Постанова 4857 № 813/5929/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/5929/15 пров. № А/857/9237/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Большакової О.О., Гінди О.М., за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради, міського голови м. Винник Квурта Володимира Леонідовича, колишнього міського голови м. Винник Уварова Сергія Віталійовича, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, накладення штрафу, стягнення моральної та матеріальної шкоди, стягнення компенсації та індексації,- суддя (судді) в суді першої інстанції Мартиць О.І., час ухвалення рішення 15:15:29, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 09 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Винниківської міської ради, міського голови м. Винники ОСОБА_2 , колишнього міського голови м. Винники ОСОБА_3 , Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, просила: згідно ст. 267 КАС України (стара редакція), ст. 382 (нова редакція) здійснити судовий контроль за виконанням даної справи після винесення рішення суду; стягнути моральну шкоду за надання неправдивої інформації в ЗМІ посадовими особами Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради 100000,00 грн, зокрема в газетах «Винниківський вісник», «Високий замок» щодо повного поновлення позивача на попередній роботі та виплати їй заробітної плати в повному обсязі та виплати за лікарняні листки; стягнути з мера м. Винники, виконкому Винниківської міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, екс-мера м. Винники ОСОБА_4 матеріальну шкоду витрат на ліки та правову допомогу згідно поданих квитанцій; стягнути компенсацію, індексацію, коригування з довготривалою затримкою виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03 грудня 2010 року по день винесення судом рішення з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради; стягнути компенсацію, індексацію, коригування за доплату за ранг, категорію, стаж в період з 26 квітня 2005 року по 02 грудня 2010 року з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, які незаконно позивачу не нарахували і не виплатили згідно поданого в суд позивачем розрахунку; стягнути борг за невикористані відпустки з індексацією, компенсацією з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради за 2010 рік згідно поданого в суд позивачем розрахунку; зобов`язати Винниківську міську раду та виконком Винниківської міської ради сплатити податки та соціальні внески з її заробітної плати з 26 квітня 2005 року по день винесення судом рішення в державну податкову службу та пенсійний фонд України; стягнути з начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - ЄДРПОУ 43317547 ОСОБА_5 , керівника Бесараба Тараса Юрійовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області згідно ст. 382 КАС України штраф за невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року за незаконне закриття виконавчих проваджень без виконання судових рішень; визнати протиправними бездіяльність начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - ЄДРПОУ 43317547 Добоша Юрія Олеговича, керівника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бесараба Тараса Юрійовича при виконанні рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року; визнати протиправними дії посадових осіб Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, які не відновили знищені позивача трудову книжку та особову справу, натомість в сфабриковану трудову книжку від 08 лютого 2011 року внесли записи без повного її трудового стажу з 1983 року, не виконавши рішень ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, ЛААС від 08 грудня 2015 року; за фактами невиконання судових рішень, підроблення трудової книжки, фальсифікацій з нарахуванням заробітної плати з 26 квітня 2005 року по даний час, несплаті податків та соціальних внесків за весь час вимушеного прогулу, знищення трудової книжки та особової справи позивача, за шахрайські дії щодо повного виконання судових рішень та несплати їй заробітної плати винести окрему ухвалу, матеріали направити в прокуратуру для проведення досудового розслідування і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності; зобов`язати відповідачів відновити виконавчі провадження за рішеннями судів, надати звіт в суд, оштрафувати винних уповноважених посадових осіб за фактом багаторічного невиконання судових рішень, підроблення документів, шахрайські дії щодо повного виконання ними в 2016 році судових рішень; оштрафувати екс-мера м. Винники ОСОБА_4 та діючого мера ОСОБА_2 за фактом підроблення трудової книжки ОСОБА_1 , знищення особової справи, невиконання судових рішень щодо виплати боргів по заробітній платі. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при виконанні рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В решті позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не виконано вчасно і не в повному обсязі, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Щодо позовних вимог про стягнення з начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, керівника Бесараба Тараса Юрійовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області згідно ст. 382 КАС України штрафу за невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року за незаконне закриття виконавчих проваджень без виконання судових рішень, визнання протиправними бездіяльність начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, керівника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бесараба Тараса Юрійовича при виконанні рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року, визнання протиправними дій посадових осіб Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, які не відновили знищені трудову книжку та особову справу позивача, натомість в сфабриковану трудову книжку від 08 лютого 2011 року внесли записи без повного її трудового стажу з 1983 року, не виконавши рішень ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, ЛААС від 08 грудня 2015 року, зобов`язання відповідачів відновити виконавчі провадження за рішеннями судів, надати звіт в суд, оштрафувати винних уповноважених посадових осіб за фактом багаторічного невиконання судових рішень, підроблення документів, шахрайські дії щодо повного виконання ними в 2016 році судових рішень, оштрафувати екс-мера м. Винники ОСОБА_4 та діючого мера ОСОБА_2 за фактом підроблення трудової книжки ОСОБА_1 , знищення особової справи, невиконання судових рішень щодо виплати боргів по заробітній платі, то такі є безпідставними, оскільки не порушують прав позивача у сфері публічно-правових відносин, тобто у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача не порушені. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди за надання неправдивої інформації в ЗМІ посадовими особами Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради 100000,00 грн, зокрема в газетах «Винниківський вісник», «Високий замок» стосовно повного поновлення позивача на попередній роботі та виплати їй заробітної плати в повному обсязі та виплати за лікарняні листки, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази про поширення такої неправдивої інформації. Також не підтверджено доказами наявність підстав для стягнення з мера м. Винники, виконкому Винниківської міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, екс-мера м. Винники ОСОБА_4 матеріальну шкоду витрат на ліки згідно поданих квитанцій, стягнення компенсації, індексації, коригування з довготривалою затримкою виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03 грудня 2010 року по день винесення судом рішення з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, стягнення компенсації, індексації коригування за доплату за ранг, категорію, стаж в період з 26 квітня 2005 року по 02 грудня 2010 року з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, які незаконно позивачу не нарахували і не виплатили згідно поданого в суд позивачем розрахунку, стягнення боргу за невикористані відпустки з індексацією, компенсацією з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради за 2010 рік згідно поданого в суд позивачем розрахунку. Щодо позовної вимоги про винесення окремої ухвали за фактами невиконання судових рішень, підроблення трудової книжки, фальсифікацій з нарахуванням заробітної плати з 26 квітня 2005 року по даний час, несплаті податків та соціальних внесків за весь час вимушеного прогулу, знищення трудової книжки та особової справи позивача, за шахрайські дії щодо повного виконання судових рішень та несплати їй заробітної плати, матеріали направити в прокуратуру для проведення досудового розслідування і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, то постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то така є необгрунтованою, оскільки з долученого до матеріалів справи договору про правову допомогу від 14 лютого 2012 року, акту виконаних робіт від 04 лютого 2016 року, довідки від 04 лютого 2016 року, неможливо встановити за який період надавалися послуги, не відомо в межах якої судової справи були надані послуги і перелік послуг, наданих виконавцем. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення або змінити судове рішення. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що жодні позовні вимоги про матеріальну і моральну шкоду судом першої інстанції не розглядалися. Судом першої інстанції незастосовано або ж неправильно застосовано норми Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про державну службу», «Про відпустки», «Про положення Кабінету Міністрів від 01 жовтня 2014 року № 500 Національного агентства державної служби, роз`яснення, Закону України «Про працю», Конституції України, КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року, Постанови № 100 КМУ від 08 лютого 1995 року. Розрахунок зроблений позивачем згідно вимог чинного законодавства і вчасно поданий до суду першої інстанції та відповідачам, проте безпідставно не взятий до уваги. Також, в судовому засіданні позивачем представлено оригінал статті з газети «Високий замок» Чиновницький рекорд від 18 лютого 2016 року. Крім цього, був наданий штатний розпис і повністю розписана схема виплати за невикористані відпустки та середнього заробітку з індексацією, компенсацією боргу. На відповідачів відкрито 7 кримінальних проваджень, які в матеріалах справи є, але в рішенні суду першої інстанції не описані. Також, трудова книжка позивача не відновлена відповідачами, а псевдо дублікат АВ№ 582223 від 08 лютого 2011 року скасований ЛААС від 08 грудня 2015 року. Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що після винесення 12 липня 2019 року постанов державного виконавця про відновлення виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів по справі № 2а-1041/08 боржником вжито ряд заходів спрямованих на виконання судового рішення. Рішенням № 1998 вісімнадцятої сесії Винниківської міської ради від 24 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з соціально економічних питань з 26 квітня 2005 року. Також, згідно листа виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 грудня 2019 року № 13/04-20/2446 боржником здійснено записи та відновлено трудову книжку ОСОБА_1 . В судовому засіданні представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив, а апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені. Позивач та відповідачі - Винниківська міська рада, виконавчий комітет Винниківської міської ради, міський голова м. Винник Квурт В.Л., колишній міський голова м. Винник Уваров С.В., начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добош Ю.О., відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. 20 квітня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на кінець травня 2021 року, у зв`язку з поганим станом здоров`я. На підтвердження вказаних обставин долучено довідку МСЕК серії 12 ААБ № 361566 від 21 жовтня 2020 року, ультразвукове обстеження серця від 01 березня 2021 року, консультаційний висновок спеціаліста від 22 червня 2018 року, копії із записів сімейного лікаря в амбулаторній картці від 16 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 29 березня 2021 року. Колегія суддів дійшла висновку, що таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, вищенаведеними копіями не підтверджено поганий стан здоров`я позивача у день судового засідання 20 квітня 2021 року. Колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, сторони не позбавлено було права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів правомірності своїх дій, які не були раніше подані до суду, якщо б вважали це за необхідне. Також, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року статтю 195 КАС України після частини третьої доповнено новою частиною такого змісту: «

4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України». На виконання вимог приведеного закону Восьмим апеляційним адміністративним судом (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (згідно ч. 4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, третьої особи голови Винниківської міської ради Уварова С. про визнання незаконним розпорядження голови Винниківської міської ради № 17 від 26 квітня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 , зобов`язання відповідача зробити записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України та про поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 29988,20 грн, стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 500,01 грн, стягнення моральної шкоди в сумі моральної шкоди у розмірі 22000,00 грн та стягнення судових витрат у сумі 5000,00 грн задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Винниківської міської ради № 17 від 26 квітня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року. Зобов`язано Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 : про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року. Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 30646,56 грн. Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року та з 01 березня 2006 року по 26 квітня 2005 року у розмірі 500,01 грн. Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. Стягнуто з місцевого бюджету Винниківської міської ради здійснені ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року по справі № 19242/09/9104 апеляційну скаргу Винниківської міської ради Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08 скасовано в частині задоволених вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. Прийнято нову постанову в цій частині, якою стягнуто з Винниківської міської ради Львівської області в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. В решті апеляційні вимоги залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08 без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2010 року у справі № К-47101/09 касаційну скаргу Винниківської міської ради м. Львова залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року, змінену постановою суду апеляційної інстанції, у справі за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради м. Львова, третя особа Голова Винниківської міської ради м. Львова про визнання незаконним розпорядження міського голови, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди - без змін. Зі змісту листа Державної фінансової інспекції у Львівській області від 10 вересня 2012 року № 08-16/135с «Про надання інформації» слідує, що відповідно до плану роботи за ІІ квартал поточного року з 25 червня по 28 серпня 2012 року проводилась ревізія в межах повноважень органів державної фінансової інспекції України, зокрема питання, наведені у зверненні ОСОБА_1 (том 1 а.с.206-208). Так, на виконання вказаних вище судових рішень Винниківською міською радою прийнято розпорядження міського голови «Про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року» від 08 лютого 2011 року № 09 яким поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої її звільнено, та вирішено внести відповідні записи в трудову книжку. Копію зазначеного розпорядження 08 лютого 2011 року супровідним листом направлено позивачу та одночасно запропоновано прибути до Винниківської міської ради 14 лютого 2011 року і надати трудову книжку для внесення відповідних записів. 11 квітня 2012 року повторно направлено повідомлення. Проте, на вищевказані запрошення ОСОБА_1 не з`явилася у Винниківську міську раду, що засвідчено актами від 14 лютого 2011 року та 27 квітня 2011 року, складеними комісією з працівників Винниківської міської ради. Однак, як встановлено ревізією до штатного розпису виконавчого комітету Винниківської міської ради не внесено змін і не введено посаду заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань та дублікат трудової книжки до ревізії не представлено. Станом на 24 липня 2012 року компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року та з 01 березня 2005 року по 26 квітня 2005 року у розмірі 500,01 грн нараховано та виплачено у травні 2005 року та проведені нарахування та утримання податків на компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року та з 01 березня 2005 року по 26 квітня 2005 року. На виконання виконавчого листа по справі № 2а-1041/08 Винниківською міською радою 12 березня 2010 року та 22 квітня 2010 року перераховано Головному управлінню юстиції у Львівській області кошти в сумі 30646,56 грн. Під час ревізії проведено розрахунок нарахування та утримання податків на суму 30646,56 грн виплаченої ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, так утримання із середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становили всього 7956,00 грн та нарахування на середню заробітну плату за час вимушеного прогулу - 14051,35 грн. Станом на 28 серпня 2012 року до ревізії не представлено підтверджуючих документів на відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн та судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. 21 липня 2014 року Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) листом за № 1584/13/21/04/2927-14, розглянувши скарги ОСОБА_1 стосовно ймовірного порушення законодавства про працю посадовими особами Винниківської міської ради при поновленні її на посаді заступника міського голови, повідомила, що посадовими особами Територіальної державної інспекції праці у Львівській області проведено повторну перевірку. На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 видано розпорядження міського голови від 08 лютого 2011 року №09, яким скасовано розпорядження міського голови від 26 квітня 2005 року № 317 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено її на посаді заступника міського голови з соціально-економічних питань із 26 квітня 2005 року. Зазначеним розпорядженням зобов`язано відділ кадрів Винниківської міської ради внести відповідні записи до трудової книжки позивачатом 1 а.с.20-21). 13 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим Олександром В`ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44366223 про примусове виконання рішення № 25663/02 від 17 липня 2014 року Європейського суду з прав людини про: (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку (за винятком пані ОСОБА_6 , однієї із заявників за заявою № 54769/08, а за заявою № 18330/05 - тільки першому заявникові ТОВ «Галон» в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти(том 1 а.с.10-11). Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено Держава, стягувачем - ОСОБА_1 . Пунктом 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44366223 боржнику запропоновано самостійно виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно листів управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21 серпня 2015 року № Д-750/1/096552(том 1 а.с.25-26), від 11 вересня 2015 року № Д-219/3/09(том 1 а.с.18-19) встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконанні перебувають виконавчі провадження щодо: виконавчого листа № 2а-1041/08, виданого 30 грудня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року; виконавчого листа № 2а-1041/08, виданого 30 грудня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року. Постановами державного виконавця від 18 лютого 2015 року винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень. До відділу примусового виконання рішень 27 травня 2015 року надійшла копія розпорядження в. о. голови Винниківської міської ради № 09 від 08 лютого 2011 року, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року, про що здійснено відповідні записи у трудовій книжці стягувача. При проведенні виконавчих дій з`ясовано, що всупереч вимогам статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» боржником фактично не допущено зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків, а також виявлено порушення пунктів 2.10, 5.1, 5.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у зв`язку з чим на адресу Винниківської міської ради 20 серпня 2015 року скеровано вимоги стосовно виконання судового рішення з урахуванням вимог законодавства України та виявлених при проведенні виконавчих дій порушень(том 1 а.с.27-28). 10 вересня 2015 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про роз`яснення резолютивної частини виконавчого листа № 2а-1041 від 30 жовтня 2008 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови міста Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року та виконавчого листа № 2а-1041, виданого 30 жовтня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Винниківської міської ради здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 : про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови міста Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року, а саме: чи вважати розпорядження № 9 від 08 лютого 2011 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді, а також відновлення трудової книжки, в якій здійснено відповідні записи підтвердження виконання рішення боржником та підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, третя особа голова Винниківської міської ради Львівської області Уваров С.І. про визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, зобов`язання зробити записи у трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди - відмовлено. 15 жовтня 2015 року ОСОБА_7 - державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 15410374 щодо зобов`язання Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року і ВП № 15409960 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року (том 1 а.с.12-17). При проведенні виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржником рішення суду не виконано, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 02 вересня 2015 року на боржника накладено штраф в сумі 1020,00 грн(том 2 а.с.16). Вимогою державного виконавця від 02 вересня 2015 року повторно зобов`язано боржника відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконати рішення суду. Боржником рішення суду не виконано, тому постановою державного виконавця від 17 вересня 2015 року на боржника накладено штраф в сумі 204,00 грн і 18 вересня 2015 року скеровано подання до Головного управління МВС України у Львівській області про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно службових осіб боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України(том 1 а.с.126). Вказані обставини зумовили закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». 21 січня 2016 року за № 09.1-45/В-8648 управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області скеровано вимогу державного виконавця № 871/В-8 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року з наданням підтверджуючих документів та зазначення суми перерахунку (том 1 а.с.188). 05 лютого 2016 року виконавчий комітет Винниківської міської ради м. Львова листом № 2-48-49 у відповідь на вимогу державного виконавця №871/В-8 повідомив, що оскільки посада «заступник міського голови з соціально-економічних питань» в структурі виконавчих органів Винниківської міської ради станом на 04 лютого 2016 року відсутня, то з метою забезпечення виконання рішення європейського суду з прав людини на пленарне засідання сесії Винниківської міської ради 11 лютого 2016 року винесено проект рішення про утворення відповідної посади (том 1 а.с.189). У разі прийняття такого рішення депутатським корпусом Винниківської міської ради ОСОБА_1 буде поновлено на посаді. 16 лютого 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романом Н.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 15409960 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1041 виданого 30 грудня 2008 року Львівським окружним адміністративним судом, оскільки рішенням № 148 другої сесії Винниківської міської ради від 11 лютого 2016 року внесено зміни у рішення № 17 від 03 грудня 2015 року «Про затвердження структури виконавчих органів Винниківської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів та утворено посаду «Заступник міського голови з соціально-економічних питань». Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради від 12 лютого 2016 року № 33 затверджено посадову інструкцію заступника міського голови з соціально-економічних питань. Розпорядженням міського голови м. Винники від 16 лютого 2016 року № 39к скасовано розпорядження міського голови № 17 від 26 квітня 2005 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », поновлено на посаді заступника міського голови з соціально-економічних питань Донець Г.М. з 26 квітня 2005 року та внесено відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 (том 1 а.с.232-233). 16 лютого 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романом Н.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 15410374 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1041/2008 виданого 30 вересня 2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 , про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року, оскільки листом Винниківської міської ради від 16 лютого 2016 року № 2-48-74 повідомлено про те, що розпорядженням міського голови м. Винники від 16 лютого 2016 року № 39к скасовано розпорядження міського голови № 17 від 26 квітня 2005 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », поновлено на посаді заступника міського голови з соціально-економічних питань ОСОБА_1 з 26 квітня 2005 року та внесено відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 , що підтверджується копіями дублікату трудової книжки ОСОБА_1 , оформленого Винниківською міською радою (том 1 а.с.230-231). Вказана обставина зумовила закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Приймаюче оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при виконанні рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та безпідставність решти позовних вимог. Однак, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів вважає, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи. Також, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду та визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. При цьому, суд має встановити наявність порушеного права, щоб позивачу був наданий судовий захист. Обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача. Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, оскільки для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Разом з цим, оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач має право звернутися за захистом свого порушеного права у сфері публічно-правових відносин, порушення якого допущено у зв`язку з реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій стосовно заявника, проте заявлене порушення повинно бути обґрунтованим. Також, суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 в лютому 2016 року зверталася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправними бездіяльність та дії Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради та їх посадових осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , пов`язані з не поновленням ОСОБА_1 на роботі та невиконанні постанови ЛОАС від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08; визнати протиправними дії Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради Львівської області пов`язаних з поширенням неправдивої інформації щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в ЗМІ та органам державної виконавчої влади у Львівській області; визнати протиправними дії посадових осіб ГТУ юстиції у Львівській області, управління ДВС ГТУЮ у Львівській області, пов`язані з невиконанням рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року щодо виконання постанови ЛОАС від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, видачі трудової книжки, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також сплату податків у Пенсійний Фонд; визнати протиправними дії ДВС у Львівській області від 16 лютого 2016 року про закриття виконавчих проваджень ВП № 15410374, ВП № 15409960; визнати протиправними дії ДВС України від 18 лютого 2016 року про закриття ВП № 44366223; відновити виконавчі провадження ВП № 15410374, ВП № 15409960, ВП № 44366223,скасувати постанови про їх закриття; стягнути сумарно з відповідачів ВМР Львівської області, Виконкому ВМР Львівської області, ДВС у Львівській області, ДВС України 150000,00 грн моральної шкоди за всі роки невиконання рішень судів щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі; стягнути сумарно з відповідачів ВМР Львівської області, Виконкому ВМР Львівської області матеріальну шкоду 30000,00 грн згідно поданих квитанцій на лікування ОСОБА_1 через нанесену шкоду здоров`ю стягувача діями боржників; стягнути сумарно з відповідачів: ВМР Львівської області, Виконкому ВМР Львівської області 20000,00 грн за правову допомогу згідно поданих документів; скасувати постанову ВП № 4436622 ДВС України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження, від 16 лютого 2016 року ДВС у Львівській області ВП № 15410374, ВП № 15409960; відновити виконавчі провадження ВП № 4436622 ДВС України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 лютого 2016 року про закінчення виконавчого провадження, від 16 лютого 2016 року ДВС у Львівській області ВП № 15410374, ВП № 15409960 та повідомити Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ про злочин посадових осіб ДВС України в окремій ухвалі згідно ст. 166 КАС України; для забезпечення позову ухвалити ухвалу згідно ст. 117 КАС України; згідно ст.ст. 51,76,85,86,87,90 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 166 КАС України винести окрему ухвалу щодо бездіяльності, саботажу, кришування злочинів посадовими особами ВМР Львівської області, Виконкому ВМР Львівської області, ДВС України, МВС України до відповідних міністерств; відновити виконавчі провадження ВП№ 15410374, ВП № 15409960 від 16 лютого 2016 року УДВС у Львівській області; в порядку ст. 267 КАС України після розгляду всіх вимог розглядати вимогу згідно ст. 267 КАС України на посадових осіб ВМР Львівської області Виконкому ВМР Львівської області, ДВС України, ДВС у Львівській області; стягнути з ВМР Львівської області, Виконкому ВМР Львівської області 50000,00 грн за несвоєчасне подання відомостей для оформлення пенсії по інвалідності державного службовця ОСОБА_1 та ненадання в Пенсійний фонд відомостей і несплату внесків за ОСОБА_1 з 26 квітня 2005 року по листопад 2016 року, або день винесення судом рішення по даній справі, зобов`язати боржників сплатити всі страхові внески за ОСОБА_1 для нарахування пенсії, видати всі необхідні документи для оформлення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи; у зв`язку зі зміною юридичної особи ДВС України та у Львівській області на іншу, які є правонаступниками, прошу вважати відповідачами 3,4,5 як ті самі особи. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16, що набрала законної сили, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, щодо не поновлення ОСОБА_1 на роботі на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року № 2а-1041/08 та рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року № 2а-1041/08 та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо закриття виконавчих проваджень від 18 лютого 2016 року ВП № 44366223 та від 16 лютого 2016 року ВП № 15410374, ВП № 15409960. Зобов`язано Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області скасувати постанови про закриття виконавчих проваджень від 18 лютого 2016 року ВП № 44366223 та від 16 лютого 2016 року ВП № 15410374, ВП № 15409960 відповідно та поновити виконавчі провадження. Зобов`язано Винниківську міську раду Львівської області, Виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Стягнуто з Винниківської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650,00 грн, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування. Стягнуто з Виконавчого комітету Винниківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650,00 грн, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування. Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650,00 грн, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування. Стягнуто з Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650,00 грн, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З поданої позивачем до суду позовної заяви слідує, що позовні вимоги у цій справі також стосуються протиправного невиконання суб`єктами владних повноважень рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року та рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року, як і позовні вимоги у справі № 813/719/16. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Щодо позовних вимог про необхідність згідно ст. 267 КАС України (стара редакція), ст. 382 (нова редакція) здійснити судовий контроль за виконанням даної справи після винесення рішення суду; про стягнення з начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, керівника Бесараба Тараса Юрійовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області згідно ст. 382 КАС України штрафу за невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року за незаконне закриття виконавчих проваджень без виконання судових рішень; про необхідність оштрафувати екс-мера м. Винники ОСОБА_4 та діючого мера ОСОБА_2 за фактом підроблення трудової книжки ОСОБА_1 , знищення особової справи, невиконання судових рішень щодо виплати боргів по заробітній платі, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України (в редакції станом на час розгляду справи) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно із ч. 2 ст. 382 КАС України (в редакції станом на час розгляду справи) за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року та рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року відповідачами 24 вересня 2019 року позивача поновлено на роботі та виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Ці обставини сторонами не оспорюються. Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про здійснення судового контролю за виконанням даної справи після винесення рішення суду; про стягнення з начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, керівника Бесараба Тараса Юрійовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області згідно ст. 382 КАС України штрафу за невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року по справі № 2а-1041/08, рішення ЛААС від 08 грудня 2015 року за незаконне закриття виконавчих проваджень без виконання судових рішень; про накладення штрафу на екс-мера м. Винники ОСОБА_4 та діючого мера ОСОБА_2 за фактом підроблення трудової книжки ОСОБА_1 , знищення особової справи, невиконання судових рішень щодо виплати боргів по заробітній платі, задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди за надання неправдивої інформації в ЗМІ посадовими особами Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради 100000,00 грн, зокрема в газетах «Винниківський вісник», «Високий замок» щодо повного поновлення позивача на попередній роботі та виплати їй заробітної плати в повному обсязі та виплати за лікарняні листки, то колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. Так, в матеріалах справи наявна копія публікації з газети із заголовком «Чиновницький рекорд: одинадцять років на лікарняному!»(том 3 а.с.4), проте вказана копія не є належним доказом підтвердження того, що вказана у ній посадовими особами Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради інформація завдала позивачу моральної шкоди на суму 100000,00 грн. Також, згідно такої копії неможливо встановити номер та дату випуску газети з даною публікацією. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вимоги про стягнення моральної шкоди за надання неправдивої інформації в ЗМІ посадовими особами Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради в розмірі 100000, 00 грн є безпідставними. Щодо позовних вимог про стягнення з мера м. Винники, виконкому Винниківської міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, екс-мера м. Винники ОСОБА_4 матеріальну шкоду витрат на ліки та правову допомогу згідно поданих квитанцій, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16 судом встановлено, що ОСОБА_1 періодично проходить лікування у кардіологічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Управління охорони здоров`я м. Львова, та у відділенні реабілітації хворих інфарктом міокарду 7-ої міської лікарні м. Львова, у зв`язку із наявною в неї протягом 6 років гіпертонічною хворобою. Вказана обставина підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Управління охорони здоров`я м. Львова, епікризом - випискою з історії хвороби відділення реабілітації хворих інфарктом міокарду 7-ої міської лікарні м. Львова, та листками непрацездатності, копії яких містяться в матеріалах справи. Також, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16 стягнуто на користь ОСОБА_1 з Винниківської міської ради Львівської області, Виконкому Винниківської міської ради, Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь матеріальну шкоду в сумі 7500 грн з кожного, згідно поданих квитанцій на лікування. На підтвердження витрат на придбання ліків у даній справі позивачем до матеріалів справи додано копії фіскальних чеків за 2016 рік (том 1 а.с.191-205). Проте, з таких чеків неможливо встановити причиновий зв`язок між такими витратами на лікування, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, та бездіяльністю відповідачів у даній справі. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції протиправно відмовлено в задоволенні про повернення коштів за правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно із ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. На підтвердження заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про правову допомогу від 14 лютого 2012 року АБ 000001, акт виконаних робіт від 04 лютого 2016 року, довідку від 04 лютого 2016 року, з яких неможливо встановити за який період надавалися послуги, не відомо в межах якої судової справи були надані послуги і перелік послуг, наданих виконавцем. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення з мера м. Винники, виконкому Винниківської міської ради, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добоша Юрія Олеговича, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, екс-мера м. Винники ОСОБА_4 матеріальну шкоду витрат на ліки та правову допомогу згідно поданих квитанцій, безпідставними. Щодо позовних вимог про стягнення компенсації, індексації, коригування з довготривалою затримкою виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 03 грудня 2010 року по день винесення судом рішення з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради; стягнення компенсації, індексації, коригування за доплату за ранг, категорію, стаж в період з 26 квітня 2005 року по 02 грудня 2010 року з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради, які незаконно позивачу не нарахували і не виплатили згідно поданого в суд позивачем розрахунку; стягнення боргу за невикористані відпустки з індексацією, компенсацією з Винниківської міської ради та виконкому Винниківської міської ради за 2010 рік згідно поданого в суд позивачем розрахунку, то такі підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. З постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/716/16 слідує, що цим судовим рішенням зобов`язано Винниківську міську раду Львівської області, Виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Тому, колегія судів вважає, що в задоволенні вищевказаних вимог за період 03 грудня по 06 травня 2019 року слід відмовити, оскільки такі вже були вирішенні постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/716/16 і задоволені частково в цій частині позовних вимог. Однак, з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року вимоги щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду та індексації такої виплати слід задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Аналогічні норми містяться і у ст. 371 КАС України (в редакції станом на сьогодні), згідно якої негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Зазначена вище не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив будь-які додаткові дії, що вказують на його, бажання поновитися на роботі. Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі звільненого працівника. Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт 8 Порядку). Щодо наданих ОСОБА_1 до матеріалів справи розрахунків суми боргу, який на думку позивача становить 18329871,16 грн, то колегія суддів зазначає наступне. Розрахунок компенсації, індексації, коригування за доплату за ранг, категорію, обрахунок стажу роботи для визначення кількості днів чергової відпустки та компенсація за невикористані відпустки з індексацією належить до безпосередніх повноважень виконавчого комітету Винниківської міської ради та Винниківської міської ради як роботодавців, та належить до компетенції вказаних відповідачів як органів, в якому позивач працює, і які виплачували їй заробітну плату. Проте, такі розрахунки і визначення кількості днів відпустки позивачу не здійснювалися. Саме на виконавчий комітет Винниківської міської ради та Винниківську міську раду за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, коригування за доплату за ранг, категорію та компенсацію за невикористані відпустки з індексацією. Таким чином, колегія суддів вважає, що визначення розміру суми боргу, яку просить стягнути позивач належить до компетенції виконавчого комітету Винниківської міської ради та Винниківської міської ради, і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення вказаними відповідачами. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки встановлено бездіяльність виконавчого комітету Винниківської міської ради та Винниківської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 в період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року, то слід зобов`язати Винниківську міську раду Львівської області та виконавчий комітет Винниківської міської ради провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року. Щодо позовних вимог про зобов`язання Винниківської міської ради та виконавчого комітету Винниківської міської ради сплатити податки та соціальні внески з її заробітної плати з 26 квітня 2005 року по день винесення судом рішення в державну податкову службу та пенсійний фонд України, то колегія суддів зазначає наступне Згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16 визначено провести нарахування та виплату середньої заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року, а щодо решти відмовлено. На підставі проведення такого нарахування та виплати і здійснюється сплата податків та соціальних внесків в податкові та пенсійні органи. Оскільки, на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16 ОСОБА_1 виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року, то відповідно сплачено податки та соціальні внески з її заробітної плати за цей період. Стосовно сплати податків та соціальних внесків в податкові та пенсійні органи за період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року, то колегія суддів вважає, що такі вимоги є передчасними, оскільки згідно даного судового рішення нарахування та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вказаний період ще не проведена, тому вищезазначена сплата ще не може бути стягнена. З матеріалів справи слідує, що 12 липня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень АСВП № № 15410374, № 15409960 на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження». Копію вказаних постанов скеровано до Львівського окружного адміністративного суду для скерування оригіналів виконавчих листів по справі № 2а-1041. Рішенням № 1998 вісімнадцятої сесії Винниківської міської ради від 24 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з соціально економічних питань з 26 квітня 2005 року. Також, згідно листа виконавчого комітету Винниківської міської ради від 20 грудня 2019 року № 13/04-20/2446 боржником здійснено записи та відновлено книжку ОСОБА_1 , яка заповнена з 19 липня 2019 року. З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що загальний стаж роботи до призначення складає 10 років 1 місяць 22 дні(том 4 а.с.14-15, том 6 а.с.177-179, 248, 254-255). Також, вказана трудова книжка містить наступні записи: п.1 08 лютого 2011 року - визнати недійсним попередній запис про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року (розпорядження № 09 від 08 лютого 2011 року). п.2 08 лютого 2011 року - поновити на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року (розпорядження № 09 від 08 лютого 2011 року) п.3 16 лютого 2016 року запис 2 визнати недійсним на підставі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року справа № 8-4/11. п.4 16 лютого 2016 року запис «звільнити з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно ст. 40 п. 4 КЗпП за 26 квітня 2005 року» вважати недійсним (розпорядження міського голови від 16 лютого 2016 року № 39к). п.5 16 лютого 2016 року - поновити на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року (розпорядження міського голови від 16 лютого 2016 року № 39к) п.6 03 листопада 2016 року - звільнити з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (розпорядження міського голови від 03 листопад 2016 року № 209к). п.7 05 грудня 2016 року запис 6 «звільнити з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України» вважати недійсним. (розпорядження міського голови від 05 грудня 2016 року № 231к). п.8 05 грудня 2016 року - звільнити з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 03 листопада 2016 року (розпорядження міського голови від 05 грудня 2016 року № 231к). п.9 24 вересня 2019 року - запис 8 «звільнити з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 03 листопада 2016 року» вважати недійсним (рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року справа № 813/719/16, рішення 18 сесії Винниківської міської ради № 1998) п.10 24 вересня 2019 року - поновити на посаді заступника міського голови з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року. п.11 24 вересня 2019 року - віднести з 26 квітня 2005 року посаду заступника міського голови з соціально-економічних питань до 5 (п`ятої) категорії посад посадової особи місцевого самоврядування. п.12 24 вересня 2019 року - присвоїти з 26 квітня 2005 року 11 (одинадцятий) ранг в межах 5 (п`ятої) категорії посад посадової особи місцевого самоврядування (рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року справа № 813/719/16, рішення 18 сесії Винниківської міської ради № 1998, Закон України «Про внесення змін до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», наказ ГУ державної служби № 72, розпорядження міського голови № 195к від 24 вересня 2019 року). п.13 24 вересня 2019 року - присвоїти з 26 квітня 2007 року черговий 10 (десятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 (п`ятої) категорії посад посадової особи місцевого самоврядування (Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розпорядження № 195к від 24 вересня 2019 року). п.14 24 вересня 2019 року - присвоїти з 26 квітня 2009 року черговий 9 (дев`ятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 (п`ятої) категорії посад посадової особи місцевого самоврядування (ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розпорядження № 195к від 24 вересня 2019 року). З вищенаведених записів слідує, що лише 24 вересня 2019 року були вчинені дії на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16. Однак, колегією суддів встановлено, що в період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року мало місце продовження невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року про поновлення на роботі позивача Винниківською міською радою, виконавчим комітетом Винниківської міської ради та Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Статтею 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз`яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об`єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно із ст. 76 Закону № 606-XIV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. Аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів вважає, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 не було виконаним сторонами, то позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Винниківської міської ради, Винниківської міської ради та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, починаючи з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року, щодо не поновлення ОСОБА_1 на роботі на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року № 2а-1041/08 та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до частини другої статті шостої Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 813/5929/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, починаючи з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року. Визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, починаючи з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року. Зобов`язати Винниківську міську раду та виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року.