Постанова Донецький апеляційний суд № 221/2392/18

22-ц/804/2178/20 221/2392/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „23 червня 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 221/2392/18 Номер провадження 22-ц/804/2178/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Сікори М.М. учасники справи : позивач АТ КБ «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2020 року головуючого судді Мохова Є.І. зі складанням повного тексту судового рішення 21 квітня 2020 року по цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 червня 2011 року АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач взяв на себе зобов`язання на умовах договору та у визначені договором строки повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші платежі в сумі, строки та на умовах передбачених договором, та Умовами та правилами надання банківських послуг. У порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 63 276,86 грн, з яких заборгованість за кредитом 4 613,62 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 54 373, 87 грн, заборгованість за пенею та комісією 800 грн, штраф фіксована частина-500 грн, штраф процентна складова 2989,37 грн , яку просили стягнути з відповідача , та судовий збір у розмірі 1762 грн. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за договором № б/н від 23 червня 2011 року в сумі 4 613,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги частково і відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитним ресурсом, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В апеляційній АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, пені,комісії і штрафу та у цій частині задовольнити вимоги банку, в іншій частині залишити рішення без змін, посилаючись на неповне дослідження письмових доказів по справі та обставин справи, необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що суд перший інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом, про що зазначено у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «кредитка « Універсальна» 30 днів пільгового періоду від 23 червня 2011 року, яка підписана відповідачем і якою сторонами погоджено умови кредитування, а саме: тип картки, тип кредитної лінії - поновлювальна, валюта кредиту - гривня, базова відсоткова ставка 3 % на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені за несвоєчасну сплату платежів, штрафу, що призвело до помилкового висновку суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені і штрафу. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно заяви від 19 червня 2020 року , ОСОБА_1 , просила розглянути справу без її участі та залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с.134). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1,3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому, вказана справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення основної суми боргу ніким із сторін не оскаржується, тому апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення у вказаній частині не перевіряється . Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апеляційний суд не погоджується із рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено у стягненні з позичальника процентів за користування кредитними коштами виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому , з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд першої інстанції встановив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджено підписом у заяві. Однак, суд зосередивши увагу на анкеті-заяві відповідача (а.с. 8,139), де, дійсно, не обумовлювалась процентна ставка, не звернув уваги на наявну у справі довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана позичальником 23 червня 2011 року (а.с.9,141), в якій сторонами договору була узгоджена базова відсоткова ставка на місяць- 3% (тобто 36 % річних) ( а.с.8,141), що в сенсі ст. 628 ЦК України є обов`язковим до виконання ОСОБА_1 . Отже, апеляційний суд вважає, що підписані відповідачем заява та довідка, в якій зокрема, сторони погодили проценти за користуванням кредитом у розмірі 36 % річних, свідчать про його обізнаність щодо умов кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а відтак становлять у своїй сукупності кредитний договір, який має виконуватись. У свою чергу , висновки суду, що у заяві позичальника від 23 червня 2011 року процентна ставка не зазначена, а отже , відсутня домовленість щодо даної істотної умови договору, є помилковими, оскільки спростовуються іншим письмовим документом, а саме: довідкою про Умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду від 23 червня 2011 року за договором SAMDN НОМЕР_1 ,ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , підписаною сторонами, та саме за даним кредитним договором відповідач був активним користувачем грошових коштів позивача, що підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 9,5-7,77-79,141). Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків, не вбачаючи у зазначеному документі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу на підставі кредитного договору від 23 червня 2011 року були надані платіжні картки : № НОМЕР_3 з датою відкриття 23 червня 2011 року з терміном дії, який закінчується у січні 2015 року, за № 4149437110980875 з датою відкриття 23 червня 2011 року з терміном дії ,який закінчується у травні 2015 року , за № 5168755324356472 з датою відкриття 04 вересня 2013 року з терміном дії ,який закінчується у липні 2017 року (а.с. 82,140). З розрахунку заборгованості (а.с. 5-7), даних по руху коштів по картковому рахунку (а.с.77-79), вбачається об`єктивно підтверджена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами по 31 липня 2017 року (кінцевий термін сплати всіх обумовлених кредитним договором платежів згідно визначеного в картці кінцевого терміну її дії) .Також, згідно наданої виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався всіма вказаними картками, здійснював зняття кредитних коштів через банкомат готівкою , оплату інших платежів ,товару, поповнення рахунку ( а.с. 5-7,77-78). У свою чергу, належність даних доказів відповідачем не спростована. За таких обставин, апеляційний суд вважає , що позивачем надані підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу умови оплати процентів за користування кредитними коштами, а тому, документи, які наявні в матеріалах даної справи та містять підпис відповідача, можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 червня 2011 року . Отже, ці обставини дають апеляційному суду підстави для висновку про те, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підтверджені позивачем шляхом надання відповідних письмових доказів. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування процентів позичальнику ОСОБА_1 після спливу дії кредитного договору у серпні 2017 року не відповідає вимогам матеріального права і не узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року , де вмотивовано законодавчо врегульоване припинення нарахування процентів із закінченням строку дії кредитного договору. Зважаючи на викладене, вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами по 28 лютого 2018 року, підлягають задоволенню частково з позичальника ОСОБА_1 належить до стягнення на користь кредитора АТ КБ «ПриватБанк» ,з урахуванням узгоджених з відповідачем під підпис умов кредитування 36% (3% щомісячних) (без подальших збільшень та змін) 5 813,19 грн , виходячи з наступного розрахунку : ( з 01 квітня 2015 року (з часу збільшення відсоткової ставки 43,20% ) по 31 липня 2017 року (в межах строку дії картки ) : заборгованість за кредитом 4 613,62 грн., днів прострочення-852 дн., відсоткова ставка на день -36% /360=0,1%. За період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2017 року , розрахунок заборгованості за відсотками із урахуванням первісно встановленої відсоткової ставки - 36% річних ( без підвищень),буде складати : 4613,62 х 0,1% х 852= 3930,80 грн. Станом на 01 квітня 2015 року нараховано відсотків до сплати -1882,39 (12 стовбець розрахунку) . Погашень за кредитом відповідач з 01 квітня 2015 року не проводила,платежі в сумі 100 грн.,відображені у 15 стовбці розрахунку-це сторнування банком нарахованої пені (сторнування проведено у зв*язку із мешканням відповідача на території АТО),підтвердження у виписці по рахунку . Отже,відсотки нараховані за узгодженою відсотковою ставкою 36% та несплачені відповідачем з дня фактичного користування кредитними коштами по 31 липня 2017 року , в межах строку дії картки, складають 3930,80 +1882,39 = 5813,19 грн. Апеляційний суд вважає,що досліджені матеріали справи свідчать про те,що ОСОБА_1 свої зобов*язання за кредитним договором не виконала,що є підставою для стягнення з неї заборгованості по процентам за користування кредитом від 23 червня 2011 року у розмірі 5813,19 грн. У вказаній частині позовні вимоги та доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Зважаючи на викладене, рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог. В частині вимог позивача про стягнення 800 грн. за пенею та комісією ,сум штрафів 500 грн.(фіксована частина) та 2989,37 грн.(процентна складова) позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав . З позовних вимог вбачається відображення розміру сукупно за комісією та пенею. При цьому, з довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з розрахунку заборгованості, вбачається нарахування тільки пені за несвоєчасне погашення заборгованості . Апеляційний суд вважає , що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року. Тому , вимоги банку про стягнення заборгованості по пені (зазначених в розрахунку заборгованості) у розмірі 800 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 14.10.2014р.№ 1669-VII, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р., Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», які на час проведення антитерористичної операції забороняють нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, де проводилася антитерористична операція, в тому числі с.Новоандріївка Волноваського району , Донецької області, де зареєстрована та мешкає відповідач ОСОБА_1 . Крім того ,керуючись положеннями вищезгаданого Закону № 1669-VII, не можна погодитися із заявленою позивачем сумою штрафу у фіксованій частині 500 грн. і штрафу у процентній складовій 2 989, 37 грн., нарахованих за порушення позичальником строків буд-яких платежів, передбачених договором більш ніж на 30 днів (п. 2.1.1.7.6 Умов), обчислених станом на 28 лютого 2018 року. Аналізуючи вказаний Закон, суд приходить до висновку, що позивач не мав права нараховувати відповідачу штраф на основну суму заборгованості із зобов*язань за кредитним договором б/н від 23 червня 2011 року, тому суд апеляційної інстанції , відмовляє позивачу у задоволені вимог в цій частині. А саме, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача штрафів в сумах 500 грн. та 2989,37 грн. Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитним ресурсом,суми пені та комісії,штрафів , таке рішення у відповідній частині згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині про часткове задоволення вказаних вимог згідно із вищенаведеним мотивуванням. При перегляді справи за апеляційною скаргою , апеляційний суд ,відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України , врахував висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 750/6058/17-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 153/1334/16-ц . Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано в частині і за новим рішенням частково стягується заборгованість по процентам, то підлягає зміні присуджений розмір судового збору з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» з 128,45 грн. на 290,38 грн. в пропорції до задоволених позовних вимог: заявлено позивачем позов з ціною 63 276,86 грн. або 100%; задоволено позов банку за наслідками розгляду справи судом першої і апеляційної інстанції на загальну суму 10 426,81 грн. (4613,62 +5813,19 = 10 426,81 грн.) або 16,48%) ; судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 за подання позовної заяви банком, становить 290,38 грн. (16,48% від сплаченого судового збору за подання позовної заяви 1762 грн.(а.с.1)). За наслідками апеляційного розгляду з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» частково витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі, пропорційному до задоволеної частини, що в грошовому виразі становить 261,66 грн. (сума заборгованості, в якій судом першої інстанції відмовлено 58 663 ,24 грн.(54373,87+800+500+2989,37=58 663,24) або 100%. А з цієї суми задоволено вимоги позивача за результатами апеляційного провадження на суму 5 813 ,19 грн. або 9,90%. Судовий збір, що підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок відповідача, обчислюється як 9,90 % від сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2643 грн.(а.с.119), і становить до стягнення 261,66 грн. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково . Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 квітня 2020 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом, стягнення суми пені та комісії , та штрафів - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог у вказаній частині . Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Новоандріївка Волноваського району Донецької області, ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 5 813 (п`ять тисяч вісімсот тринадцять ) грн. 19 коп. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені та комісії , та штрафів відмовити. Це ж рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 128,45 грн змінити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Новоандріївка Волноваського району Донецької області, ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати з оплати судового збору за подачу позивачем позовної заяви в розмірі 290 грн.38 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Новоандріївка Волноваського району Донецької області, ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», р/р НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати ,понесені у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 261 грн.66 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 24 червня 2020 року. Судді: