Постанова 4804 № 226/2938/20

Єдиний унікальний номер 226/2938/20 Номер провадження 22-ц/804/1321/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Бахмут справа № 226/2938/20 провадження № 22-ц/804/1321/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 226/2938/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23 лютого 2021 року (суддя Салькова В.С.), ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що судовим наказом від 26 липня 2018 року виданим Димитровським міським судом Донецької області з ОСОБА_2 стягнено аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. 21 серпня 2018 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Чеграхчі Д.І. відкрито виконавче провадження з примусового стягнення аліментів. Згідно довідки-розрахунку заборгованість по аліментам № 37787624 від 19 листопада 2020 року, заборгованість станом на 01 листопада 2020 року становить 249 599,70 грн. Відповідачу було добре відомо про необхідність сплати аліментів, але він не платив аліменти з лютого 2018 рок по 01 листопада 2020 року і до теперішнього часу так і не сплачує їх,що є неповажною причиною, тому він має нести відповідальність за ухилення від сплати аліментів. В силу статті 196 СК України вона має право на стягнення пені на заборгованість по аліментам. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 38 546,57 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено, а ні самої наявності заборгованості за аліментами, а ні її розміру у виконавчому провадженні № 57058437, відкритому постановою державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 21 серпня 2018 року на підставі судового наказу № 2-н/226/274/2018 про стягнення аліментів. Заборгованість ОСОБА_2 з аліментів наявна у виконавчому провадженні № 37787624, яке було відкрите 26 квітня 2013 у Дніпровському районному ВДВС м. Києва з виконання виконавчого листа Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року. Про наявність вказаного виконавчого провадження позивачем в позовній заяві не зазначено і заявлені позовні вимоги цього виконавчого провадження, як виходить зі змісту позову, не стосуються. Враховуючи, що в межах пред`явлених позивачем вимог наявність та розмір заборгованості з аліментів у вказаному ОСОБА_1 виконавчому провадженні позивачем не доведені, підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів з відповідача у суду відсутні. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що стаття 196 СК України передбачає собою лише наявність виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, не пов`язуючи цю вину з виконавчими провадженнями. Вина відповідача у наявності заборгованості з аліментів підтверджується також і тим, що відповідача 02 липня 2019 року по 02 листопада 2020 року працював малярем у ТОВ «Основа», про що вказав і сам суд. Відповідач зобов`язаний був не пізніше 03 липня 2019 року повідомити виконавцю про своє працевлаштування малярем до ТОВ «Основа», але цього не зробив і таким чином порушив норму пункту 4 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», на що суд першої інстанції не звернув уваги. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що викладенні в позовній заяві. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 11 травня 2021 від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що матеріали справи № 226/2938/20 не містять доказів на підтвердження позовних вимог позивача, оскільки нею не доведено, а ні самої наявності заборгованості за аліментами, а ні її розміру саме у виконавчому провадженні № 57058437, відкритому постановою державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 21 серпня 2018 року на підставі судового наказу № 2-н/226/274/2018 про стягнення аліментів. При цьому, наявність заборгованості у нього з аліментів в іншому виконавчому провадженні № 37787624, яке було відкрите 26 квітня 2013 року у Дніпровському районному ВДВС м. Києва з виконання виконавчого листа Димитроського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог позивача, оскільки про наявність вказаного виконавчого провадження останньою в позовній заяві не зазначено і заявлені позовні вимоги цього виконавчого провадження, як виходить зі змісту позову, не стосуються. В межах пред`явлених позивачем вимог наявність та розмір заборгованості з аліментів у вказаному нею виконавчому провадженні № 57058437, останньою не доведені, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів. Правовідносини з приводу яких скаржником було заявлено позов, врегульовані насамперед нормами СК України, та невчасне повідомлення ним виконавця про працевлаштування до ТОВ «Основа» аж ніяк не тягне за собою застосування до нього наслідків статті 196 СК України. У нього в шлюбі з ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , який разом із матір`ю знаходиться на його утриманні. Їх дитина має затримку психомовленого розвитку, страждає на дитячий аутизм, що потребує додаткових коштів на постійні обстеження та лікування. З липня 2019 року він втратив змогу платити аліменти у зв`язку зі станом здоров`я його сина ОСОБА_5 , якому на той момент був встановлений діагноз: «затримка психомовленого розвитку з аутичним спектром». Проведення відповідних необхідних аналізів для подальшого лікування вимагали великих фінансових ресурсів, в зв`язку з чим він був змушений звернутися до банку за кредитом. У листопаді 2020 року синові встановлено діагноз: «Дитячий аутизм», дитина потребує дорого вартісного лікування для соціальної адаптації. Крім того він має проблеми зі здоров`ям, та через наявність варикозної хвороби кінцівок не може знайти постійне місце роботи та мати стабільний дохід. За період з 2017 року по 2019 року ним періодично здійснювались грошові перекази позивачу на загальну суму 16 263,20 грн., що підтверджується матеріалами справи. При цьому, варто також вказати що в період з липня 2019 року по листопада 2020 року він працював офіційно, а тому пеня обраховувалась неправильно, виходячи з середньої заробітної плати по м. Києву. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 25 січня 2011 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Київ. Батьками зазначені мати ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 (а.с.24). 26 липня 2018 року Димитровським міським судом Донецької області видано судовий наказ у справі № 226/1705/18, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 10 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3). Постановою державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 21.08.2018 відкрите виконавче провадження №57058437 на підставі судового наказу №2-н/226/274/2018 про стягнення аліментів (а.с.5). Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів станом на 19 листопада 2020 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість з аліментів в розмірі 249 599,70 грн. При цьому вказано, що виконавче провадження № 37787624 відкрите 26 квітня 2013 року з виконання виконавчого листа Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2011 року і до повноліття дитини, який пред`явлено до примусового виконання 26 квітня 2013 року (а.с.6). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Димитровського міського суду у справі № 2-1313/11 від 30 листопада 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до досягнення нею повнолітнього віку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно; стягнення проводиться 27жовтня 2011 року, рішення набуло законної сили 12грудня 2011 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/19433194). З довідки-розрахунку заборгованості з аліментів від 19 листопада 2020 року, складеної державним виконавцем, вбачається, що заборгованість з аліментів розрахована у виконавчому провадженні, що відкрите за виконавчим листом у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року, виданим Димитровським міським судом. При цьому станом на 01 лютого 2018 року заборгованість відповідача становила 123 349,20 грн., а станом на 01 листопада 2020 року 249 599,70 грн (а.с.7-8). За наданим ОСОБА_1 розрахунком пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з березня 2018 року по листопад 2020 року включно розмір пені склав 38 546,57 грн. Ця сума отримана позивачем за формулою: Пеня = (Сума боргу за відповідний місяць) * кількість днів у відповідному місяці заборгованості * 1% (а.с.9). Відповідач ОСОБА_2 20.08.2016 уклав шлюб із ОСОБА_4 (а.с.37), від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дитина ОСОБА_5 (а.с.38). Дитина має затримку психомовленого розвитку, страждає на дитячий аутизм, що потребує додаткових коштів на обстеження та лікування (а.с.39,40,44-50). Відповідач з 02 липня 2019 року по 02 листопада 2020 працював малярем у ТОВ «Основа» (а.с.42), за цей час його дохід склав 113 611,97 грн. (а.с.43). ОСОБА_2 хворіє на варикозну хворобу кінцівок, ХВН 1 ст. (а.с.51,52). В 2017-2019 роках ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 періодично здійснювалися грошові перекази на загальну суму 16263,20 грн. (а.с.56-58). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частин 4, 6 статті 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 38 546,57 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а ні самої наявності заборгованості за аліментами, а ні її розміру у виконавчому провадженні № 57058437, відкритому постановою державного виконавця Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 21 серпня 2018 року на підставі судового наказу № 2-н/226/274/2018 про стягнення аліментів. Заборгованість ОСОБА_2 з аліментів наявна у виконавчому провадженні № 37787624, яке було відкрите 26 квітня 2013 у Дніпровському районному ВДВС м. Києва з виконання виконавчого листа Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року. Про наявність вказаного виконавчого провадження позивачем в позовній заяві не зазначено і заявлені позовні вимоги цього виконавчого провадження, як виходить зі змісту позову, не стосуються. Враховуючи, що в межах пред`явлених позивачем вимог наявність та розмір заборгованості з аліментів у вказаному ОСОБА_1 виконавчому провадженні позивачем не доведені, підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів з відповідача у суду відсутні. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 4 статті 155 СК України встановлено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до приписів статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Отже, підставами для стягнення пені за прострочення сплати аліментів є наявність заборгованості з аліментів та вина в цьому особи, яка зобов`язана їх сплачувати. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно частин 1,2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на судовий наказ № 2-н/226/274/2018 від 26 липня 2018 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2018 року, довідку-розрахунок заборгованості по аліментам № 37787624 від 19 листопада 2020 року (а.с.3,5,7-8). Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів станом на 19 листопада 2020 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість з аліментів в розмірі 249 599,70 грн. При цьому вказано, що виконавче провадження № 37787624 відкрите 26 квітня 2013 року з виконання виконавчого листа Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2011 року і до повноліття дитини, який пред`явлено до примусового виконання 26 квітня 2013 року (а.с.6). З довідки-розрахунку заборгованості з аліментів від 19 листопада 2020 року, складеної державним виконавцем, вбачається, що заборгованість з аліментів розрахована у виконавчому провадженні, що відкрите за виконавчим листом у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року, виданим Димитровським міським судом. При цьому станом на 01 лютого 2018 року заборгованість відповідача становила 123 349,20 грн., а станом на 01 листопада 2020 року 249 599,70 грн. (а.с.7-8). Отже, з вищезазначеного вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 з аліментів виникла та наявна у виконавчому провадженні № 37787624 відкритого 26 квітня 2013 року на підставі виконавчого листа Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-1313/11 від 01 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2011 року і до повноліття дитини, який пред`явлено до примусового виконання 26 квітня 2013 року. Доказів на підтвердження заборгованості у ОСОБА_2 з аліментів у виконавчому № 570584 відкритого 21 серпня 2018 року на підставі судового наказу № 2-н/226/274/2018 виданого 02 серпня 2018 року, позивачем не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не доведені підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують. Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги, стосовно того, що вина відповідача у наявності заборгованості з аліментів підтверджується тим, що він в порушення пункту 4 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» не повідомив виконавця про своє працевлаштування, оскільки правовідносини з приводу яких було пред`явлено позов врегульовані нормами Сімейного кодексу України, а не Законом України «Про виконавче провадження», про що вірно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, несвоєчасне повідомлення виконавця про працевлаштування не свідчить про наявність заборгованості по аліментам. Доводи викладенні в відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що на утримані відповідача знаходиться ОСОБА_4 та їх син - ОСОБА_5 , який має затримку психомовленого розвитку та страждає на дитячий аутизм, що потребує додаткових коштів на постійні обстеження та лікування, не впливають на правильність висновків суду. Доводи викладені в відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач має проблеми зі здоров`ям, та через наявність варикозної хвороби кінцівок у зв`язку чим він не може знайти постійне місце роботи та мати стабільний дохід є необґрунтованими, оскільки вони не підтвердженні належними та обґрунтованими доказами. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищезазначене, судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст.7, 19, 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23 лютого 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло