Постанова КАС ВС № 583/1159/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 22 січня 2019 року Київ справа №583/1159/16-а адміністративне провадження №К/9901/6461/18 Верховний Суд у складі колегії: суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області про зобов'язання надати соціальні послуги по призначенню та виплаті одноразової допомоги і страхових виплат (соціальні виплати) у зв'язку з втратою працездатності про професійному захворюванню за касаційною скаргою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Плотникової Н.Б. від 01 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Калиновського В.А., Філатова Ю.М., Бенедик А.П. від 15 серпня 2016 року, ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 12 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просив зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Охтирка Сумської області вчинити дії по призначенню та виплаті страхових виплат (соціальних виплат) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV ( далі - Закон № 1105), одноразової допомоги за наслідками стійкої втрати працездатності, виходячи із розміру середньомісячного заробітку та щомісячні страхові виплати у зв'язку з втратою працездатності по професійному захворюванню відповідно до висновків МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873 за результатами визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надані медичної та соціальної допомоги виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача по місцю працевлаштування без строку, з урахуванням визначення 35 % втрати працездатності за період з 26 березня 2014 року по 01 квітня 2016 року, в тому числі 20 % пневмоконіоз, 15 % сенсоневральна туговухість; та за минулий час втрати працездатності 20 % пневмоконіоз, за період з 1 березня 2014 року по 26 березня 2014 року; суму витрат на необхідну соціальну допомогу, починаючи з 1 березня 2014 року без строку, з корегуванням суми виплат у зв'язку з зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» та індексації суми страхових виплат відповідно до законодавства. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що з урахуванням виявлених та медично підтверджених діагнозів, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням 15% втрати професійної працездатності по сенсоневральній туговухості (первинно). Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, у зв'язку з встановленням вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873, згідно якого ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 15% сенсоневральної туговухості первинно, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 серія 10 ААА № 224873, позивачу встановлено інший, вищий ступінь втрати професійної працездатності - 35%, з урахуванням іншої професійної хвороби сенсоневральної туговухості первинно - 15%, то відповідачу необхідно призначити та виплатити одноразову допомогу відповідно до Закону України № 1105-XIV. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погоджуючись з постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2016 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Касаційна скарга подана 12 вересня 2016 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 583/1159/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений. Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В. Верховний Суд ухвалою від 18 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 583/1159/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 21 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач був працевлаштований у ВП ГЗФ "Мусинська" ДП "Донбасантрацит" (відокремлений підрозділ шахта "Мусинська") у м. Красний Луч Луганської області Міністерства вугільної промисловості України з 1987 року. Відповідно до акту розслідування професійного хронічного захворювання від 18 січня 2008 року № 1 ОСОБА_2 встановлений діагноз пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ступеня, фаза затихаючого загострення ЛН-І (першої) стадії, переважно по рестриктивному типу. Захворювання професійне. Початкове явище сенсоневральної туговухості Н.90.3. Захворювання професійне та за результатами визначення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (виписка з акта огляду МСЕК від 27 лютого 2008 року серія 2-20 СУ № 032703) ОСОБА_2 встановлено втрату 20 % професійної працездатності на період з 20 лютого 2008 року по 01 березня 2010 року, у зв'язку з професійним захворюванням по пневмоконіозу з 2007 року первинно, відсотки по сенсоневральній туговухості з 2007 року не визначені. На підставі заяви ОСОБА_2 від 07 квітня 2008 року з додатками, постановою відділення ВД ФССНВ в м. Красний Луч від 09 квітня 2008 № 1206/10488/10488/2 позивачу призначено одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності 20% відповідно до висновку МСЕК від 27 лютого 2008 року серія 2-20СУ № 032703 в сумі 37980,00 грн. Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК від 08 квітня 2010 року серія 10 ААА № 011006 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено втрату 20 % професійної працездатності на період з 01 березня 2010 року по 01 березня 2012 року у зв'язку з професійним захворюванням пневмоконіоз з 2007 року повторно. Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК від 14 березня 2012 року серія 10 ААА № 089410 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено втрату 25 % професійної працездатності на період з 01 березня 2012 року по 01 березня 2014 року у зв'язку з професійним захворюванням пневмоконіоз повторно, відсотки по сенсоневральній туговухості з 2007 року не визначені. Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної то соціальної допомоги ОСОБА_2 встановлено втрату 35 % професійної працездатності на період з 26 березня 2014 року по 01 квітня 2016 року; в тому числі 20 % по пневмоконіозу професійному захворюванню з 2007 року повторно, 15 % по сенсоневральній туговухості професійному захворюванню з 2007 року первинно; за минулий час: 20 % на період з 01 березня 2014 року до 26 березня 2014 року по пневмоконіозу з 2007 року повторно. 24 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до відділення ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області про проведення перерахунку призначених йому страхових виплат у зв'язку зі зміною відсотків втрати професійної працездатності відповідно до висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності після повторного огляду. Постановою від 28 квітня 2014 року № 1206/10488/10488/10, прийнятою відділенням ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області, позивачу призначено перераховану щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 706,51 грн. на період з 01 березня 2014 року по 25 березня 2014 року включно відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873 про встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності 20%. Постановою від 28 квітня 2014 року № 1206/0488/10488/11, прийнятою відділенням ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області, ОСОБА_2 відмовлено у продовженні та призначенні щомісячної страхової виплати у зв'язку з розглядом справи у суді по приведенню акту П-4 у відповідність. Також, постановою від 28 квітня 2014 року № 1206/0488/10488/12, прийнятою відділенням ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової допомоги, так як відсоток втрати працездатності по професійному захворюванню сенсоневральної туговухості не є первинним захворюванням. Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 25 липня 2014 року по справі № 413/3703/14-ц провадження № 2-о/413/105/14, яке набрало законної сили, встановлено факт, що акт за формою П-4 № 1 від 18 січня 2008 року щодо ОСОБА_2, є документом, який має юридичне значення для продовження виплат йому страхових сум по відшкодуванню шкоди здоров'ю виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань в м. Красний Луч Луганської області. Постановою від 24 жовтня 2014 року № 1206/0488/10488/14 прийнятою відділенням ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області позивачу призначено перераховану щомісячну грошову суму в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1236,39 грн на період з 26 березня 2014 року по 31 березня 2016 року, відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 серія 10 ААА № 224873. Згідно довідки відділення ВД ФССНВ у м. Дніпропетровську від 25 серпня 2015 року № 384, позивач перебував на обліку в цьому відділенні як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району АТО, та отримував страхові виплати за період з 01 листопада 2014 року по 30 червня 2015 року; заборгованість з 01 квітня 2014 року по 31 жовтня 2014 року виплачена в повному обсязі. На підставі заяви ОСОБА_2 від 07 липня 2015 року, постановою від 07 липня 2015 року № 1206/0488/10488/14 відділенням ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, у зв'язку з зняттям з обліку справи потерпілого та передачею її за межі області; виплату припинено з 01 липня 2015 року, а справу про страхові виплати потерпілого ОСОБА_2, згідно акта прийняття-передачі справ від 09 березня 2016 року, передано з управління ВД ВССНВ у Сумській області до відділення ВД ФССНВ у м. Охтирка. Відповідно до Виписки з акта огляду МСЕК від 30 березня 2016 року серія 10 ААА № 269969 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, встановлено втрату 35 % професійної працездатності по професійному захворюванню АКТ № 1 від 18 січня 2008 року, дата переогляду 30 березня 2018 року. 01 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до відділення ВД ФССНВ у м. Охтирка Сумської області про продовження раніше призначених страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням. Постановою відділення ВД ФССНВ у м. Охтирка Сумської області від 08 квітня 2016 року № 1814/0488/10488/17, позивачу продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1334,06 грн. на період з 01 квітня 2016 року по 30 березня 2018 року відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873 та висновку МСЕК від 30 березня 2016 серія 10 ААА № 269969. Крім цього, 27 листопада 2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до відділення ВД ФССНВ у м. Охтирка Сумської області про призначення та виплату одноразової грошової допомоги по встановленим 15 % втрати працездатності по професійному захворюванню сенсоневральній туговухості професійному захворюванню з 2007 року первинно за висновком МСЕК від 20 квітня 2014 року. Однак, листом Відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ у м. Охтирка Сумської області від 18 березня 2015 року № 80-12-15, позивачу відмовлено у проведенні виплати одноразової грошової допомоги за висновком МСЕК від 20 квітня 2014 року. Відмову відділення ВД ФССНВ у м. Охтирка мотивувало тим, що постановою від 28 квітня 2010 року № 1206/0488/10488/12 відділення ВД ФССНВ в м. Красний Луч Луганської області це питання вже розглядалося та позивачу було відмовлено у призначенні одноразової допомоги, а також тим, що відповідно до пункту 3.5.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 № 715/13982 (далі - Порядок № 24) - при встановленні МСЕК вищого ступеня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження одноразова допомога не призначається. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення частини другої статті 34 Закону № 1105-XIV, також, допущено порушення пункту 3.5.2 Порядку № 24, оскільки при встановленні МСЕК, особі вищого ступеня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження одноразова допомога не призначається. Від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду попередніх інстанцій. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне. Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року не відповідають повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1105-XIV. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Закону № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону № 1105-XIV до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Статтею 21 Закону № 1105-XIV передбачено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону. Згідно частин першої та другої статті 28 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Таким чином, страхова виплата одноразової допомоги потерпілому є одним з видів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я. Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 1105-XIV, ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Абзацом другим пункту 3 Положення № 1317 встановлено, що медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Згідно пункту 8 Положення № 1317 датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд. Згідно частини другої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Абзацом другим частини другої статті 34 Закону № 1105-XIV, у разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 3.5.2 Порядку № 24 передбачено, що у разі погіршення здоров'я потерпілого внаслідок раніше одержаного каліцтва або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, при встановленні йому МСЕК вищого ступеня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження одноразова допомога не призначається. Аналіз наведених норм Закону та положення Порядку, дає підстави для висновків, що одноразова допомога не перераховується у тому випадку, якщо особі встановлено втрату працездатності у відсотковому відношенні по конкретній хворобі, а в подальшому цей відсоток по тій же хворобі збільшився на вищий. Судами встановлено, що позивачу в 2014 році був встановлений інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності - 35%, з урахуванням іншої професійної хвороби сенсоневральної туговухості, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків, встановлена первинно та з визначенням 15% втрати працездатності. Однак, задовольняючи позов ОСОБА_2 у частині зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, у зв'язку з встановленням вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, відповідно до висновку МСЕК від 10 квітня 2014 року серія 10 ААА № 224873, згідно якого ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 15% сенсоневральної туговухості первинно, суди попередніх інстанцій не дослідили та ненадали правової оцінки тому, що постановою ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області від 28 квітня 2014 № 1206/10488/10488/12, в якому первинно ОСОБА_2 перебував на обліку, йому вже було відмовлено у виплаті одноразової допомоги у зв'язку з встановленням 15% втрати професійної працездатності по сенсоневральній туговухості (первинно) згідно висновку МСЕК (виписка з акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 224873 від 10 квітня 2014 року). Доказів того, що вказана постанова, була оскаржена чи скасована позивачем не надано, не дослідженні ці обставини і судами попередніх інстанцій. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені не всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дослідити постанову ВД ФСНВ у м. Красний Луч Луганської області від 28 квітня 2014 року № 1206/10488/10488/12, якою ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової допомоги у зв'язку з встановленням 15% втрати професійної працездатності по сенсоневральній туговухості (первинно) згідно висновку МСЕК (виписка з акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 224873 від 10 квітня 2014 року) та з врахуванням цих первинних документів прийняти обґрунтоване та законне судове рішення. До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011). Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її. Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За таких підстав, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Враховуючи те, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України питання перерозподілу судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Охтирка Сумської області задовольнити частково. Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: М.І. Гриців Н.В. Коваленко