Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/4943/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м. Черкаси Справа № 705/4943/20 Провадження № 22-ц/821/866/21 категорія: 304030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рудокол», розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черничка Валерія Володимировича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рудокол» про визнання дійсним договору оренди транспортного засобу, у складі: головуючої судді Годік Л. С., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 14 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом вищенаведеного змісту. Позовна заява мотивована тим, що 09 вересня 2011 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ТОВ «Рудокол», з іншої, було укладено договір оренди екскаватора марки ЕО 5124, випуску 1990 року, зареєстрованого Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації 14 липня 2010 року, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно дубліката свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 2010 року Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації. Зазначений транспортний засіб був потрібний відповідачеві для здійснення підприємницької діяльності. В зв`язку з цим в усному порядку було погоджено, що спочатку договір оренди буде укладатись у простій письмовій формі. Пізніше, при наявності у відповідача вільного часу, договір оренди мав бути посвідчений нотаріально. Однак, в послідуючому, після укладення договору у письмовій формі відбулася зміна керівництва у ТОВ «Рудокол», у зв`язку з чим останнє, незважаючи на неодноразові вимоги позивача, до часу звернення в суд не забезпечило нотаріального посвідчення вказаного договору оренди, посилаючись на брак часу. Водночас, зі сторони ОСОБА_1 , умови договору були виконані в повному обсязі, об`єкт оренди був переданий відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі, а відповідач став використовувати його у своїй підприємницькій діяльності. Законодавством прямо не визначено істотних умов для договору оренди транспортного засобу, однак всі умови, необхідні для договорів даного виду, зафіксовано в договорі оренди екскаватора від 09 вересня 2011 року. Зокрема в договорі обумовлено: об`єкт оренди та порядок його передачі, термін оренди, орендна плата та порядок її внесення, права, обов`язки та відповідальність сторін тощо. Отже наявні всі передумови для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України. Підставою для звернення до суду стало остаточне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Дана обставина також підтверджується залишенням відповідачем без відповіді останньої вимоги позивача від 29 липня 2020 року, щодо нотаріального посвідчення вищевказаного договору оренди. З урахуванням наведеного просив суд визнати договір оренди екскаватора, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Рудокол» від 09 вересня 2011 року, дійсним з моменту укладення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Рудокол» про визнання дійсним договору оренди транспортного засобу, залишено без задоволення. Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги щодо визнання дійсним договору оренди транспортного засобу не ґрунтуються на законі та не можуть бути задоволені, оскільки додані позивачем документи до позовної заяви суперечать один одному та не підтверджують дотримання сторонами договору його істотних умов, а також повного чи часткового виконання договору оренди транспортного засобу. Крім того, позивачем не зазначено в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним, виходячи з приписів ст. 220 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_1 - адвокатом Черничко В. В.24 березня 2021 року,скаржник, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суперечить фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, порушив питання про його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог. Доводи поданої скарги ґрунтуються на тому, що місцевий суд в процесі розгляду справи прийшов до передчасного висновку про те, що на спірному договорі відсутній підпис орендодавця, та не витребував його оригінал щоб пересвідчитися у зворотному, оскільки підпис за спливом часу став досить невиразний та погано розрізняється на копії договору. Щодо висновку суду про невідповідність реєстраційних даних предмета оренди та інших реквізитів в договорі оренди та акті приймання-передачі, скаржник зазначив, що орендодавець, ОСОБА_2 діяв від імені власника екскаватора, яким являється позивач, в свою чергу як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію екскаватора та договору оренди акту приймання-передачі, в усіх трьох документах зазначений один і той же реєстраційний номер екскаватора - НОМЕР_2 . Крім того, на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину скаржником, як позивачем, до суду першої інстанції додано копію його вимоги від 29 липня 2020 року, щодо нотаріального посвідчення вищевказаного договору оренди, яка залишилася без належного реагування зі сторони Товариства, що свідчить про його стійке небажання в добровільному порядку нотаріально посвідчувати спірний договір. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Рудокол» просило відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до нього посилаючись на його необґрунтованість. Вказало, що 01 жовтня 2010 року між громадянином ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності № 859455 від 28 липня 2010 року, та ТОВ «Рудокол» було укладено договір оренди технологічного транспорту, а саме екскаватор марки ЕО - 5124. Сума орендної плати у договорі зазначається в розмірі 150 гривень на місяць. ОСОБА_1 у своїй заяві посилається на договір від 09 вересня 2011 року в якій вказує суму орендної плати в розмірі 400 доларів США. Також до ТОВ «Рудокол» надійшов лист датований 02 листопада 2018 року від імені ОСОБА_2 , в якому знаходився договір про оренду екскаватора і вимога зв`язатися з ним для врегулювання орендних відносин. Договір ідентичний тому на який посилається позивач, але датою підписання зазначено 23 серпня 2010 року. Виходячи з вище наведеного Товариство вважає договір наданий ОСОБА_1 сфальсифікованими з метою вимагання з нього коштів. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. УхвалоюЧеркаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 11 травня 2021 року на 14:40 год. в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до долученої до позовної заяви копії письмового договору оренди екскаватора марки ЕО-5124, випуску 1990 року, двигун № НОМЕР_3 , заводський № НОМЕР_2 , зареєстрованого Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації 14 липня 2010 року, укладеного 09 вересня 2011 року між гр. ОСОБА_1 (орендодавцем) від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 28 липня 2010 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширінською Л. В. у реєстрі за № 1353, діє гр. ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 30 січня 1996 р., ідентифікаційний № НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ТОВ «Рудокол» (орендарем), в особі директора ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту, орендодавцем передано а орендарем прийнято в оренду зазначений екскаватор, при цьому плата за користування екскаватором на один місяць становить суму (у гривнях), яка є еквівалентом 400 дол. США на дату внесення орендної плати згідно із офіційним курсом НБУ (а.с. 5-6). З наданої копії письмового договору оренди не вбачається підпису орендодавця ОСОБА_1 чи його представника ОСОБА_2 (а. с.5-6). Відповідно до долученого до позовної заяви копії акту приймання-передачі екскаватора згідно із договором оренди екскаватора від 09 вересня 2011 року, датованого 09.09.2011, орендодавець - гр. ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві 30 січня 1996 року, ідентифікаційний № НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), який діє від імені гр. ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 28 липня 2010 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширінською Л. В. у реєстрі за № 1353, відповідно до договору оренди екскаватора від 03 жовтня 2011 року, передав, а орендар - ТОВ «Рудокол», в особі директора ОСОБА_3 , прийняв екскаватор марки ЕО-5124, випуску 1990 року, двигун № НОМЕР_3 , заводський № НОМЕР_2 , зареєстрований Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації 14 липня 2010 року. Стан (якість) екскаватора на момент передання його в оренду за цим актом є задовільним, придатним для використання (експлуатації) за цільовим призначенням. У зв`язку із прийманням-передачею екскаватора сторони не мають одна до одної жодних претензій. Крім того, з копії даного акту приймання-передачі від 09 вересня 2011 року вбачається, що він складений відповідно до договору оренди екскаватора від 03 жовтня 2011 року та не вбачається підпису орендодавця, яким зазначений, зокрема ОСОБА_2 (а. с.7). Згідно до Свідоцтва про реєстрацію машини, екскаватор, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка ЕО-5124, 1990 рік випуску, заводський № НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , шасі № НОМЕР_8 , об`єм двигуна 14858 см. куб. видано ГУ Держпродспоживслужба в Житомирській області ОСОБА_1 (а. с. 4). Відповідно до вимоги ОСОБА_2 від 29 липня 2020 року, висунутої до директора ТОВ «Рудокол» її автором, було запропоновано опоненту, з метою виконання договору оренди екскаватора від 09 вересня 2011 року, звернутися до нотаріуса для посвідчення приведеного договору (а. с. 8).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом даного спору є визнання дійсним договору оренди транспортного засобу - екскаватора реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка ЕО-5124, 1990 рік випуску, заводський № НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , шасі № НОМЕР_8 , об`єм двигуна 14858 см. куб. від 09.09.2011, укладеного між його власником - ОСОБА_1 та ТОВ «Рудокол» у простій письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України). За імперативними положеннями ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нормами матеріального законодавства передбачена можливість визнавати у судовому порядку нікчемні договори дійсними, зокрема на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України. Так, згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено право сторони договору захистити своє право шляхом визнання договору дійсним, у випадку якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3 ст. 640 ЦК України). При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України. Таким чином, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1288цс17, та аналогічним йому, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року № 61-15689св19. Водночас, звертаючись з приведеним позовом до суду позивач повинен належними та допустимими доказами довести в процесі судового розгляду факт, в даному випадку, безповоротного ухилення зі сторони відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу. Натомість в договорі оренди від 09 вересня 2011 року, на який посилається позивач, зазначається, що від його імені на підставі довіреності діє громадянин України ОСОБА_2 , який здає в оренду ТОВ «Рудокол» екскаватор марки ЕО - 5124, випуску 1990 року, двигун № НОМЕР_3 , заводський номер не зазначений, реєстраційний номер НОМЕР_2 (в договорі - заводський НОМЕР_2 ), зареєстрований Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації 14 липня 2010 року. В копії довіреності яку надав позивач зазначений екскаватор, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 , виданого 14 липня 2010 року Житомирською інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації, тоді як в копії свідоцтва про реєстрацію машини вказані, серія НОМЕР_1 , яку надав позивач на підтвердження права власності вказано, що позивач є власником екскаватора марки ЕО-5124, 1990 року випуску, двигун № НОМЕР_7 , заводський № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_10 . З аналізу приведених доказів, які зокрема надав сам позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що серія екскаватора і номер двигуна не співпадають у документах на які він посилається. Крім того, в акті приймання-передачі екскаватора, на який також посилається позивач і датою складання якого зазначено 09 вересня 2011 року, вказаний договір оренди від 03 жовтня 2011 року, тобто акт складений на місяць раніше ніж сам договір оренди екскаватора про який йдеться. Дослідивши доказову базу у приведеній справі, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, погоджуючись при цьому з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Додані позивачем до позовної заяви докази є суперечливими один одному та не підтверджують дотримання сторонами договору оренди істотних умов договору, а також повного чи часткового його виконання. Аргументи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують, посилання скаржника на фактичну наявність підпису на договорі оренди екскаватора приймання-передавання не усувають суперечливості вказаних доказів та не спростовує їх зміст. Посилання ОСОБА_1 на наявність вимоги ОСОБА_2 адресованої директору ТОВ «Рудокол» 29 липня 2020 року не являється фактом безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та наявністю підстав для застосування до вказаних правовідносин норм регламентованих ч. 2 ст. 220 ЦК України. Крім того, до вимоги ОСОБА_2 , адресованої ТОВ «Рудокол», не долучено доказів наявності у нього повноважень станом на 29.07.2020 на представництво інтересів безпосереднього власника екскаватора ОСОБА_1 (а.с. 8, 9). Таким чином, наведені скаржником доводи не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування рішення місцевого суду та прийняття судового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги в цілому висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черничка Валерія Володимировича залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 11 травня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: Л. В. Нерушак О. В. Карпенко