Постанова 4811 № 440/1896/17

Справа № 440/1896/17 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М. Провадження № 22-ц/811/1541/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М., суддів - Мельничук О.Я., Шеремети Н.О., секретаря Івасюти М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в особі Львівського регіонального управління ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,- в с т а н о в и в: В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в особі Львівського регіонального управління ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 05 січня 2017 року поліцейським СРПП №2 Буського відділення поліції Камянка - Бузького ВП ГУНП у Львівській області Качмар І.Г. складено протокол серія АП2 №134286 про адмінпорушення, вчинене ОСОБА_2 , відповідальність за яке передбачене ст. 124 КУпАП. Згідно з постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року в справі №440/30/17 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні даного адмінпорушення. 08 червня 2017 року електронною поштою на ім`я ОСОБА_3 ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» позивач скерував заяву про долучення копії рішення суду та прохання надати акт та розрахунок калькуляції страхового відшкодування, вказати розмір (суму) матеріального збитку, з врахуванням вартості (витрат) виконаних ремонтних робіт, матеріалів, запчастин та зазначити конкретно вартість (витрати) на кожну запчастину та матеріали для здійснення ремонтних робіт автомобіля і витрати на послуги майстра по виконанню ремонтних робіт. З наведеного розрахунку від 04 липня 2017 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» сума страхового відшкодування складає 29301,16 грн. Однак, для здійснення ремонтних робіт автомобіля Рено Трафік, д.н.з. НОМЕР_1 витрати на запчастини та матеріали становлять 43128,00 грн. (сорок три тисячі сто двадцять вісім грн.,00) та робота майстра 12000,00 (дванадцять тисяч грн,00), всього 55128,00 грн, тобто різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою згідно з звітом №1401/17 від 30.06.2017 року про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, становить 25826,84 грн. Оскільки заподіяна позивачу шкода нарахована не в повному розмірі, вона підлягає стягненню із заподіювача шкоди, одержання страхового відшкодування за договором не припинив деліктне зобов`язання, та в даному випадку страхового відшкодування недостатньо для повного покриття. Просить суд стягнути з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь 45128.00 (сорок п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 00 коп.) матеріальних збитків, стягнути з ОСОБА_2 10000,00 гривень матеріальних збитків та 5000,00 гривень моральної шкоди. В подальшому уточнив позовні вимоги, змінивши їх в частині стягнення суми збитку з страхової компанії. А саме, оскільки ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відшкодувала позивачу збитки в розмірі 29031,16 грн, що не було враховано в позовній заяві, просить суд стягнути з останнього 17415,56 гривень матеріальних збитків (46 446,72 грн. (сума збитків згідно висновку експертизи) - 29 031,16 грн. (кошти, сплачені позивачу відповідачем 1). Рішенням Буського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», юридична адреса 01033, м. Київ вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 22945712, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 - 401 (чотириста одну) гривню 65 копійок матеріального збитку (страхового відшкодування) Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , 2000 (дві тисячі) гривень завданої моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і не обґрунтованим, суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи. Стверджує, що судом неправильно проведено розрахунок страхового відшкодування, оскільки відшкодована (виплачена) страховою компанією сума страхового відшкодування в розмірі 29031,16 грн. уже зменшена на розмір ПДВ. Таким чином, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля на підставі висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №6257 від 25 червня 2019 року станом на дату проведення експертизи 29.05.2019 року складає 46 446, 72 грн., тобто матеріальний збиток в результаті пошкодження автомобіля при ДТП. Вважає, що різниця між матеріальним збитком відшкодованим та тим, що підлягає до стягнення ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», становить 46 446, 72 грн.-29 0301,16=17 145, 56 грн. Також вважає, що відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи відбувалася в межах виключно судового процесу у справі, тому вони підлягають відшкодуванню з відповідачів. Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 11.10.2021 року поступив відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було завдано матеріальної шкоди внаслідок ДТП та відповідно була здійснена виплата страхового відшкодування ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», однак не погодившись з такими виплатами відповідача, позивач просив суд призначити повторну автомобільно - товарознавчу експертизу. Судом було розраховано суму страхового відшкодування згідно авто товарознавчої експертизи від 25.06.2019 року, призначеної за клопотанням позивача. В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважав, що позивачу були спричинені моральні страждання внаслідок пошкодження належного йому майна, а також душевні страждання перенесені під час ДТП та стягнув з відповідача 2000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц зроблено висновок, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку на додану вартість. У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають. Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Матеріалами справи та судом встановлено, що 05.01.2017 року близько 20.00 год. гр. ОСОБА_2 , в м.Буськ, керуючи автомобілем марки ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Львівській, 77 виїжджаючи з прилеглої території на головну, не надав перевагу в русі автомобілю RENAUL TRAFIC д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїм з ним зіткнення, в результаті з`їхав на узбіччя, де здійснив наїзд на дерево, що призвело до ДТП та матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ ЛАНОС», д.р.н. НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «УТСК» за полісом АЕ/9463714, з франшизою 500 грн., та періодом дії з 02.07.2016 року по 01.07.2017 року. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні даної ДТП. Згідно Звіту про оцінку автомобіля Рено Трафік, реєстраційний номер НОМЕР_1 , №1401/17, дата оцінки 05.01.2017 року, дата складання 30.06.2017 року, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ складає 82128,95 гривень, вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено Трафік, н/з НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 35761,39 гривень. У період з 02.08.2017 року по 01.09.2017 року на картковий рахунок позивача відкритому у КБ «Приватбанк» було відшкодовано збитки у загальному розмірі 29301,16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №12264 від 02.08.2017 року, №12213 від 04.08.2017 року, №12343 від 08.08.2017 року, №12372 від 09.08.2017 року, № 12395 від 10.08.2017 року, № 12414 від 11.08.2017 року, №12433 від 14.08.2017 року, № 12463 від 15.08.2017 року, №12549 від 08.08.2017 року; № 12574 від 21.08.2017 року; 12634 від 29.08.2017 року, №12641 від 30.08.2017 року, №12661 від 31.08.2017 року, №2713 від 01.09.2017 року. Оскільки позивач просив провести виплату страхового відшкодування безпосередньо на свій особистий картковий рахунок № НОМЕР_4 , на дані правовідносини поширюються норми п. 36.4 ст. 36 згаданого закону, відповідно до якої якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. ПрАТ «УТСК» в межах строків та обмежень визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплатило потерпілому страхове відшкодування в розмірі 29301,16 грн. Не погодившись з такими виплатами відповідача, позивач просив суд призначити повторну автомобільно - товарознавчу експертизу. Згідно ухвали Буського районного сулу Львівської області від 09.04.2019 року, призначено таку експертизу автомобіля позивача. Відповідно до Висновку експерта № 6257 судової автотоварознавчої експертизи від 25.06.2019 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Renault Traffic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП від 05.01.2017 року, складає: 42061,74 грн. Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ. Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Як вбачається із Висновку № 6257 судової автотоварознавчої експертизи від 25.06.2019 року та ремонтної калькуляції, яка є невід`ємною частиною даного висновку, ціни були відображені з урахуванням ПДВ, тобто + 20%. Доказів на підтвердження факту оплати проведення ремонту транспортного засобу позивачем не надано, у зв`язку із чим, ним не були понесені витрати на оплату 20 % ПДВ в сумі 12 128,93 грн., а тому, ці витрати вірно було виключено із суми матеріального збитку. Визначаючи розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», суд першої інстанції вірно розрахував такий розмір, а саме: 42 061,74 (вартість матеріального збитку відповідно до висновку експерта №6257 від 25.06.2019 року) - 29 031,16 (виплачена сума страхового відшкодування) - 12 128,93 грн. (ПДВ) - 500,00 грн. (франшиза) = 401,65 грн., що становить різницю розміру матеріального збитку між двома експертними дослідженнями: Висновку № 6257 судової автотоварознавчої експертизи від 25.06.2019 року та Звіту № 1401/17. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то слід вказати наступне. За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив 9438 гривень витрат за проведення експертизи призначеної за його клопотанням ухвалою Буського районного сулу Львівської області від 09.04.2019 року. (а.с 142) Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3ст. 133 ЦПК України). Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Так, згідно зіст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показами свідків. Наданий заявником висновок експертного почеркознавчого дослідження суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом у справі, тобто таким, що містить інформацію щодо предмета доказування та таким, що підтверджує обставини справи, які за законом мають бути підтверджені лише певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України визначені Законом України «Про судову експертизу». Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат понесених за проведення експертизи суд виходив з того, що така проведена за клопотанням позивача, та обов`язок щодо оплати такої покладено на останнього. За ч.6 ст.139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Згідно ч. 1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом першої інстанції позов задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 401 (чотириста одну) гривню 65 копійок, що становить 2,30 % позовних вимог з відшкодування матеріального збиту, то з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» слід стягнути 217, 07 гривень витрат за проведення експертизи. (9438 *2,30/100=217,07). Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України"). Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на проведення експертизи. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Буського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року в частині відмови в стягненні з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», юридична адреса 01033, м. Київ вул. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 22945712, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 - 207 грн. 07 копійок витрат на проведення експертизи. В решті рішення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Повний текст постанови складено 29.12.2021 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Мельничук О.Я. Шеремета Н.О.