Постанова Сумський апеляційний суд № 582/9/21

Справа №582/9/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н.М. Номер провадження 33/816/238/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 27 квітня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участю секретаря судового засідання Шумарової О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 31.03.2021, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Склярова С. Л., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, за власним бажанням прибув до найближчого медичного закладу Недригайлівської лікарні, де працівники поліції, маючи реальну можливість провести такий огляд саме в цій лікарні, не забезпечили проведення огляду та з надуманих причин вимагали від нього пройти такий огляд в медичному закладі м. Ромни. При цьому зазначає, що суд, надавши перевагу показанням працівника поліції, не навів переконливих підстав, за яких відкинув показання інших свідків. Досліджений судом відеозапис не є безперервним, на ньому не зафіксовані всі події, які відбувалися. Вказує також на численні порушення з боку працівників поліції, безпідставну зупинку, застосування фізичної сили та спричинення тілесних ушкоджень, відсутністю направлення для проходження медичного огляду, не роз`яснення прав. Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 31.03.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови судді, 04.01.2021 о 17-40 год. по вул. Вишневій смт. Недригайлів Роменскього району Сумської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Jetta, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Склярова С. Л., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 213004 від 04.01.2021, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що водій ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи, свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечив і пояснив, що 04.01.2021 т/з під його керуванням зупинили працівники поліції. У ході спілкування повідомили, що у них є підозра про те, що він знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд. Спочатку він відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі, але пізніше погодився та виявив бажання проїхати до медичного закладу. Працівники поліції доставили його до Недригайлівської ЦРЛ, однак він не зміг пройти в ній огляд з причин, що не залежали від його волі. Після чого працівники поліції наполягали на проходженні огляду в іншому медичному закладі, розташованому в м. Ромни, на що він не погодився. При цьому неодноразово наполягав, що від огляду не відмовляється і бажає його пройти в даному медичному закладі, в якому йому було незаконно відмовлено. Суддя суду першої інстанції не погодилася з показаннями ОСОБА_1 та в обґрунтування висновків свого рішення поклала такі докази вини останнього як: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 213004 від 04.01.2021; відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора їх авто; показання свідків, а також послалася на п. 2.5 ПДР і ч. 1 ст. 130 КУпАП як на правову підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Однак такі висновки судді суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові є необґрунтованими, належним чином не умотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи його апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення заслуговують на увагу та підлягають задоволенню. Так, згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, крім іншого, за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, що кореспондується з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура проходження огляду на стан сп`яніння у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом у присутності двох свідків; 2) лікарем закладу охорони здоров`я. При цьому у разі відмови водія т/з від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки т/з або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно ст. 266 КУпАП. У ході апеляційного розгляду встановлено, що після зупинки т/з під керуванням водія ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі останній спочатку не погодився, але пізніше виявив бажання пройти огляд у лікарні (Недригайлівська ЦРЛ), куди був доставлений працівниками поліції, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , наданими ним апеляційному суду, які аналогічні тим, що викладені в його письмових поясненнях, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Крім того, з відеозапису вбачається, що перебуваючи в Недригайлівській ЦРЛ, черговий лікар ОСОБА_6 в присутності працівників поліції та ОСОБА_1 повідомила про неможливість проведення огляду в цьому закладі охорони здоров`я, внаслідок чого їм потрібно їхати в м. Ромни. Через деякий час працівники поліції в присутності двох свідків запропонували водію пройти огляд в закладі охорони здоров`я у м. Ромни, на що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейським, що він не відмовляється від проходження огляду, однак хоче пройти його в Недригайлівській ЦРЛ, а не в м. Ромни, що було розцінене працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку. Разом з тим, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я м. Ромни не може бути автоматично розцінена як відмова від проходження медичного огляду, так як для прийняття законного, справедливого і обґрунтованого рішення, необхідно враховувати всі обставини події у їх сукупності. ОСОБА_1 погодився пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, не заперечував у будь-який спосіб та неодноразово наполягав на проведенні такого огляду в Недригайлівській ЦРЛ, як у найближчому закладі охорони здоров`я, як того і вимагає п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка згідно наказу Управління охорони здоров`я Сумської ОДА від 27.12.2015 за № 1146-ОД є акредитованим лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я Сумської області, якій й надається право проведення медичного огляду на стан сп`яніння водіїв т/з, що не було забезпечено як працівниками Недригайлівській ЦРЛ, так і працівниками поліції у межах наданих ним повноважень. Таким чином, при вирішенні питання про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння були грубо порушені вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 2 КУпАП), а тому відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду в іншому закладі охорони здоров`я, ніж установлено законом та визначеним порядком, виключає наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, провадження в справі не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Необхідно зауважити, що порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому слід враховувати, що у справі цей протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Повертаючись до справи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення через недотримання процедури огляду водіїв на стан сп`яніння є недійсним (недопустимим доказом), тому і усі інші похідні від нього докази, є недопустимими доказами (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази. Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). При цьому «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях складу ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у вчиненні цього діяння за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді, у судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Таким чином, постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, що тягне за собою скасування судового рішення з підстав неправильного застосування норми матеріального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 31.03.2021 відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов