Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/1904/20

Справа № 748/1904/20 Головуючий у 1 інстанції Олещенко В. І. Провадження № 33/4823/1/21 Категорія - ч. 2 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати у кримінальних справах Баглая І.П., з участю захисника Кушнеренка Є.Ю., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року. Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп. Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), яке виразилося у відмові його від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння як особи, яка 01 серпня 2020 року в 12 год. 10 хв. по проспекту Перемоги, 17, у м. Чернігові керувала автомашиною «Volkswagen Polo», д. н. з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 30 січня 2020 року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно з яким ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, вважає, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Вказує, що поза увагою місцевого суду залишився той факт, що він як приватний підприємець самостійно займається логістикою, а в разі позбавлення його права керування транспортними засобами не зможе належним чином утримувати своїх дітей і матір. Із матеріалів справи, пояснень ОСОБА_1 та його захисника, а також доводів апеляційної скарги вбачається, що вона не підлягає задоволенню. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки постановою Чернігівського районного суду від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Як убачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків. Факт відмови від проходження такого огляду підтвердив і сам ОСОБА_1 у присутності свого захисника під час розгляду справи в суді першої інстанції. Факт скоєння інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами які узгоджується між собою: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 142344 від 01.08.2020, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2020, згідно з яким, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме: звуження зіниць очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 01.08.2020; рапортом від 01.08.2020; відеозаписом до протоколу серії ДПР 18 № 142344 від 01.08.2020. На відеозаписі, переглянутому апеляційним судом, видно, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти освідування у лікаря нарколога, але він відмовився. Крім того, сам ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду, не заперечував, що відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Висновок суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідає наявним у справі та перевіреним доказам, є обґрунтованим і належним чином мотивований. 03 липня 2020 року в газеті «Голос України», випуск №110 (7367) опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким із вищевказаного закону був виключений п.п.4 п.1, що передбачав нову редакцію ст.130 КУпАП щодо керування суднами особами, які перебувають у стані сп`яніння і тим самим декриміналізував відповідальність осіб за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Та обставина, що на офіційному сайті Верховної Ради України міститься інша редакція статті 130 Кодексу України про адміністративну відповідальність автоматично не скасовує дію Закону, який набув чинності з моменту його опублікування у офіційному виданні. Таким чином, водій ОСОБА_1 , вчинивши правопорушення 01 серпня 2020 року, підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у редакції, що діяла до внесення відповідних змін та введення статті 286-1 КК України, з подальшим їх вилученням та залишенням попередньої редакції в КУпАП. На підставі викладеного, вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Інші доводи ОСОБА_1 теж не спростовують доведеність його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Тому таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Адміністративне стягнення накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяІ. П. Баглай