Постанова 4812 № 487/6896/15-ц

05.05.21 22-ц/812/781/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/6896/15-ц Номер провадження: 22-ц/812/781/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М., за участю: прокурора - Волкожа С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Колесніковим Віталієм Валерійовичем на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Бобрової І.В. в приміщенні того ж суду о 08 год 40 хв за заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицької М. про виправлення описки у виконавчому листі у справі за позовом прокурора міста Миколаєва в інтересах держави Україна до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасуванні рішень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельної ділянки, в с т а н о в и л а: 27 квітня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицька М. звернулась до суду з заявою, в якій просила виправити помилку у виконавчому листі, виданому Заводським районним судом м. Миколаєва 12 лютого 2020 року у справі № 487/6896/15-ц, вказавши у графі «Рішення, вирок набрали законної сили» число, коли рішення набрало законної сили. Заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року, зміненого ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року, визнано незаконним та скасовані окремі пункти рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 4 вересня 2009 року в частині затвердження проектної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 697 кв.м по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 1 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку. Вирішене питання щодо розподілу судових витрат. На підставі вказаного рішення 12 лютого 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи, в тому числі, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі по 541,01 грн. з кожного. Між тим, при виготовленні виконавчого листа не було зазначено дату набрання рішенням законної сили. Посилаючись на вказане заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицька М. просила суд задовольнити заяву. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2021 року заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицької М. про виправлення описки у виконавчому листі задоволено. Виправлено описку, допущену у виконавчому листі, виданому Заводським районним судом м. Миколаєва 12 лютого 2020 року, зазначивши датою набрання рішенням законної сили - 18 грудня 2019 року. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, якою рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року змінено набрала законної сили 18 грудня 2019 року то виправлення описки шляхом зазначення дати набрання рішенням законної сили 18 грудня 2019 року є можливим, а тому заява підлягає задоволенню. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Колесніков В.В. посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, просив її скасувати, та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити заяву прокурора, виправивши помилку у виконавчому листі зазначивши дату набрання рішенням законної сили - 10 жовтня 2016 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що Верховний суд приймаючи 18 грудня 2019 року постанову у справі № 487/6896/15-ц, не скасував рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року, а лише змінив його. За такого, зміна рішення суду не призводить до втрати ним законної сили, а тому рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року набрало законної сили 10 жовтня 2016 року і було чинним протягом всього періоду касаційного оскарження та не втратило чинності з моменту прийняття Верховним судом 18 грудня 2019 року відповідної постанови. У зв`язку з чим, рішення в частині пунктів 9-10 у цій справі набрало законної сили саме 10 жовтня 2016 року. Крім того, міститься посилання на неповідомлення судом ОСОБА_1 та її представника про розгляд вказаної заяви. У відзиві на апеляційну скаргу Окружна прокуратура міста Миколаєва просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не в повній мірі відповідає. За положеннями статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву про виправлення помилки у виконавчому документі в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України в чинній редакції). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII). Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25 - 26 березня 2011 року). Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвалою суду першої інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33). Суд першої інстанції, не повідомивши, зокрема боржницю ОСОБА_1 належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив її права на участь в судовому засіданні, надання доказів та заперечень проти поданої заяви. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Зазначених вимог закону судом не було дотримано, наведені вище обставини залишилися поза увагою, що призвело до порушення норм процесуального права, прав боржниці ОСОБА_1 , на що вона посилається в апеляційній скарзі, тому відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати і ухвалити нове судове рішення. Ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2016 року у задоволені позову прокуроруміста Миколаєва в інтересах держави Україна до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасуванні рішень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельної ділянки відмовлено (т.1 а.с.217-224). Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2016 скасовано; визнано незаконним та скасовано пункти 34, 34.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009р. в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 , земельної ділянки площею 697 кв.м по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140138 від 1 грудня 2009 з кадастровим номером: 4810136300:12:004:0020, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 01 грудня 2009 року за №011094970297; витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 697 кв. м з кадастровим номером: 4810136300:12:004:0020 по АДРЕСА_1 і повернуто її державі; стягнуто з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в дохід держави по 1427,17 грн. з кожного судового збору (т. 2 а.с.71-81). Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року було задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави України на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2016 року. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі по 541,01 грн. з кожного (т.2 а.с.202-208). Заводським районним судом м. Миколаєва 12 лютого 2020 року на виконання зазначеного вище рішення суду у справі №487/6896/15-ц, видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі по 541,01 грн. з кожного (т. 4 а.с.50). Вимоги до виконавчих документів передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у виконавчому документі зазначаються: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі (ч. 1 ст. 432 ЦПК України ). Між тим, як встановлено судом, у виконавчому листі про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судового збору у розмірі по 541,01 грн. з кожного зазначено дату набрання рішенням законної сили - 12.2019 року, що свідчить про наявність допущеної помилки про його оформлені та в силу положень ст. 432 ЦПК України підлягає виправленню. Визначаючи дату набрання рішенням законної сили колегія виходить з наступного. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду ( ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ст.384 ЦПК України). Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають (ч.ч. 1,2 ст. 419 ЦПК України). Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі по 541,01 грн. з кожного, яка набрала законної сили 18 грудня 2019 року. За такого, датою набрання рішенням законної сили є 18 грудня 2019 року, яка і повинна бути значена у виконавчому листі, виданому Заводським районним судом м. Миколаєва 12 лютого 2020 року у справі №487/6896/15-ц. За таких обставин, заява заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення набрало законної сили 10 жовтня 2016 року не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384, ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Колесніковим Віталієм Валерійовичем задовольнити частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. про виправлення описки у виконавчому листі задовольнити. Виправити описку, допущену у виконавчому листі, виданому Заводським районним судом м. Миколаєва 12 лютого 2020 року у справі №487/6896/15-ц, зазначивши датою набрання рішенням законної сили «18 грудня 2019 року». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року.