Постанова 4817 № 606/453/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/453/21Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/817/491/21 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 301020100 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2021 року м. Тернопіль Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: головуючого - Міщій О.Я. суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М., секретар с/з - Іванюта О.М. з участю представника позивача - прокурора Фігель О.Т., представника відповідачів колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Александрова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 606/453/21 за апеляційною скаргою керівника Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області на ухвалу судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.03.2021 року, прийняту в м. Теребовлі суддею Теребовлянського районного суду Малярчуком В.В., про відмову у відкритті провадження за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області, який діє в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради, Управління сім`ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації до колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Промінь", Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права комунальної власності на дитячий оздоровчий заклад, скасування реєстраційних дій,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року заступник керівника Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області, який діє в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради, Управління сім`ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовною заявою до колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права комунальної власності на дитячий оздоровчий заклад, скасування реєстраційних дій, у якій просив визнати право комунальної власності на Колективний міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад «Промінь» за Теребовлянською міською радою та скасувати записи про реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо власника Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь». Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що в результаті перевірки виявлено факт неправомірного привласнення приватними особами майна дитячої оздоровниці. Позивач зазначив, що відповідно до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» (в редакції від 26.12.1997 року) її засновниками були сільськогосподарські підприємства, однак, конкретного переліку учасників оздоровниці не наведено, встановити засновників неможливо, тому згідно статей 8 та 335 ЦК України, застосовуючи аналогію закону, майно є безхазяйним. Згідно статей 329 - 333 ЦПК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік та можуть бути передані за рішенням суду до комунальної власності. Отже, оздоровчий заклад є безхазяйним майном і підлягає передачі у комунальну власність Теребовлянської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району. Однак, до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» незаконно були внесені зміни щодо учасників, а статутний капітал розділено між керівником ОСОБА_1 ( 55%), головним бухгалтером ОСОБА_2 (35%) та Обласним об"єднанням міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" (10%). Прокурор зазначив, що вказані особи заперечують право власності територіальної громади на майно дитячого закладу і незаконно привласнили частки у статутному капіталі юридичної особи. Так, на підставі протоколу загальних зборів учасників Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" м. Вінниця) від 5.06.2013 року № 22 затверджено розмір часток учасників у статутному капіталі Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», статутний капітал розділено між керівником ОСОБА_1 , головним бухгалтером ОСОБА_2 та Обласним об"єднанням міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця". При цьому питання щодо управління майном учасників об`єднання, в тому числі щодо розподілу часток між засновниками, до повноважень Обласного об"єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" не віднесено. Фактично відповідач ОСОБА_1 , що є керівником Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» та Обласного об"єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", безпідставно прийняв рішення про передачу собі контрольної частки у майні дитячої оздоровниці, порушивши майнові права справжніх власників закладу. Також позивач вказав, що неправомірними є дії державного реєстратора - Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації, який провів державну реєстрацію змін до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» щодо зміни складу учасників оздоровниці. Так, всупереч вимог частини 1 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" подано неповний перелік документів для державної реєстрації змін до статуту Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь». Зокрема не надано документ, що підтверджує правомочність прийнятого рішення про внесення змін до установчих документів та оригінал рішення про вихід юридичних осіб - сільськогосподарських підприємств із складу засновників. Тому, згідно частини 11 статті 29 вказаного Закону державний реєстратор зобов`язаний був залишити подані документи без розгляду. Внаслідок неправомірних дій державного реєстратора власниками дитячої оздоровниці стали її директор ОСОБА_1 , головний бухгалтер ОСОБА_2 та Обласне об"єднанням міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", які порушують права територіальної громади. У зв`язку з цим, на думку прокурора, записи про реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо змін до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» від 18 червня 2013року номер запису 16371050002000922, від 2 вересня 2015року номери запису 16371070003000922,16377770004000922 і від 3 вересня 2015року номер запису 16377770005000922 підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначив, що питання державної реєстрації змін до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» є похідними від предмета спору щодо права власності на статутний капітал дитячої оздоровниці, а дії державного реєстратора порушують майнові права реального власника та суперечать вимогам законодавства про порядок вчинення реєстраційних дій. Крім того, в позовній заяві наведено підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. Ухвалою судді Теребовлянського районного суду від 5.03.2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради, Управління сім`ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації до Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права комунальної власності на дитячий оздоровчий заклад, скасування реєстраційних дій. При цьому суддя керувався п. 1 частини 1 статті 186 ЦПК України та виходив з того, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивачу роз`яснено, що розгляд справ у спорах, зокрема фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України). Не погоджуючись із судовим рішенням, керівник Теребовлянської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Теребовлянського районного суду зі стадії відкриття провадження у справі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначив, що суддя прийшов до невірного висновку про те, що позивач просить захистити порушене право шляхом скасування державної реєстрації, а спірні правовідносини виникли виключно щодо реєстраційних дій та вказана вимога в позові є основною. Апелянт вказав, що заявлено вимогу про визнання права власності на майно Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» з тих підстав, що вказаний оздоровчий заклад є безхазяйним, тому підлягає передачі у комунальну власність. Позовна вимога про скасування реєстраційних дій державного реєстратора, яким проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», є похідною вимогою від основної вимоги про визнання права власності. При цьому прокурор зазначив, що суддя відмовляючи у прийнятті позовної заяви, не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду щодо предметної юрисдикції у подібних правовідносинах від 6.11.2019 року у справі № 826/3051/18, від 4.12.2018 року у справі №915/1377/ 17, від 29.01.2019 року у справі № 813/1321/17, від 2.04.2019 року у справі №137/1842/16. У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. 15.04.2021 року представник відповідачів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Александров В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу судді від 5.03.2021 року залишити без змін. Представник зазначив, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки прокурор оспорює майнові та корпоративні права учасників Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», тому спір має вирішуватись господарським судом за правилами ГПК України. Вказав, що прокурор заперечує повноваження ради Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця», чинність та зміст протоколу №22 від 5.06.2013 року, тому без надання цим обставинам правової оцінки господарським судом неможливо вирішувати питання правомірності дій державного реєстратора та його рішень. Крім того, представник відповідачів зазначив, що прокурор не обгрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а також не вказав визначені законом підстави для звернення до суду прокурора. 26.04.2021 року прокурор подав відповідь на відзив та зазначив, що з метою захисту інтересів держави обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади (визнання права власності на майно) з огляду на його ефективність. При цьому оскарження рішення загальних зборів учасників Обласного об`єднання міжгосподарських здравниць «Тернопільсільгоспздравниця» від 5.06.2013 року не вирішить питання права власності на безхазяйне майно, яким є дитячий оздоровчий заклад «Промінь». Також прокурор зазначив, що спір про право власності на юридичну особу не має ознак корпоративного спору, визначених ст. 20 ГПК України, тому повинен вирішуватись судом загальної юрисдикції. 28.04.2021 року представник відповідачів адвокат Александров В.В. подав заперечення на відзив прокурора, де зазначив, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу судді від 5.03.2021 року залишити без змін. Представник вказав, що прокурор оспорює майнові та корпоративні права учасників товариства, тому спір має вирішуватись господарським судом за правилами господарського процесуального судочинства. При цьому представник посилається на правові позиції Верховного суду, зокрема зазначив, що Велика Палата Верховного суду в постанові від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18 прийшла до висновку про те, що спори, пов"язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні п. 3 частини1 статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України. Про це ж зазначено і у постанові Верховного суду від 6.02.2019 року у справі №462/2646/17, у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.09.2018 року у справі № 813/6286/15 та в інших судових рішеннях. Крім того, представник відповідачів повторно зазначив, що прокурор не обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а також вказав, що позовну заяву у справі підписав і подав заступник керівника Теребовлянської окружної прокуратури, який на той час був неповноважною особою. Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що позовна заява прокурора не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку позивач просить захистити порушене право шляхом скасування державної реєстрації, отже спірні правовідносини виникли виключно щодо реєстраційних дій і ця вимога в позові є основною, а не похідною від спору щодо визнання права власності на майно. Позивачу роз`яснено, що розгляд спору віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо. Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов`язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то, на думку колегії суддів, визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Як видно з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Теребовлянської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району про визнання права власності та, обґрунтовуючи вимоги, зазначив, що в результаті перевірки виявлено факт неправомірного привласнення приватними особами майна дитячої оздоровниці - Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь». Позивач зазначив, що відповідно до установчих документів оздоровчого закладу «Промінь» (в редакції від 26.12.1997 року) її засновниками були сільськогосподарські підприємства, однак, конкретного переліку учасників оздоровниці не наведено, встановити засновників неможливо, тому, застосовуючи аналогію закону, майно є безхазяйним і згідно статті 335 ЦК України підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади. Також позивач вказав, що неправомірними є дії державного реєстратора - Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації, який провів державну реєстрацію змін до установчих документів Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь» щодо зміни складу учасників оздоровниці. Отже, спірні правовідносини стосуються права на об"єкт нерухомого майна, а позовні вимоги спрямовані на захист права власності. Таким чином, предметом розгляду в даній справі є не самі по собі дії державного реєстратора з надання адміністративних послуг щодо зміни складу учасників Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Промінь», а визнання права комунальної власності Теребовлянської міської ради на оздоровчий заклад та результат послуг державного реєстратора - державна реєстрація змін до установчих документів, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Що стосується доводів представника відповідачів адвоката Александрова В.В. про те, що спір має вирішуватись господарським судом за правилами ГПК України, про те, що прокурор не обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави і необхідність їх захисту, а також щодо повноважень позивача, то слід зазначити, що оцінку вказаним обставинам дає суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Згідно п. 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно задовольнити, ухвалу судді Теребовлянського районного суду від 05.03.2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу керівника Теребовлянської окружної прокуратури - задовольнити. Ухвалу судді Теребовлянського районного суду від 05.03.2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Теребовлянського районного суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 5 травня 2021 року. Головуючий Судді