LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857459/2816/16-ц

від 29.04.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року без змі…

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 рокуСправа № 459/2816/16-ц пров. № А/857/6958/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (суддя Братичак У.В., м.Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про перерахунок страхових виплат,- ВСТАНОВИВ: Ще у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі Управління, Фонд відповідно) в якому просив: зобов`язати відповідача провести перерахунок страхових виплат та включити в розрахунковий період заробітну плату за березень 2016 року, а саме заробітну плату за період з 01.04.2015 по 31.03.2016; зобов`язати Управління виплатити ОСОБА_1 недораховану суму страхових виплат за період з 16.05.2016 по день проведення перерахунку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано Управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітку у зв`язку з втратою працездатності, виходячи з середнього заробітку за період: з 01.04.2015 по 31.03.2016, включно, з 16.05.2016. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із посиланням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що середній заробіток на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою працездатності було нараховано Фондом, та середня заробітна плата взята за період з березня 2015 року по лютий 2016 року, так як страховий випадок настав в день звільнення позивача з роботи, а саме 31.03.2016 року. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно визначив, що датою страхового випадку є встановлення позивачу відповідного відсотка втрати працездатності. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належним чином повідомленої сторони. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ступінь втрати професійної працездатності позивачу встановлено 19.05.2016, в квітні 2016 року останній не працював, тому суд вважав неправомірним не включення відповідачем до середнього заробітку для розрахунку виплаченого заробітку у зв`язку з втратою працездатності, заробіток позивача за березень 2016 року. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 30.05.2005 прийнятий на роботу на «Шахту «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» (далі Шахта, ДП відповідно), 19.01.2010 переведений підземним електрослюсарем п`ятого розряду з повним робочим днем на підземних роботах та 31.03.2016, а на підставі наказу від 04.04.2016 №105, звільнений за власним бажанням (т.1 а.с.8-11). Згідно довідки Міністерства охорони здоров`я про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 19.05.2016 серії 10 ААА №252695, позивачу безтерміново встановлено втрату працездатності у 40% (а.с.12). Відповідно до повідомлення про професійне захворювання (отруєння) форми П-3, Клінікою професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» ОСОБА_1 остаточно встановлено діагноз 29.03.2016 (а.с.41). Як слідує з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.04.2016, у позивача професійне захворювання, а саме: хронічна радикулопатія L5, S1 переважно праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; хронічний бронхіт ІІ ст. - J42, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз J60, ЛН І-ІІ ст. Професійне захворювання виникло за таких обставин: запиленість повітря робочої зони, піднімання та переміщення вантажів масою 32 кг вручну двічі кожної години зміни, мікроклімат (температура повітря +14,2 + 14,6, норма +19-+24; відносна вологість повітря 82%, норма 75%). Висновок не здатний працювати за професією, звільнений з 31.03.2016 по виходу на пенсію (а.с.42-43). Відповідно до довідки ДП від 26.08.2016 №4/1334 ОСОБА_1 згідно табеля обліку використання робочого часу підземних працівників Шахти працював 31.03.2016 повний робочий день в першу зміну, а саме з 8:00 год до 14:00 год (а.с.4). Довідкою того ж підприємства від 26.09.2016 за №7-4/1491 ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 по 31.03.2016 було нараховано заробітну плату в сумі 98223,69 грн (а.с.5). 13.09.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок страхових виплат та включити в розрахунок заробітну плату за березень 2016 року (а.с.6). Згідно відповіді Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Червонограді Львівської області від 21.09.2016 №21-06-1/Х ОСОБА_1 визначено розрахунковий період страхових виплат за період часу з березня 2015 року - лютого 2016 року, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат становить 7445,32 грн. Актом огляду МСЕК від 19.05.2016 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності. Щомісячну страхову виплату йому призначено з 16.05.2016, відповідно до пункту 8 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 03.12.2009 №1317 (далі Положення) що, становить 7445,32х40%=2978,13 грн. Отже, розрахунковий період та розрахунок щомісячної страхової виплати визначено згідно чинного законодавства, заборгованості по виплаті немає (а.с.7). Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Страхові випадки: - за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; - за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг; Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону №1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Частиною першою статті 42 Закону №1105-XIV передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. За приписами частини дев`ятої статті 42 Закону №1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 26.09.2001 №1266 затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» (далі Постанова №1266, Порядок №1266 відповідно). Відповідно до пункту 11 та 13 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. В силу пунктів 3, 8 Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд. Як вбачається із матеріалів справи позивачу страхові виплати призначено з 16.05.2016 (дня коли йому первинно МСЕК встановлено втрату 40 % втрати професійної працездатності). При цьому, згідно матеріалів справи та пояснень представника відповідача, для розрахунку суми необхідної щомісячної виплати до уваги взято заробітну плату за період його роботи за період з березня 2015 року по лютий 2016 року. Позивач, вважає, що йому помилково взято до уваги дані за такий період роботи, так як відповідач зобов`язаний був взяти до уваги період квітень 2015 року березень 2016 року, оскільки при здійсненні розрахунку, відповідно до Порядку №1266, при здійсненні розрахунку береться до уваги річний період із повно відпрацьованими місяцями до його звільнення, а оскільки останнім днем його роботи є 31.03.2016, тобто цей місяць слід вважати відпрацьованим ним повністю і такий повинен братись до уваги при здійсненні розрахунку. Відповідач-апелянт, натомість посилаючись на абзац 1 пункту 11 Порядку №1266 вважає, що останній місяць роботи позивача, незважаючи на його повне відпрацювання до уваги братись не може, оскільки страховий випадок з позивачем слід вважати мав місце 29.03.2016, коли було виявлено його професійне захворювання, а тому береться місяць, що передував цьому. Як встановлено вище, позивач звільнений з роботи наказом від 04.04.2016 з 31.03.2016, при цьому 31.03.2016 ним відпрацьовано повний робочий день. Зважаючи на вказані вище норми, слід вважати, що у випадку позивача визначальне значення для здійснення виплат має не встановлення професійного захворювання, а встановлення втрати у зв`язку із таким працездатності, що слід вважати днем настання страхового випадку, від настання якого і здійснюється державне страхування, що регулюється нормами згаданого Закону , №1105-XIV відповідно днем настання страхового випадку (його виявлення) слід вважати встановлення саме втрати професійної працездатності, оскільки, як було вказано, саме встановлення факту професійного захворювання у потерпілого без встановлення втрати професійної працездатності правового значення для позивача не має. Встановлення діагнозу позивачу, що стосується професійного захворювання 29.03.2016 не слід вважати часом настання страхового випадку, оскільки професійне захворювання, як вбачається із акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.04.2016 виникало протягом тривалого періоду роботи позивача в умовах шкідливих умов праці, а не виникло одномоментно 29.03.2016. Вказаний день слід вважати лише днем його виявлення. Крім цього, професійне захворювання, що спричинило саме втрату професійної працездатності є часом виявлення (встановлення, настання) страхового випадку, що має значення для здійснення нарахувань щомісячної страхової виплати. Враховуючи наведене вище, беручи до уваги те, що ступінь втрати професійної працездатності позивачу встановлено 19.05.2016, в квітні 2016 року останній не працював, суд вважає неправомірним не включення відповідачем до середнього заробітку для розрахунку виплаченого заробітку у зв`язку з втратою працездатності, заробіток позивача за березень 2016 року, а тому і доводи позивача слід вважати обґрунтованими, як і позовні вимоги, що частково були задоволені судом першої інстанції. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»