LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Донецький апеляційний суд221/1050/20

від 27.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

22-ц/804/1272/21 221/1050/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2021 року місто Маріуполь справа № 221/1050/20 провадження № 22-ц/804/1272/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Грішко С.В., сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Писанець Н.В. від 05 листопада 2020 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 лютого 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов укладеного договору № б/н від 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про відкриття на її ім`я кредитної картки на зазначених умовах. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (збільшити або зменьшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк взяті на себе зобов`язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 30 листопада 2019 року становить 92 772 грн 30 коп. та складається з заборгованості за кредитом - 502 грн 60 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 83 492 грн 42 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу - 3 883 грн 36 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 4 393 грн 92 коп. Позивач просив стягнути за відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 92 772 грн 30 коп. та понесені судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інсанції Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2011 року відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Суд прийняв до уваги розраховану заборгованість за тілом кредиту та зазначив, що в анкеті-заяві не передбачено умов щодо зміни відсоткової ставки та процедури повідомлення боржника про її зміну, а тому зміна банком процентної ставки в одностронньому порядку не відповідає вимогам закону. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого відповідач заявила в суді, оскільки 13 лютого 2020 року звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 лютого 2011 року, тобто за межами трирічного строку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 23 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що між банком та відповідачем укладено договір приєднання, про що свідчить надана до матеріалів справи копія анкети-заяви з його особистим підписом, підписанням якої позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що разом становить самостійний кредитний договір. Відповідач був належним чином проінформований про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом, пені та штрафу, оскільки з заяви відповідача вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, яка необхідна для отримання кредитної картки, та підписав довідку про умови кредитування, в якій визначена відсоткова ставка 2,5% на місяц, розмір комісій, пені та штрафів. Судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 підписала анкету-заяву з умовами кредитування та довідку про умови кредитування. Відповідачем отримана вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, процедура виконання договору тощо, які передують виконанню договору, що вбачається з умов кредитного договору. Позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом, що підтверджується випискою про рух коштів, а також прослідковується у розрахунку заборгованості. Позиція інших учасників справи 15 квітня 20201 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від іменті та в інтересах якої, на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_2 . Відповідачка вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, оскільки суд першої інстанцції вірно застосував строк позовної давності та з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Рух справи в апеляційній інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Ткаченко Т.Б. Ухвалою апеляційного суду від 02 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою апеляційного суду від 16 квітня 2021 року справа призначена до судового розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Мальцева Э.Э. Фактичні обставини справи, встановлені судом 11 лютого 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримала кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт в розмірі 600 грн, шляхом підписання «Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» із оформленням платіжної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 , базова процентна ставка 2,5% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9,10). На підставі вказаної заяви позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач свої обов`язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 600 грн (а.с. 10) шляхом передачі цієї картки 11 лютого 2011 року терміном дії до 11/14 року, що підтверджується особистим підписом відповідача в заяві та довідкою про надання кредитних карток та про що не заперечував відповідач. Після укладання договору відповідач користувався вищевказаною карткою, здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується випискою по картковому рахунку. 09 червня 2017 року відповідач в останнє зробила поповнення рахунку в терміналі самообслуговування на суму 495,00 грн.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, просили розглядати справу у їх відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Суд першої інстанції, дослідивши додані до позовної заяви у якості доказу Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину кредитного договору обгрунтовано не прийняв їх як належний та достовірний доказ оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної карти, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), де зроблений висновок, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Проте, відповідачем 11 лютого 2011 року підписана довідка про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів тпільгового періоду», в якій зазначена базова процентна ставка, розмір щомісячних платежів , розмір комісії, пені та штрафів. Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Таким чином, станом на 30 листопада 2014 року (час закінчення строку дії кредитної картки № НОМЕР_1 , виданої за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2011 року) у відповідача утворилася заборгованість за кредитом - 502 грн 60 коп. Позивач звернувся до суду з позовом 13 лютого 2020 року. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ст. 257, 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки про стягнення неустойки 1 рік. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З наданої позивачем виписки руху коштів по рахунку відповідача (а.с.125-140) вбачається, що 09 червня 2017 року відповідач в останнє зробила поповнення рахунку в терміналі самообслуговування на суму 495,00 грн. Відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, перебіг позовної давності перервався внесенням відповідачкою 09 червня 2017 року суми на погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позивач звернувся до суду в межах трирічного строку і апеляційний суд не погоджується з висновком суду про пропуск позовної давності за позовними вимогами щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 502,60 грн та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, і з ОСОБА_1 на користь банку належить стягнути суму заборгованості за кредитом в розмірі 502,60 грн. Позивач просив стягнути з відповідача суму нарахованих відсотків за користування кредитом, розраховану станом на 30 листопада 2019 року. Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Оскільки строк дії кредитного договору, який укладений з відповідачем ОСОБА_1 , відповідає строку дії карти, тобто сплинув 1 грудня 2014 року, то з вказаного часу право позивача АТ КБ «Приватбанк» нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і розмір заборгованості по процентах на цей час складав 147,49 грн, в той час як позивач провів нарахування заборгованості за процентами по підвищеній з 1 вересня 2014 року відсотковій ставці, що не була узгоджена з відповідачкою, по 30 листопада 2019 року в сумі 83 492,42 грн. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 13 лютого 2020 року, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про пропуск строку позовної давності щодо стягнення нарахованих відповідачем відсотків, оскільки з моменту закінчення строку кредитування до моменту звернення позивача до суду сплинув трирічний строк позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині визнає необгрунтованими. Доводи апеляційної скарги, що позовна давність не пропущена, оскільки банком було пролонговано дію попереднього договору від 11 лютого 2011 року, не можна визнати підставними, оскільки Анкета-заява про приєнання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписана відповідачем 11 лютого 2011 року, не містить відомостей про встановлення спеціального строку позовної давності. Позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність сплати боргу - 3 883 грн 36 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 4 393 грн 92 коп. Як вбачається з матеріалів справи відповідач зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно з п. 5 ч. 2 Розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року Кабінету Міністрів України, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Волноваха Донецької області, де зареєстрована та проживає відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено місто Волноваха Донецької області. Оскільки на теперішній час вказані населені пункти Донецької області, згідно з затвердженим переліком, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_1 і звільняють її від обов`язку по оплаті пені та штрафів на користь АТ КБ «ПриватБанк», а позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нараховані: пеня в сумі 3 883,36 грн та штрафи на загальну суму 4 893,92 грн, а тому в цій частині позовних вимог належить відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю, на що суд першої інстанції не звернув увагу та відмовив в задоволенні цих вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 502,60 грн та стягнення пені і штрафів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. З ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2011 року в розмірі 502 гривні 60 коп. В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та штрафів належить відмовити у зв`язку з необгрунтованістю заявлених вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 83 492,42 грн підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з позовом на загальну суму 92 772,30 грн позивачем АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 2 102,00 грн, при зверненні з апеляційною скаргою сплачений судовий збір в розмірі 3 153,00 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та задоволення вимог банку на суму 502,60 грн, тобто на тобто на 0,54%. Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог 11,35 грн, та витрати, понесені по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 16,03 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Донецький апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 502,60 грн та стягнення пені і штрафів скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2011 року в розмірі 502 (п`ятсот дві) гривні 60 коп. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та штрафів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 11 (одиннадцять) гривень 35 коп, на відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 03 коп. В решті рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 30 квітня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді С.А. Зайцева Є.Є. Мальцева

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»