільки з таким позовом може звернутися особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, тобто боржник таким правом не наділений. У відзиві на апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що у випадку не стягнення виконавчого збору або витрат, арешт, накладений на майно боржника не знімається, не скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Чернишенка Д.В., який підтримав скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, з 27 травня 2015 року по 24 листопада 2015 року на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження № 47660014 з примусового виконання виконавчого листа № 592/2879/14-ц, виданого 19 січня 2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором (а.с. 6 - 7). З метою забезпечення виконання рішення суду 28 травня 2015 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження. 29 травня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесена інформація про державну реєстрацію обтяжень, номер запису 9858466 (спеціальний розділ), вид обтяження - арешт нерухомого майна, суб`єкт обтяження - ОСОБА_1 , предмет обтяження - все нерухоме майно (а.с. 3). 07 липня 2015 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 368939 грн. У зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову від 24 листопада 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Постанову про стягнення виконавчого збору виокремлено в окреме виконавче провадження № 49464786, оскільки на час повернення виконавчого документа стягувачу була чинна ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції № 606-XIV від 06.06.2015) згідно з якою, у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно боржника, знімається, крім, випадків не стягнення виконавчого збору або витрат. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, № 480/3265/20, яке набрало законної сили 01 грудня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та скасовано постанови державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору № 54823653 та про відкриття виконавчого провадження № 59160826 (а.с. 13-15). За інформацією з Єдиного реєстру боржників від 23 лютого 2021 року інформація щодо ОСОБА_2 відсутня (а.с. 12). Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Ухвала про відмову у задоволенні скарги мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про видалення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт на майно ОСОБА_1 , виконавець діяв відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень. Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Як правильно встановлено судом першої інстанції в рамках здійснення виконавчого провадження № 47660014 державним виконавцем була винесена постанова від 28 травня 2015 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження. У подальшому, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, 24 листопада 2015 року виконавчий документ був повернутий стягувачу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 14 травня 2015 року, що діяла на час повернення виконавчого документа стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Як вбачається, наведені у ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: знімається арешт, накладений на майно боржника, застосовуються у разі закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст. 48 та ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». У цій же справі виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Крім того, постанова від 07 липня 2015 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 368939 грн виокремлена в окреме виконавче провадження № 49464786. Згідно з ч. ч. 1, 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Аналіз вказаної норми закону дає підстави для висновку про те, що цією нормою визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна виконавцем. Повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна виконавцем. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, правильно вказав, що у поданій скарзі не зазначено, які вимоги Закону України «Про виконавче провадження» чи інших нормативно - правових актів порушив державний виконавець, відмовляючи у видаленні запису про арешт майна ОСОБА_1 при наявності нескасованої постанови про арешт майна та відсутності відомостей про зняття арешту з майна, до того ж, скарга не містить посилань, на підставі якого закону державний виконавець може вилучити відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно без зняття арешту. Також, колегія суддів зазначає, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав регулюється Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМ України від 26 жовтня 2011 року № 1141, відповідно до п. 41 якого державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Суд першої інстанції правильно вказав скаржнику про можливість звернення до суду за захистом своїх прав з позовом про зняття арешту з майна. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця з заявлених підстав. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 р., справа №210/1072/15-ц, не можуть бути враховані апеляційним судом при розгляді цієї справи, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернишенка Дмитра Вікторовича залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко С.С. Ткачук