Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9441/22

Номер провадження: 22-ц/813/6736/23 Справа № 522/9441/22 Головуючий у першій інстанції Павлик І.А. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 481 614,29 грн, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. У липні 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 481 614,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2021 року об 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 328i д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 17, рухаючись з боку вул. Черняховського в бік вул. Сегедської у крайній лівій смузі для руху, не витримав безпечну швидкість руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не намагався уникнути дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом AUDI Q3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі відкинуло на транспортний засіб BMW і3 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , транспортний засіб SKODA д.н.з. НОМЕР_4 , а також на зупинку громадського транспорту. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW 328i д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», яка на підставі того, що відповідача було визнано винним у вчинені ДТП виплатила позивачу 130 000,00 грн страхового відшкодування. Разом з тим, розмір завданої шкоди транспортному засобу ОСОБА_2 склав 559 139,29 грн, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 429 139,29 грн та 50 000,00 грн моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 481 614,29 грн задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 429 139,29 грн відшкодування майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2475,00 грн витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та 4311,29 грн витрат по сплаті судового збору. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звіт вартості матеріального збитку від 10.10.2021, підготовлений ФОП ОСОБА_4 , в якості висновка експерта не можна приймати, оскільки він не відповідає вимогам ЦПК України щодо експерта та правил оформлення висновків; жодних відомостей щодо проходження атестації та наявності кваліфікації судового експерта у ОСОБА_4 до суду надано не було; вказаний звіт не містить відомостей, що ОСОБА_4 попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що він підготовлений для подання до суду. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 22 листопада 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 22 листопада 2023 року від адвоката Ошаріна Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що представника скаржника адвоката Ошаріна Д.С. терміново викликано до Київської області для участі у проведенні слідчих дій у якості захисника, отже, представник апелянта не зможе прийняти участь у судовому засіданні 22 листопада 2023 року. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Апеляційний суд зауважує, що адвокатом Ошаріним Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не надано жодного належного та допустимого доказу його участі чи виклику до Київської області для проведення слідчих дій. Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністі сторони у справі. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 10 серпня 2021 об 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 328i д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 17, рухаючись з боку вул. Черняховського в бік вул. Сегедської у крайній лівій смузі для руху, не витримав безпечну швидкість руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не намагався уникнути ДТП у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом AUDI Q3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі відкинуло на транспортний засіб BMW і3 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , транспортний засіб SKODA д.н.з. НОМЕР_4 , а також на зупинку громадського транспорту. Згідно із постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2021 року у справі №522/16839/21, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 січня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 грн. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц зазначила, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW 328i д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування ЕР-200888855, строк дії договору з 11.08.2020 по 10.08.2021 включно, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його майну складає 130 000,00 грн. За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до звіту складеного фахівцем-автотоварознавцем ОСОБА_4 від 10.10.2021 № 09-027 вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження AUDI Q3 д.н.з. НОМЕР_2 складає 559 139,29 грн. Згідно із страхового акту від 18.02.2022 №32352/1/1 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» визнало вище вказану дорожньо-транспорту пригоду страховим випадком та в подальшому сплатило власнику транспортного засобу AUDI Q3 д.н.з. НОМЕР_2 суму страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням від 21.02.2022 №12250. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.03.2020 у справі № 331/6395/18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Судом першої інстанції правильно встановлено, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (559 139,29 грн) і виплаченою позивачу сумою страхового відшкодування (130 000,00 грн) становить 429 139,29 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, як особи винної у ДТП. Окремо суд першої інстанції зазначив, що будь-яких інших розрахунків завданої шкоди матеріали справи не містять, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи сторонами не заявлялось. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позивачем належними доказами підтверджено заявлені ним вимоги, а відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано розмір нанесеної ним позивачу майнової шкоди в результаті ДТП, у зв`язку з чим позов в цій частині вимог підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем було понесено витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 2 475,00 грн, що підтверджується рахунком від 27.09.2021 № 09-027 та квитанцією від 07.10.201 № 0.0.229264022.1, та які, з урахуванням задоволення позову в частині вимог про стягнення майнової шкоди, підлягають стягненню з відповідача. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги, останній вказує про те, що ДТП, яка сталася за його участі спричинила йому моральні страждання та хвилювання, адже діями відповідача було порушено життєвий уклад позивача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн належними доказами не підтверджений та є суттєво завищеним, а тому визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 2 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно недопустимості Звіту від 10.10.2021, здійсненим ФОП ОСОБА_4 , то апеляційний суд зазначає таке. Оцінка матеріального збитку, який було заподіяно у результаті ДТП майну особи, є обов`язковою процедурою для його відшкодування страховиком у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку відповідно до лімітів відповідальності страховика. З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 надав Звіт від 10.10.2021 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 на підставі звернення позивача. У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зазначений звіт було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка виконувала звіт, ФОП ОСОБА_4 , є оцінювачем за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюється. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №761/15232/18. Жодного свого розрахунку чи експертизи стороною відповідача не надано. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький