Постанова Одеський апеляційний суд № 947/1941/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.12.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справа №947/1941/20 Апеляційне провадження № 22-ц/813/8697/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., розглянув у спрощеному провадженні апеляційну скаргу адвоката Воронюка Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 01 червня 2020 року постановлене під головуванням судді Гниличенко М.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування (а.с. 2-3). Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 08 листопада 2016 року о 20 годині 40 хвилин в м. Одесі по вул. Академіка Вільямса, 71 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована, потерпіла особа звернулась до МТСБУ з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі звіту про визначення вартості відновлювального ремонту спричиненого автомобілю потерпілої особи складено наказ про виплату страхового відшкодування потерпілій особі. Відповідно до вимог закону позивачем було виплачено страхове відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 30449,07 грн., крім того витрати на послуги аварійного комісара з метою визначення матеріального збитку завданого автомобілю потерпілій особі в розмірі 1300,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара - 31749,07 грн., та витрати по сплаті судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2020 року позов МТСБУ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31749,07 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. (а.с.91-99). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої спричинена шкода потерпілому, яка була виплачена МТСБУ, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню в порядку регресу сума виплаченого страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Воронюк М.О. ва інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та повністю відмовити в задоволені позову (а.с.103-105). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази розміру спричиненого потерпілому матеріального збитку в результаті аварії, а наявна в справі експертна оцінка розміру збитків не є належним та достатнім доказом в справі. Відзив представника МТСБУ на апеляційну скаргу мотивований тим, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наданих доказів та прийшов до правильного висновку про стягнення збитків з винної особи. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Установлені судами фактичні обставини справи Встановлено, що 08 листопада 2016 року о 20 годині 40 хвилин в м. Одесі по вул. Академіка Вільямса, 71 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 275, 60 грн. (а.с.6). Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно з частиною 4 ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, вказані вище обставини доказуванню не підлягають. В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 зазнав механічних пошкоджень (а.с. 4). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована при використанні транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 , за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , належить ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вбачається із Поліса № АЕ/ 6748424, виданого ТДВСК « Київ Ре» (а.с.10). 14 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою від 28 листопада 2016 року про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок АТ «Укрсиббанк» (а.с.7,9). Згідно Звіту ФОП ОСОБА_4 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу за № 2100-11-16 від 02 грудня 2016 року, ринкова вартість автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2 , за станом до ДТП, визначена з використанням порівняльного підходу становить 130354 грн. 08 коп.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена з використанням витратного підходу, станом на 25 листопада 2016 року складає: 32845,35 грн. (а.с.13-15). МТСБУ було виплачено власнику автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2 , суму відшкодування в розмірі 30449 грн. 07 коп., завданого внаслідок ДТП, що підтверджується платіжним дорученням № 1635 рв від 28 лютого 2017 року, а також витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 1300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 99/СВ/2017 від 28 листопада 2017 року (а.с.21-24). Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі звіту № 2100-11-16 від 02 грудня 2016 року, наказу № 1635 від 27 лютого 2017 року та довідки № 1 від 22 лютого 2017 року, що підтверджується платіжними доручення. Мотиви, з який виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток. За правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За приписами ч.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією i здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту. Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Статтею 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно ст.38.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги /регресу/ до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Оскільки МТСБУ виплатив грошові кошти на відшкодування завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків, він має право регресної вимоги до ОСОБА_1 , який є винною особою в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на відшкодування понесених збитків. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставами для скасування цього рішення. Суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, встановив, що відповідач ОСОБА_1 є винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, не мав полісу страхування на момент аварії, МТСБУ виплатив потерпілому спричинені збитки, тому має право регресної вимоги до винної особи. Посилання апеляційної скарги на те, що звіт про визначення вартості матеріального збитку за № 2100-11-16 від 02 грудня 2016 року не може біти доказом, який підтверджує причинно-наслідковий зв`язко між ДТП та розміром збитків не може бути підставою для скасування судового рішення. Виплата страхового відшкодування потерпілій особі в ДТП в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є підставою для права вимоги від страхувальника до страховика. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу» «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №14490 від 10 вересня 2009 року, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та оцінки майна. Пунктом 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не передбачено обов`язку виклику заінтересованих осіб для технічного огляду транспортних колісних засобів, а зазначено, що заінтересовані особи викликаються у разі потреби. Також встановлено, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт провів повне дослідження та надав обгрунтований, об`єктивний письмовий висновок за № 2100-11-16 від 02 грудня 2016 року про роз мір матеріального збитку, завданого потерпілому. Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Жодного доказу та посилання на докази, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої заперечення проти позову, в апеляційній скарзі ним не надано. Інших доводів, які б давали підстави для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить. Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Воронюка Максима Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення за правилами ст.389 ЦПК України. Повне судове рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: