Постанова 4850 № 200/3396/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа №200/3396/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В.,Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. у справі № 200/3396/20-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по невиплаченій одноразовій допомозі,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача по невиплаті суми одноразової допомоги та скасувати рішення у разі його наявності про припинення виплати одноразової допомоги. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позов задоволено частково, а саме суд: визнав протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 по 31.07.2015; зобов`язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 по 31.07.2015; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовив. Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що матеріали справи містять документальне підтвердження призначення та виплати позивачу страхових виплат за період з 10.12.2014 по 31.07.2015, проте, суд незважаючи на те, що предметом позову було стягнення заборгованості по невиплаченій одноразовій допомозі, задовольнив позовні вимоги щодо відновлення нарахування та виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 10.12.2014 по 31.07.2015, які не були предметом звернення до суду. Заборгованість в сумі 78682,80 грн. є заборгованістю по невиплаті одноразової допомоги. Також апелянт зазначає, що період за який позивач вимагає здійснити стягнення заборгованості по невиплаченій одноразовій допомозі, лежить поза межами строку, встановленому ст.. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивачу встановлено 40% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності з 29.07.2014, дата переогляду 01.08.2015 (а.с.7). З 04.09.2011 по листопад 2014 року позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Харцизьк. З грудня 2014 року по липень 2015 року позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати, як тимчасово внутрішньо переміщена особа в Мирноградському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Димитров від 06.01.2015 №0516/7227/7227/20 продовжено ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 146,14 грн. з 01.12.2014 по 31.07.2015 включно (а.с.36). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Димитров від 25.10.2016 №0516/7227/28 знято з обліку справу потерпілого ОСОБА_1 . Причина зняття: закінчення терміну дії довідки МСЕК. Дата зняття з обліку справи 31.07.2015. Припинені страхові виплати з 01.08.2015 року (а.с.33). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Димитров від 25.10.2016 року №0516/7227/7227/27 припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 157,68 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії довідки МСЕК (а.с.34). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Димитров від 25.10.2016 року №0516/7227/7227.1/27 припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2373,59 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії довідки МСЕК (а.с.35). 25.11.2019 позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із зверненням щодо виплати заборгованості з одноразової допомоги. Відповідач листом від 06.12.2019 №У-01-04/19-575 надана відповідь, з якої слідує, що ОСОБА_1 з 01.12.2014 по 31.07.2015 отримував щомісячні страхові виплати в Мирноградському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Відділенням проведено перерахунок щомісячних страхових виплат станом на 01.03.2014 та виплачена заборгованість за період з 01.07.2014 по 30.11.2014 в повному обсязі. З 01.08.2015 виплата щомісячних страхових виплат припинена у зв`язку із закінченням терміну дії довідки МСЕК. Вказано, що одноразова страхова виплата в разі стійкої втрати професійної працездатності може бути виплачена за умови визначення КМУ окремого порядку, який не затверджено, та надання оригіналу особової справи про страхові виплати (а.с.8). Згідно наданої відповідачем відомості відповідно до програмного забезпечення Реєстр потерпілих загальна сума заборгованості обліковується на суму 78682,80 грн. (а.с.32). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено. Правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем у 2014 році, повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № № 1105-XIV), а не Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Згідно з частинами 2 та 3 статті 13 Закону № 1105-XIV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Відповідно до частини 4 статті 14 Закону № 1105-XIV, до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Статтею 21 Закону № 1105-XIV передбачено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, за п.1 ч.1 зазначеної статті, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону; Згідно частин 1 та 2 статті 28 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Таким чином, страхова виплата одноразової допомоги потерпілому є одним з видів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я. Відповідно до частин 1 та 2 статті 39 Закону № 1105-XIV, ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Згідно пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд. Згідно частини 2 статті 34 Закону № 1105-XIV, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров`я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків. Пунктом 3.5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 № 715/13982 (далі - Порядок № 24) передбачено, що одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату. Аналіз наведених норм Закону та положення Порядку, дає підстави для висновків, що одноразова допомога виплачується у разі встановленя МСЕК стійкої втрати професійної працездатності із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Отже, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.07.2018 (справа №165/551/17) та від 22.08.2019 (справа № №130/3377/15-а). Судом встановлено, що позивачу в липні 2014 році був встановлений первинно ступінь втрати стійкої професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав визначених Законом для невиплати позивачеві страхових виплат. Отже, позивач має право на отримання одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, яка йому не була виплачена. При цьому, при визначенні розміру одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності слід керуватись ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року. Суд не приймає до уваги посилання апелянта на порушення строку визначеного ст.. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, оскільки за положенням частини 7 зазначеної статті, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути заборгованість по невиплаченій одноразовій допомозі відповідно до Закону, проте, судом розглянуту справу щодо нарахування та виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 10.12.2014 по 31.07.2015. Отже, судом першої інстанції розглянуті вимоги які не були предметом позову. Крім того, матеріали справи містять документальне підтвердження призначення та виплати позивачу страхових виплат за період з 10.12.2014 по 31.07.2015, тобто, зазначене питання щодо нарахування та виплати страхових виплат за цей період взагалі не є спірним. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись статями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. у справі № 200/3396/20-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. у справі № 200/3396/20-а скасувати. Прийняти нове судове рішення. Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по невиплаті ОСОБА_1 сум одноразової допомоги у разі стійкої втрати професіональної працездатності. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності, розрахунок якої здійснити відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції до 1 січня 2015 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Свободи, будинок №5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць