Постанова 4821 № 710/994/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/684/21Головуючий по 1 інстанції Справа №710/994/20 Категорія: 310000000 Симоненко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач) Суддів Єльцова В. О., Бородійчука В. Г. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_1 розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року, постановлене під головуванням судді Симоненко О. В. у залі № 1 Шполянського районного суду Черкаської області 20.01. 2021 року о 18 год. 10 хв., повний текст рішення складений 25.01.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки(пені) по аліментах та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та неустойки, - в с т а н о в и в : 13 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки(пені) по аліментах. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 06.02.1998 року. Шлюб між сторонами розірваний 14.09.2004 року рішенням Шполянського районного суду Черкаської області. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві позивач посилається, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.06.2017 року у справі № 734/1436/17 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, аліменти у розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.05.2017 року, і до закінчення навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 всіляко ухиляється від виконання обов`язків по сплаті аліментів на утримання сина за період навчання, що призвело до виникнення заборгованості. ОСОБА_1 зазначає, що згідно даних розрахунку по аліментах, заборгованість відповідача по аліментним зобов`язанням перед позивачем станом на 01.07.2019 року складає 35763,75 грн. , а виходячи із розрахунку заборгованості розмір неустойки (пені) за період з 01.07.2019 року по 01.07.2020 рік становить 40 479,88 грн. Проте, як зазначає позивач ОСОБА_1 , із врахуванням положення ст.196 СК України вона просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 пеню у розмірі, який відповідає розміру заборгованості, сумі 35763,75 грн. 08 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову, просив задовольнити його зустрічний позов та звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого він є, які стягнуті з нього заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.06.2017 року по справі № 734/1436/17 в розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку( доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 23 травня 2017 року і до закінчення навчання, тобто до 01.07.2019 року та неустойки (пені) по аліментах в сумі 35 763 грн. 75 коп. за первинним позовом ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач ОСОБА_2 зазначає, що про існування заочного рішення від 13.06.2017 року по справі № 734/1436/17 він дізнався із постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№ 58046552 від 15.01.2019 року. ОСОБА_2 звертає увагу, що до примусового виконання заочне рішення було звернуто стягувачем ОСОБА_1 лише 15.01.2019 року, тому і виникла заборгованість по сплаті аліментів. Також він вказує, що за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області у справі № 710/903/19, провадження № 2/710/417/19 від 05.11.2019 року з ОСОБА_2 стягнуто 31456,76 грн. неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 . Крім аліментних зобов`язань щодо повнолітнього сина, який навчався, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня подачі заяви, тобто з 02.06.2014 року і до повноліття дітей. У зустрічному позові ОСОБА_2 вказує, що згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі № 734/2041/18, провадження № 2/710/624/18 від 05.12.2018 року з нього на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за боргом 15 000 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3165 грн., а всього 18 165,00 грн. та судовий збір в сумі 352,40 грн. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на те, що працює з 6 травня 2019 року в СПОП «Іскрене» с. Іскрене Шполянського району Черкаської області, де заробітна плата є мінімальною, з якої проводяться відповідні утримання. Так, за 8 місяців 2019 року сукупний доход складав 17 858,62 грн. а за аналогічний період 2020 року - 18 229,68 грн. Інших доходів ОСОБА_2 не має. З урахуванням отриманих доходів та наявних боргів, ОСОБА_2 вказує, що не в змозі виплатити неустойку( пеню) по аліментах, так як фактично ущемляються інтереси інших його утриманців, в тому числі неповнолітніх дітей. Тому ОСОБА_2 просив позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю , а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по аліментах задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.10.1996 року Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 02.03.2002 року Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області, пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.10.1996 року Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106судовий збір у сумі 235,09 грн. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оскаржила рішення до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу через суд першої інстанції 11.03. 2021 року. Відповідачем ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду винесено із порушенням норм процесуального права. На сьогодні рішення суду про стягнення аліментів не скасовано, набрало законної сили, всі обставини позову було доведено, тому рішення суду повинно виконуватися належним чином. Скаржник посилається у скарзі на те, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов`язків по сплаті аліментів на утримання сина, що призвело до виникнення заборгованості. ОСОБА_1 вказує, що вона просила задовольнити її позовні вимоги, спираючись на довідку державного виконавця, де міститься розрахунок по аліментах і заборгованість відповідача по аліментним зобов`язанням перед позивачем станом на 01.07.2019 року складає 35 763,75 грн. Але судом першої інстанції зменшено суму пені з 31 456, 76 грн. до 10 000 грн., так як суд вважає, що сума пені є завеликою і підлягає зменшенню, оскільки в подальшому призведе до ще більшого накопичення заборгованості по сплаті аліментів, з врахуванням, що на утриманні відповідача є 2 дітей і заборгованість зі сплати аліментів становить 106 464, 56 грн. Скаржник ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру пені, так як вказує, що ніхто не враховує її становище. Вона зазначає, що на її утриманні є двоє дітей малолітніх, її чоловік працює і вона також, а відповідач по справі не хоче працювати та надавати допомогу своїм дітям, не знаходить роботу з більшою зарплатою. Скаржник звертає увагу, що в рішенні суду першої інстанції замовчується та обставина, що відповідач ОСОБА_2 по справі має дві земельні ділянки згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому, якщо відповідач ОСОБА_2 не може або не хоче заробляти кошти на своїх дітей, то може переписати своїм дітям земельну ділянку і від нього не будуть вимагати аліментів. Суд першої інстанції став на захист ОСОБА_2 , вважає скаржник, бо йому багато сплачувати заборгованості , але ОСОБА_2 нічого не робить для того, щоб вона зменшувалася. Скаржник посилається, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти , що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України, що враховано судом першої інстанції при встановленні доведеності вини відповідача. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 06 квітня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 Вх № 3512/21-Вх. У відзиві ОСОБА_2 вказує, що вимоги апеляційної скарги не визнає повністю. Зокрема, він вказує, що оскільки із нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.05.2017 року, і до закінчення навчання, до 01.07.2019 року згідно заочного рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.06.2017 року у справі № 734/1436/17. Оскільки судом було постановлено заочне рішення, про його існування він дізнався із постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58046552 від 15.01. 2019 року. ОСОБА_1 з невідомих причин подала виконавчий лист для примусового стягнення лише 15.01.2019 року, вказує відповідач. В зв`язку з цим виникла заборгованість по сплаті аліментів, що на переконання ОСОБА_2 було зроблено позивачем умисно для отримання не лише суми аліментів й неустойки (пені). ОСОБА_2 у відзиві посилається на те, що син уже закінчив навчання та проходить службу в армії, тому не є на даний час утриманцем матері. Він вважає, що для позивача ОСОБА_1 це є як засіб отримання доходу, так як вона ніде не працювала і не працює, а двох її інших малолітніх дітей треба утримувати. Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що згідно до положень ст. 196 СК України, районний суд встановив розмір неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина в розмірі 10 000 грн. Від сплати аліментів він не ухиляється. До відзиву ОСОБА_2 надає довідку про доходи № 137 від 29.03. 2021 року про заробітну плату та сплачені аліменти, інших джерел доходів не має. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без змін рішення суду першої інстанції. Справу розглядати у його відсутність. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, що є предметом оскарження в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вище вказаним нормам закону. У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення пені по аліментах, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів за період навчання сина, пославшись на те, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів, тому наявні правові підстави для стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Проте, суд не погодився із розміром пені, яку просила стягнути позивач , дійшовши висновку про зменшення розміру неустойки, з врахуванням обставин справи суд послався на вимоги частини другої статті 196 Сімейного кодексу України, зменшивши розмір неустойки до 10 000 грн. із врахуванням майнового стану відповідача та наявністю аліментних зобов`язань по іншому рішенню суду. Суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц, провадження № 14-61цс18. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що висновки суду є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення, не допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ч.1 ст. 13 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов?язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов?язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов?язання. Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз?яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв?язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом сторони у справі мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 17.11.2004 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянського районного управління юстиції Черкаської області (а. с. 7). Заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.06.2017 року справа № 734/1436/17 із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.05.2017 року, і до закінчення навчання, тобто до 01.07.2019 року (а. с. 8). Виконання вказаного судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа у справі № 734/1436/17, виданого 02.11.2017 року Козелецьким районним судом Чернігівської області, рішення набрало законної сили 28. 10. 2017 року (а. с. 32-33). Згідно розрахунку від 13.07.2020 року, проведеного Шполянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.07.2020 становить 35 763,75 грн. (а.с. 6). Відповідно до копії виконавчого листа у справі № 710/1089/14-ц, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 15.07.2014р., із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с. Капустине, Шполянського району Черкаської області, стягнуто на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительки с. Капустине, Шполянського району, Черкаської області, аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_8 і до повноліття дітей. (а.с.34). Згідно даних копії виконавчого листа у справі № 734/2041/18, виданого Шполянським районним судом Черкаської області 30.09.2019 року вбачається, що із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стягнута заборгованість за договором позики № б/н від 04.11.2016 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в сумі 18 165,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят п`ять гривень), з них заборгованість за боргом 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), та інфляційні витрати в розмірі 3165,00 (три тисячі сто шістдесят п`ять гривень 00 копійок) (а. с. 35). Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 05.11.2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 23.05.2017 року по 01.07.2019 року у розмірі 31 456,76 грн. ( а.с. 81-86 ). На підставі вказаного рішення Шполянським районним судом Черкаської області 16.12.2019 року видано виконавчий лист (а.с. 37). Згідно даних довідки про доходи №113 від 16.09.2020 року, виданої СТОВ «Іскрене» ОСОБА_2 працює різноробочим згідно договору . Загальна сума доходу за період з 06.05.2019 року по 31.12.2019 року за винятком утримань становить 17858,62 грн. (а. с. 38). Відповідно до довідки про доходи виданої №312 від 16.09.2020 виданої СТОВ «Іскрене» ОСОБА_2 працює різноробочим згідно договору. Загальна сума доходу за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 за винятком утримань становить 18229,68 грн. (а.с.39). Із довідки № 13175 від 22.12.2020 року, виданої Шполянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що станом на 08.12.2020 року сума заборгованості відповідача зменшилась, та становить 31517,68 грн. ( а.с .67). Згідно даних довідки № 13174 від 22.12.2020 року, виданої Шполянським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області виданого 15.07.2014 року, за яким стягнуто із ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 01.12.2020 рік складає 106 464,56 грн. Звертаючись в суд із даними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилалася, що заборгованість по аліментах виникла з вини платника аліментів - відповідача ОСОБА_2 на підставі розрахунку, наданого державним виконавцем від 13.07.2020 року, де сума заборгованості по аліментах зазначена в розмірі 35 763, 75 грн. Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 23.05.2017р. по 01.07.2019 р. районний суд при ухваленні рішення від 05.11.2019 року, керувався положеннями та висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц). Згідно частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Доводи скаржника, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог процесуального закону, є безпідставними, не знайшли свого підтвердження при перевірці доводів скаржника, яка не вказує у скарзі, які ж саме вимоги процесуального закону порушено судом при вирішенні спору сторін щодо стягнення пені по аліментах. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що суд першої інстанції при визначенні розміру керувався висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц, що є вірним та правильним, тому вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення вимог позивача, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги позивача - ОСОБА_1 щодо врахування, що на її утриманні є ще двоє неповнолітніх дітей, оскільки це не стосується предмету позовних вимог даної справи, так як предметом у даній справі є стягнення пені (неустойки) по аліментних зобов`язань відповідача ОСОБА_2 на підставі рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.06.2017 року у справі № 734/1436/17, щодо стягнення аліментів на сина після досягнення повноліття, який продовжував навчання. Аліменти на ОСОБА_3 стягувались до 01.07. 2019 року, періоду закінчення навчання, що і було обґрунтовано враховано судом, як судом перевірено всі доводи сторін та прийнято до уваги наявність інших рішень, згідно яких з відповідача ОСОБА_2 здійснюються утримання на неповнолітніх дітей, де також є заборгованість та заборгованість за рішеннями перед позивачем, які виконуються. Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності у відповідача у власності двох земельних ділянок та необхідністю переписати вказані ділянки на дітей, оскільки як вбачається із матеріалів, що відповідач ОСОБА_2 не є повним власником земельних ділянок, а йому належить лише частки , а вказані вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції згідно заявлених позовних вимог про стягнення пені. За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги , доводи якої не спростовують висновків суду про часткове задоволення вимог позивача, оскільки судом враховано, що сама стягувач, отримавши виконавчий лист у листопаді 2017 року, не звернулась до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду, а пред`явила виконавчий лист до виконання лише у січня 2019 року. Крім того на користь позивача ОСОБА_1 вже стягнуто пеню за рішенням суду за попередній період з 23.05. 2017 року по 01.07. 2019 року у розмірі 313456, 76 грн., що також слід врахувати, оскільки позивач вже стягувала пеню за заборгованістю по аліментах з відповідача. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що районний суд із врахуванням матеріального стану відповідача ОСОБА_2 , платника аліментів, на підставі частини другої статті 196 Сімейного кодексу України вірно зменшив розмір неустойки до 10 000 грн., оскільки суд встановив обставини справи, врахував, що відповідач має аліментні зобов`язання по інших виконавчих листах, які також підлягають виконанню, в тому числі і у справі № 710/1089/14-ц, Шполянського районного суду Черкаської області 15.07.2014 року про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 02.06.2014 року і до повноліття дітей. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, є аналогічними доводам та аргументам позовної заяви, які прийняті до уваги судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка судом. Тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування чи зміни рішення суду і задоволення вимог позивача в повному обсязі. Інших доводів, які б слугували підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, скарга не містить. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів апеляційного суду не вбачає, оскільки доводи скаржника не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. З огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для їх задоволення, рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування чи зміни відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 січня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки(пені) по аліментах та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та неустойки - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом. Повний текст постанови складений 30.04. 2021 року. Головуючий Нерушак Л.В. Судді Бородійчук В. Г. Єльцов В. О.