Постанова 4850 № 200/8720/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року справа №200/8720/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Сухов М.Є., за участю: представника відповідача - Вараксіної І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі № 200/8720/19-а (головуючий І інстанції Волгіна Н.П., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Лиманського міського віділення про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Лиманського міського віділення (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій щодо припинення виплати щомісячних грошових сум з липня 2016 року по листопад 2018 року; - зобов`язання поновити нарахування та виплатити виниклу заборгованість щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивачу з липня 2016 року по листопад 2018 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року позов задоволений частково: - визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з щомісячних страхових виплат (щомісячних грошових сум), призначених йому як потерпілому в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 1 липня 2016 року по 30 листопада 2018 року; - зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з щомісячних страхових виплат (щомісячних грошових сум), призначених йому як потерпілому в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 1 липня 2016 року по 30 листопада 2018 року в повному обсязі (а.с. 91-95). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду через порушення норм матеріального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю правових підстав для виплати відповідачем заборгованості зі страхових виплат позивачу (а.с. 101-105). Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини. Позивач має третю групу інвалідності через здобуте професійне захворювання; є отримувачем страхової виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 25 грудня 2015 року (а.с. 9-10, 76). Позивач на початку проведення антитерористичної операції знаходився на обліку в Сніжнянському міському відділенні Фонду соціального страхування України в Донецькій області і до грудня 2015 року до органів Фонду соціального страхування, які розташовані на території України, підконтрольній українській владі не звертався. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15 грудня 2015 року № 1440006721 ОСОБА_1 взято на облік, фактичне місце проживання: Донецька обл., Костянтинівський р-н, с. Іл`їча (а.с. 75). 25 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження раніше призначених йому Сніжнянським міським відділенням Фонду соціального страхування України в Донецькій області щомісячних страхових виплат (а.с. 76). Постаново. відповідач від 31 грудня 2015 року № 0534/75117/1707/12 відповідачем продовжено потерпілому ОСОБА_1 виплату раніше призначеної йому щомісячної грошової суми у зв`язку із частковою чи повною втратою працездатності (а.с. 77). Постановою відповідача від № 0534/75117/75117/14 з 1 липня 2016 року припинено потерпілому ОСОБА_1 виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми у зв`язку із частковою чи повною втратою працездатності; причина припинення: п. 6 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с. 78). Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 грудня 2017 року № 0000383469, ОСОБА_1 взято на облік, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 69). 3 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження раніше призначених йому щомісячних страхових виплат (а.с. 73-74). Постановою відповідача від № 0528/2423/2423/19 від 15 січня 2019 року продовжено потерпілому ОСОБА_1 з 1 грудня 2018 року виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми у зв`язку із частковою чи повною втратою працездатності (а.с. 70). 20 травня 2019 року позивач листом звернувся до відповідача щодо отримання роз`яснень з приводу невиплати заборгованості по страховим виплатам (а.с. 71). Листом Лиманського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21 травня 2019 року № «С»-18/04-09 позивача повідомлено, що на підставі постанови № 335 КМУ від 25 квітня 2018 року виплата заборгованості за період з 1 липня 2016 року по 30 листопада 2018 року відбудеться на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 72). З довідки Лиманського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 7 серпня 2019 року вбачається факт нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат за період з 1 січня 2019 року по 31 липня 2019 року (а.с. 40). Згідно довідки про доходи Костянтинівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 8 серпня 2019 року судом вбачається, що страхові виплати ОСОБА_1 за період з 1 липня 2016 року по 31 вересня 2018 року нараховувались але не виплачувались (а.с. 41). Право громадян України на соціальний захист у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV). Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. За приписами ст. 7 Закону 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №

509. Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту. Суд зазначає, що закон, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат з підстав його проживання на непідконтрольній українській владі території та неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, не приймався. Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Щодо посилання відповідача на припинення дії довідки № 1440006721 від 15 грудня 2015 року суд зазначає наступне. Відповідно до абз. 5 п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в редакції від 11 червня 2016 року (яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 1 липня 2016 року), довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону, яка передбачає скасування довідки. Суд зауважує, що позиція відповідача ґрунтується саме на припиненні дії довідки, а не на її скасуванні. Як вже було вказано вище, довідка № 1440006721 від 15 грудня 2015 року (дійсна до 14 червня 2016 року), а тому на підставі абз. 5 п. 6 Порядку, є безстроковою. Тобто станом на момент прийняття постанови № 0534/75117/75117/14 з 1 липня 2016 року про припинення виплат, зазначена довідка тимчасово переміщеної особи була дійсною. Отже, посилання відповідача щодо припинення дії довідки є безпідставними. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Отримання позивачем страхових виплат не може фактично ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної, прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Згідно рішення Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права. Частиною 1 статті 47 Закону України № 1105-XIV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення страхових виплат позивачу та зобов`язання відповідача виплатити позивачу страхові виплати за період з 1 липня 2016 року по 30 листопада 2018 року. На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі № 200/8720/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Лиманського міського віділення про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 13 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді Т.Г. Арабей Г.М. Міронова