Постанова 4818 № 638/13938/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 квітня 2021 року м. Харків справа №638/13938/20 провадження №22-ц/818/2461/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Рибальченко Л.М., в залі суду в місті Харків, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа ОСОБА_2 , в якій просила підтвердити юридичний факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з січня 2013 року по дату винесення рішення. Обґрунтовуючи свої вимоги посилалась на те, що з січня 2013 року вона перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що з січня 2013 року заявник та ОСОБА_2 проживають разом однією сім`єю, ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет, мають спільне сумісне майно набуте у період із січня 2013 року по сьогодні. Оскільки заявник та ОСОБА_2 проживають разом з січня 2013 року і по даний час, заявник вважає за необхідним скористатись своїм правом на встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_2 в порядку окремого провадження. Зазначає, що ОСОБА_2 не має жодних заперечень щодо викладених обставин. У сторін відсутні будь-які спори про право. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що заявник скористався своїм правом на встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_2 в порядку окремого провадження. Вказує, що ОСОБА_2 не мав жодних заперечень щодо викладених обставин наведених в заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю із заявником. Між сторонами немає спору про право, про що в судовому порядку було повідомлено кожною із сторін. Наполягає, що заявником - ОСОБА_1 надано докази перебування у фактичних сімейних відносинах із ОСОБА_2 , а саме пояснення свідків - нотаріально посвідчені пояснення свідків - ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , копію акту від 23.07.2020 року щодо спільного проживання, свідоцтва про народження дітей у період із 2013 року по 2016 роки, вважає, що доведено факт спільного проживання без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_2 . Звертає увагу суду на те, що заявник зазначала у заяві про відсутність у сторін будь-яких спорів про право, що зумовлює відсутність позовного провадження між сторонами, саме у зв`язку із чим і був обраний порядок спрощеного провадження для підтвердження юридичного факту з метою охорони прав Заявника та дітей народжених у фактичному шлюбі. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі вбачається спір про право, а тому заяву слід залишити без розгляду. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Статтею 19 ЦПК Українивстановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Процесуальний закон передбачає умови, за яких в окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають установленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК). В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК Українипередбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Під спором про право розуміють певний стан суб`єктивного права. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Зі змісту заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю і викладених в ній доводів вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт, що з січня 2013 року заявник та ОСОБА_2 проживають разом однією сім`єю, ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет, мають спільне сумісне майно набуте у період із січня 2013 року по сьогодні та зазначає, що ОСОБА_2 не має жодних заперечень щодо викладених обставин. У сторін відсутні будь-які спори щодо права. Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України). Матеріали справи містять заяву ОСОБА_9 , яка заперечує проти заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, посилаючись на те, що з 1999 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2020 року був розірваний. Крім того зазначає, що з 02.07.2020 року в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, про що свідчить копія позовної заяви, копія ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06.07.2020 року про відкриття провадження. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертають увагу на те, що між ними відсутній спір про право. Між тим, спір про право, з огляду на правовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник між ними та ОСОБА_9 , яка до 02.07.2020 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та порушила питання про поділ майна. Матеріали справи містять достатньо даних, з яких вбачається, що існує спір про право, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження. З огляду на встановлені судом обставини, судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідають Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК Українипідстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова