Постанова 4855 № 580/4963/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4963/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у порушенні вимог «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разу загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, згідно вимог Порядку № 850; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до Головного управління МВС України в Черкаській області із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, яку разом із висновком було надіслано до МВС України. Листом позивачу повідомлено про те, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення грошової допомоги, встановлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 , представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, а тому, матеріали повертаються на доопрацювання. Позивач не погоджується з вказаними мотивами та вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги. Натомість, відповідач вказував на те, що згідно листа Міністерства внутрішніх справ України № 28249/15-2020 від 26.08.20, позивачу повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги без прийняття рішення у зв`язку із невідповідністю до вимог п. 4 Порядку № 850 та п. 10 Положення від 03.12.2009 № 1317. Відповідач зазначив, що з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує Порядком № 850 дворічний термін. Отже, відсутні підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021 відкрито провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 28.04.2021, на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01.06.2009 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Черкаській області та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. 17.09.2008 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, встановлена у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 770539, з 28.04.2020 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 10.06.2020 позивач звернувся до Головного управління МВС у Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення ІІ групи інвалідності. Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області направила матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України. Вказаний висновок разом поданими позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. Листом від 26.08.2020 № 28249/15-2020, МВС України повернуто матеріали ОСОБА_1 ліквідаційній комісії на доопрацюванння, у зв`язку із невідповідністю вимогам п. 10 Положення № 1317 згідно якого, при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС України не залучалися. Ліквідаційна комісія УМВС у Черкаській області, листом від 07.09.2020 № Ш-196, повідомила позивача, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями; - оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема, у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850, встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності; - при вирішенні спору судом першої інстанції було враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18, на підставі якої, суд виснував, що з дати первинного огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує встановлений Порядком № 850 строк. Враховуючи викладене, у позивача відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги, передбачені Порядком №

850. Доводи апеляційної скарги: - апелянт наголошує на тому, що відповідач протиправно повернув документи на доопрацювання, не прийнявши жодного рішення про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, право на яку має за законом. При цьому, Закон України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», Порядок № 850, містять виключний перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги. Тому, на думку позивача він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону №565-XII. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Перш за все, важливим для правильного вирішення спору, слід виходити з підстав, які були покладені в основу для повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу на доопрацювання. Вирішуючи даний спір, слід перевірити, чи вказані дії відповідача відповідають положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та чи не допущено відповідачем протиправної бездіяльності при поверненні документів на доопрацювання, без прийняття жодного рішення. На підставі ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». На виконання пункту 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 850, що набрав чинності з 31.10.2015. Пунктом 1 Порядку № 850, встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Згідно з нормами п.2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Пунктом 3 Порядку № 850, визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи). Пунктом 7 Порядку № 850, визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Відповідно до пункту 8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Згідно з п. 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Так, з аналізу викладених норм Порядку № 850, слідує, що після надходження передбачених Порядком документів, МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги. Отже, лист відповідача, за наслідками розгляду документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги, за змістом та формою не може вважатись "рішенням про відмову" у розумінні вищевикладених норм. Колегія суддів вважає, що відповідач не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з рішень та повернувши зазначеним листом матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимогам п. 9 Порядку №

850. Так, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить. Відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку № 850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а викладені у листі підстави з посиланням на п.10 Положення № 1317, не узгоджуються з наведеними у п. 14 Порядку № 850 підставами для відмови. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, прийняв посилання сторони відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18, в якій було відступлено від висновків Верховного Суду, висловлених раніше, та прийнято рішення про необхідність застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо обмеження права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком. У силу норм процесуального законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 242 КАС України, вказаний висновок підлягає обов`язковому застосуванню судом. Однак, враховуючи наведене, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у справі № 711/1837/18, МВС України відмовило, у зв`язку з встановленням позивача 2 групи інвалідності через невідповідність вимогам п. 4 Порядку № 850, а саме, через те, що після первинного огляду МСЕК минуло більше 2 років. У даному ж випадку, 1) відповідач не прийняв жодного з двох можливих рішень, повернувши матеріали на доопрацювання; 2) вказав лише одну підставу - при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 , представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались. (а.с. 17), що не є тотожним з обставинами відмови, спір по яким вирішено у справі № 711/1837/18 Тобто, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив не з перевірки правомірності наведених у листі підстав для відмови позивачу, а перевіряв обставини перевищення 2 річного строку від первинного огляду МСЕК, що не було підставою для відмови позивачу та не вказувалось у листі. Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень, які передбачені п. 9 Порядку № 850, виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог п. 9 Порядку № 850, прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення. У зв`язку із вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо іншої частини позовних вимог позивача, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, адже такі є наразі передчасними, оскільки відповідач не приймав жодного з рішень по заяві позивача, та не приймав рішення про задоволення/відмову в задоволенні заяви позивача, які мають бути перевірені судом, за наслідком чого, прийнято рішення по суті позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до помилкового вирішення спору в частині вимог, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 р. - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області документів стосовно призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко