Постанова Одеський апеляційний суд № 523/13467/19

Номер провадження: 22-ц/813/532/23 Справа № 523/13467/19 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сидоренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди, що завдана скоєнням ДТП та з урахуванням уточненої позовної заяви від 07 лютого 2020 року просив стягнути з останнього 236899 гривень 97 копійок та сплачений судовий збір у загальному розмірі 2368 гривень 99 копійок. Свої вимоги мотивує тим, що 09 березня 2018р. о 11 год. 15 хв. громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRI», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Розкидайлівській, біля будинку 18 виїхав на перехрестя не надавши перевагу у русі автомобілю «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, здійснив зіткнення з останнім, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеса по справі № 522/5530/18 від 24.04.2018р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди, у ОСОБА_1 не було полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим ОСОБА_2 10.03.2018р. подав до МСТБУ повідомлення про ДТП, та 15.05.2018р. заяву про здійснення регламентної виплати. Також, за заявою Позивача (представника за дорученням), було замовлено та проведено незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, що було причинено власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_2 . За результатами проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку, що було причинено власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_2 , був складений Звіт №03-071 від 19.04.2018р. спеціаліста - оцінщика по визначенню вартості матеріального збитку, ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого було встановлено, що власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» державний номерний знак НОМЕР_2 , було заподіяно матеріального збитку, в результаті аварійного пошкодження автомобіля, у розмірі 336 899,97 грн. (триста тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень, 97 копійок.). З 2016 року встановлено що у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих, в межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати,розмір страхової суми не перевищує 100 000,00 грн. МСТБУ здійснило регламентовану виплату у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) на користь потерпілої особи ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 1153573. Таким чином, потерпілій особі ОСОБА_2 відшкодовано лише частину завданих матеріальних збитків в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень), а відповідно до Звіту №03-071 від 19.04.2018р. спеціаліста - оцінщика по визначенню вартості матеріального збитку, такі збитки складають 336 899, 97 грн. (триста тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень, 97 копійок.). Як зазначив позивач в своїй уточненій позовній заяві, частина збитків , що підлягає відшкодуванню складає 236 899,97 грн. (336 899,97 грн. - 100 000,00 грн. = 236 899,97 грн.) та він її просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , МТСБУ про стягнення матеріальної шкоди, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди, що завдана вчиненням ДТП, в розмірі 236 899 гривень 97 копійок. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 2368 гривень 99 копійок. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити оскаржуване судове рішення в частині визначення суми майнової шкоди, завданої вчиненням ДТП та визначити суму майнової шкоди у розмірі 12 073, 87 гривень, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у звіті №03-071 від 19.04.2018р., який прийняти судом як доказ, визначена вартість ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу ТЗ, а тому зазначена сума відшкодування є необґрунтовано. Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 05 квітня 2023 року, сторони у справі були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 03 квітня 2023 року від адвоката Таші Л.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд справи без її участі. 05 квітня 2023 року від адвоката Ворсуляка О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 17 квітня по 21 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2023 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції зміні шляхом зменшення розміру матеріальної шкоди. Фактичні обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2018р. о 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRI», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Розкидайлівській, біля будинку 18 виїхав на перехрестя не надавши перевагу у русі автомобілю «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, здійснив зіткнення з останнім, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеса по справі № 522/5530/18 від 24.04.2018р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с. 8). Відповідно ж до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди від 09 березня 2018р. о 11 год. 15 хв., є встановленим і доказуванню не підлягає. На момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди, у ОСОБА_1 не було полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим ОСОБА_2 10.03.2018р. подав до МСТБУ повідомлення про ДТП, та 15.05.2018р. заяву про здійснення регламентної виплати. ОСОБА_1 за законом звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, як учасник бойових дій. (а.с. 184). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, визначаючи суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. А не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності. Суд не прийняв посилання відповідача ОСОБА_1 щодо того, що сума заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу, що складає 112073 грн. 87 коп., яка визначена суб`єктами оціночної діяльності на замовлення МТСБУ, оскільки зазначене спростовується як матеріалами справи так і належними та допустимими доказами, що надані позивачем - Звітом №03-071 від 19.04.2018р. спеціаліста - оцінщика по визначенню вартості матеріального збитку, ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого було встановлено, що власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» державний номерний знак НОМЕР_2 , було заподіяно матеріального збитку, в результаті аварійного пошкодження автомобіля, у розмірі 336 899,97 грн. В такому випадку, на думку суду першої інстанції, різниця між вартістю матеріальної шкоди та страховою виплатою, а саме, в сумі 236899 гривень 97 копійок, - повинна відшкодовуватись винуватцем ДТП, тобто ОСОБА_1 . Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Згідно із положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У відповідності до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові по даним правовідносинам зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. В подальшому, Велика Палата підтвердила свою сформовану позицію, і у Постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) знову вказала, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 надав до суду звіт № 03-071 від 19.04.2018р. спеціаліста-оцінщика по визначенню вартості матеріального збитку, ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого було встановлено, що власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN» н/з НОМЕР_3 , було заподіяно матеріального збитку, в результаті аварійного пошкодження автомобіля, у розмірі 336 899,97 грн. Звіт № 03-071 від 19.04.2018 фахівця оцінювача про визначення вартості матеріальної шкоди суперечить пунктам 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року No 142/5/2092, якими визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ. (постанова КГС у складі Верховного Суду від 12березня 2018 року у справі №910/5001/17, постанова КГС у складі Верховного Суду: від 06 лютого 2018 року у справі №910/3867/16; від 14 травня 2018 року справа №910/5092/17). У звіті № 03-071 від 19.04.2018 визначена вартість ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. Вищезгаданий звіт суперечить Звіту №13-04/1 про незалежну оцінку, зробленого ТОВ «ДЕЛФИ ГРУПП» на замовлення Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі МТСБУ), вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля позивача «VOLKSWAGEN TIGUAN», н/з НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складає 112 073 грн. 87 коп. ( сто дванадцять тисяч гривень, 87 копійок). Фактично в матеріалах цивільної справи №523/13467/19 існує два звіти з різною оцінкою суми матеріальної шкоди, заподіяною автомобілю позивача і ці протиріччя не усунуті в ході розгляду цивільної справи. Враховуючи вказане, ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року призначено у цивільній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Успенська, 83/85, Одеса, 65011). Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди до одержання результатів експертизи. 25 травня 2022 року до Одеського апеляційного суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли висновок експерта та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, що завдана вчиненням дорожньо-транспортної пригоди. Так, відповідно до висновку експерта №21-2744 від 12 січня 2022 року: 1)вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталось 09.03.2018р., складає: 356 569,51 гривень, в тому числі 20% ПДВ на складові частини 51603,76 гривень; 2)розмір матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_4 , , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталось 09.03.2018р. на дату пошкодження, складає 323 501 гривень. Сторона відповідача, вважаючи висновок неповним, звернулась до судового експерта, оскільки у первинній експертизі не вирішувалось питання про вартість з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, різниця між ринковою вартістю автомобіля до моменту ДТП та з урахуванням аварійних пошкоджень (після ДТП), а тому вважали необхідним провести додаткову експертизу, на вирішення якої поставити такі запитання:

1. Яка ринкова вартість автомобiля Volkswagen Tiguan, P.H. CB 7109BP?

2. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_5 ?

3. Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, p.н. НОМЕР_4 , з урахування фізичного зносу складових?

4. Яка ринкова вартість автомобілю Volkswagen Tiguan, p.н. НОМЕР_6 з урахуванням аварійних пошкоджень, отриманих в ДТП, яке сталося 09 березня 2018 року?

5. Яка різниця (числове значення) між ринковою вартістю автомобіля Volkswagen Tiguan. P.H. НОМЕР_5 до моменту ДТП та з урахуванням аварійних пошкоджень (після ДТП)? 31 березня 2023 року до Одеського апеляційного суду надійшов висновок судового експерта Федотова Ф.В. №7460 від 11.03.2023р., відповідно до якого: 1)ринкова вартість автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_5 на момент ДТП, яка сталася 09.03.2018 року, становить 323501 грн.; 2) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Tiguan, P.H. НОМЕР_6 , внаслідок ДТП, яка сталася 09.03.2018 року, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент ДТП і становить 323501 грн. 3) вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_4 , з урахуванням фізичного зносу складових, внаслідок ДТП, яка сталася 09.03.2018 року, становить 165532 грн. 4) Ринкова вартість автомобілю Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_4 з урахуванням аварійних пошкоджень, отриманих в ДТП, яка сталася 09 03.2018 року, становить 157969 грн. 5) Різниця (числове значення) між ринковою вартістю автомобіля Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_5 до моменту ДТП та з урахуванням аварійних пошкоджень (після ДТП), становить 165532 грн. Апеляційний суд звертає увагу на те, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, заподіювач може вимагати передачі йому цього майна після відшкодування збитків. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон № 1961-IV), який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля (позивачу), є таким, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до ДТП, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до ДТП, тобто ремонт автомобіля є економічно необґрунтованим. У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_2 не надав доказів, що він як власник пошкодженого транспортного засобу погодився на визнання його автомобіля фізичного знищеним, та не вказує, що транспортний засіб Volkswagen Tiguan, р.н. НОМЕР_5 є фізично знищеним, а тому відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становить 165 532 гривні. Апеляційний суд наголошує, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Такий підхід до визначення розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, який ґрунтується на тому, що розмір збитків повинен відповідати реальній вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, є усталеним. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №729/1523/14, від 06 грудня 2021 року у справі №757/22936/19. Враховуючи, що в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №1153573 від 03.10.2019р., відповідно до якого МТСБУ здійснило на користь позивача регламентну виплату у розмірі 100 000 гривень, тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 65 532 гривень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2020 року змінити в частині розміру майнової шкоди, що завдана вчиненням ДТП. Зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з 236 899 гривень 97 копійокгрн до 65 562 гривень. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк