Постанова Одеський апеляційний суд № 947/28676/19

Номер провадження: 22-ц/813/2271/21 Номер справи місцевого суду: 947/28676/19 Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 30 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомарецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- ВСТАНОВИВ: 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом, який надалі уточнив, до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, яка сталась 20.11.2016 року йому були завдані збитки, позивач звернувся до страхової компанії для виплати йому страхового відшкодування, проте відповідач добровільно відмовляється виплачувати страхове відшкодування (а.с 1-79, 86-92). 2 червня 2020 року рішенням Київського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Маломуж А.І.) уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних та моральних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на відновлювальний ремонт у розмірі 14273 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати вартість матеріального збитку у розмірі 10061 (десять тисяч шістдесят одну) грн. 46 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 453 (чотириста п`ятдесят три) грн 50 коп. (а.с 157-159). 16 липня 2020 року представник Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року. Апелянт вважає вказане рішення таким, що не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, а неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору. На думку апелянта, в оскаржуваному рішенні не міститься як мотивованої оцінки аргументів, наведених ПрАТ «УПСК», щодо відсутності підстав для задоволення позову, так і мотиви незастосування норм права, на які посилалось ПрАТ «УПСК». Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що проявляється у формі незастосування п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підлягають застосуванню. Суд не звернув уваги та внаслідок чого стягнув з ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування без урахування того, що таке відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Окрім того, задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь позивача водночас і витрат на відновлювальний ремонт і вартості матеріального збитку, призвело до стягнення подвійного відшкодування. Апелянт зазначає, що законом покладено на страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язок відшкодувати потерпілому саме матеріальний збиток. Крім того, вважає що з апелянта безпідставно було стягнуто з ПрАТ «УПСК» витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 грн, та помилково дійшов до висновку про стягнення з ПрАТ «УПСК» 5000 грн моральної шкоди. Апелянт просить рішення Київського районного суду м. Одеси змінити, позов ОСОБА_3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково, стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 9561,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 , про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було відкрито в порядку спрощеного провадження. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав, що цивільно-правова відповідальність позивача застрахована, у добровільному порядку відшкодовувати спричинені збитки відповідач відмовляється, тому суд першої інстанції зазначив, що позивач, звернувшись до суду із позовною заявою до відповідача про відшкодування завданої шкоди, реалізував своє абсолютне право на відшкодування завданої шкоди за рахунок страхової компанії. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача знаходилися в причинному зв`язку з тим, що позивач зазнав моральних страждань, а тому, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки заявлена первісна вимога про стягнення 25000 грн відшкодування моральної шкоди є завищеною. Апеляційний суд, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає за доцільне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2016 року, приблизно о 13 год 45 хв., на регульованому перехресті вул. Ак. Філатова - вул. Варненська, в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода. Водій автомобіля «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засіб зв`язку: НОМЕР_2 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме вимогу п. 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не виникло спору стосовно обставин зіткнення, було визнано, що ДТП сталася з вини водія автомобіля «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , проведено фотофіксацію розміщення обох транспортних засобів на перехресті - місці зіткнення, складено відповідний бланк «Європротоколу» (а.с. 32-44, 130-132). 21.11.2016 року учасники ДТП звернулись до філіалу ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» для подання заяви та проведення огляду автомобіля, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 131-132) та актом огляду транспортного засобу від 21.11.2016 року, проведеного представником ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 133). Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2017 року позивач отримав відповідь про те, що «НАЦКОМФІНПОСЛУГ» повідомляє, що згідно з інформацією, наданою ПрАТ «УПСК» станом на 19.01.2017 року (дата надана ПрАТ «УПСК» до пакету документів за Вашою страховою справою) у ПрАТ «УПСК» відсутня заява про виплату страхового відшкодування (а.с. 8-9). 07.07.2017 року позивач звернувся до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування (а.с. 10). Як вбачається з листа від 29.08.2017 року, позивачеві повідомлено, що при проведенні розслідування виявлено, що наданий позивачем поліс №АЕ/9047300 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від ПАТ «СК «СКАЙД» не внесений у загально державну базу і тому автомобіль FIAT GRANDE PUNTO, реєстраційний номер НОМЕР_3 не є забезпеченим згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Застереження щодо цього є у п.11 полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У листі також зазначено, що згідно з п. 33.2, статті 33, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Зважаючи на вищезазначене позивач складати Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) не міг, тому ГРУ ПрАТ «УПСК» не може взяти його до уваги, як документ підтвердження настання страхової події (а.с. 12-13). Як вбачається з матеріалів справи, станом на 20.11.2016 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПАТ «УПСК» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7116927 від 19.02.2016 року, відповідно до якого автомобіль «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_1 , є забезпеченим транспортним засобом (а.с. 46). З огляду на це, апелянт зазначає, що автомобіль позивача не був забезпечений, а отже наданий страховику Європротокол не може бути визнаний як доказ (а.с. 163). Як вбачається з пояснення, наданого Моторно-транспортного страхового бюро України, ПАТ СК «СКАЙД» дійсно з 31.05.2016 року позбавлено права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 31.05.2016 року. Однак, згідно з п. 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 99-100). На підставі вищезазначеного, апеляційний суд робить висновок про те, що оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ9047200 з ПАТ СК «СКАЙД» було укладено 28.04.2016 року, тобто до моменту позбавлення страхової компанії права укладати договори страхування, то на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди за страховиком залишалось зобов`язання за договором страхування, а отже автомобіль позивача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений. Також апеляційний суд стосовно відшкодування шкоди страховиком вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як вбачається з висновку експерта № 5845 від 29.01.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 15004 грн, вартість матеріального збитку становить 10061 грн (а.с. 53). Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Як вбачається з акту виконаних робіт № 00003184 від 11.02.2017 року вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту автомобіля становила 14273 грн (а.с. 65). Згідно з ч. 18 ст. 9 «Закону України про страхування» франшиза є часткою збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи. Як вбачається з Полісу № АЕ/7116927 розмір франшизи складає 500 грн. З огляду на це, апеляційний суд враховує, альтернативний характер положень статті 1192 ЦК України в частині вибору виду витрат потерпілим та положення п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також співмірність фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт та розмір відновлювальних робіт, встановлених у висновку експерта та зазначає, що розмір витрат, які мають бути відшкодовані страховиком складають 14273 грн - 500 грн = 13773 грн. Стосовно інших витрат апеляційний суд вважає за потрібне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1000 грн, що підтверджується квитанцією №023567 від 27.01.2017 року (а.с. 71). Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому відшкодувати потерпілому витрати проведення експертизи (дослідження). Як вбачається з акту огляду транспортного засобу, під час огляду транспортного засобу було встановлено лише факт наявності пошкодження автомобіля, розмір шкоди за визначено не було (а.с. 34). Оскільки позивач поніс витрати на проведення автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру завданої шкоди, то вимоги про відшкодування витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1000 грн підлягають задоволенню. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Однак позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, як і не зазначав про завдання моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті. Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивував затягуванням відповідачем виплати відшкодування, порушенням зобов`язань за договором страхування, що, за його твердженнями, призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу. З огляду на це, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов фактично задоволено на суму 19773 грн, тобто на 35% від заявленої ціни (57081,86 грн). Підтверджені понесені позивачем судові витрати складаються із судового збору за звернення з позовом у розмірі 768,4 грн. Тому з відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача в сумі 768,4 грн х 35% = 268,94 грн. Підтверджені понесені відповідачем судові витрати складаються із судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1152,6 грн. Тому з позивача слід стягнути судові витрати на користь відповідача в сумі 1152,6 х 65% = 749,19 грн. Отже, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення вартості матеріального збитку та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та ухвалює в цій частині нове рішення, в частині стягнення витрат на відновлювальний ремонт змінює рішення. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ПАТ «Українська пожежно страхова компанія» - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в частині стягнення вартості матеріального збитку - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості матеріального збитку - відмовити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року в частині стягнення витрат на відновлювальний ремонт змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на відновлювальний ремонт у розмірі 13773 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 268,94 грн. В іншій частині рішення - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 749,19 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький