Ухвала КАС ВС № 160/11052/20

УХВАЛА 29 квітня 2021 року Київ справа №160/11052/20 адміністративне провадження №К/9901/14634/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/11052/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 червня 2020 року до 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі: 47320 грн; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої і третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 червня 2020 року до 28 серпня 2020 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що вона є працюючим суддею, однак суддівську винагороду за період з 1 червня 2020 року до 28 серпня 2020 року їй нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - «Закон №294-IX») із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-III «Про судоустрій і статус суддів» (далі - «Закон №1402-III»), що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 червня 2020 року до 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі: 47320 грн; - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої і третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 червня 2020 року до 28 серпня 2020 року. В іншій частині заявлених вимог щодо допуску до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 20 квітня 2021 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/11052/20 й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що матеріали касаційної скарги не містять документу про сплату судового збору. Натомість, скаржник просив відстрочити йому сплату судового збору з огляду на відсутність коштів для своєчасної його оплати. Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб`єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити чи звільнити повністю або частково від сплати судового збору у скаржника відсутні. Крім того, суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57). З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2 102 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2020 році фізичною особою щодо однієї майнової вимоги і однієї вимоги немайнового характеру. Відтак, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру - 1681,6 грн (840,8*200%) і одну вимогу немайнового характеру - 1681,6 грн (840,8*200%) загальною сумою: 3363,2 грн. Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі - відмовити. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №160/11052/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду