Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/10585/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Черкаси Справа № 712/10585/20 Провадження № 22-ц/821/757/21 Категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Мельниченко Анастасією Миколаївною на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2021 року (ухваленого в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Романенко В.А., повний текст рішення виготовлено 01 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкасиіз позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вік складає повних шістдесят шість років. З 01 січня 2004 року по 30 листопада 2008 року, вказує позивачка, їй була призначена пенсія як інваліду 3 групи, а з 01 грудня 2008 року вона є пенсіонером за віком. Єдиним доходом, зазначає ОСОБА_1 , є пенсія за віком, яка станом на 1 січня 2020 року складала 2704,55 грн. На сьогоднішній день, вказує позивачка, вона отримує пенсію у розмірі 2979,75 грн., інших джерел доходу в неї немає. ОСОБА_1 посилається на те, що є самотньою літньою жінкою та потребує допомоги і матеріальної підтримки. Проживає разом з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в трикімнатній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є хворою людиною, потребує постійного медикаментозного лікування, на що потрібні чималі кошти. Позивачка вказує, що отримувана нею пенсія, не забезпечує їй необхідного мінімуму проживання - частину вона відразу після отримання віддає на сплату частини комунальних платежів щомісяця, що складає 1100,00 грн. Сума, яка залишається не сплаченою за інші комунальні платежі, які повинна сплачувати її донька ОСОБА_2 , а це близько 2000,00 грн. залишається не сплаченою, що призводить до боргів за житлово-комунальні послуги і змушує позивачку оплачувати ці послуги самостійно, чим ставить її в скрутне матеріальне становище. Крім того, зазначає ОСОБА_1 , у зв`язку з реєстрацією у квартирі працездатної доньки, вона позбавлена можливості оформити житлову субсидію. ОСОБА_1 вказує, що згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2019 року з ОСОБА_2 було стягнуто у відшкодування витрат на оплату комунальних послуг за період з 01 січня 2016 року по березень 2019 року 15 885,72 грн., але поточні комунальні платежі ОСОБА_2 і надалі не сплачує. Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що вонапотребує матеріальної допомоги, яку може надати відповідачка, з метою захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкасиіз відповідним позовом та просила постановити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частини із всіх видів заробітку відповідачки щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/15 частини всіх видів заробітку відповідачки щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 294,28 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , за своїм пенсійним віком, незадовільним станом здоров`я, відноситься до непрацездатних осіб, потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, яку відповідачка ОСОБА_2 має змогу надавати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 24 березня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко А.М., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що винесене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, постановленим із порушенням вимог матеріального права, просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив при розгляді справи необхідність позивачки ОСОБА_1 в утриманні, не з`ясував реальну можливість відповідачки ОСОБА_2 надавати таку матеріальну допомогу, не врахував сукупний дохід обох сторін по справі, не дав належної оцінки тому факту, що на утриманні відповідачки перебуває неповнолітня дочка, 2006 року народження, яку ОСОБА_2 виховує самостійно. Крім того, зазначає особа, яка подала апеляційну скаргу, позивачка, окрім ОСОБА_2 має ще двох дітей, які також зобов`язані надавати матері матеріальну допомогу, однак, вказані особи до участі в справі в якості співвідповідачів притягнуті не були. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 22) Також ОСОБА_1 , крім ОСОБА_2 має ще двох доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 39, 40) ОСОБА_1 є пенсіонером (а.с. 6 зворот), інвалідом ІІІ групи загального захворювання та відповідно довідки про доходи № 0401 4145 6927 1417 ГУ ПФУ в Черкаській області отримує пенсію за віком у розмірі 2979,75 грн. (а.с. 7) Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 10/1296 ОСОБА_1 страждає на гіпертонічну хворобу 2 ступеня та аритмію серця 1 ступеня. (а.с. 9) Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Справа підлягає розгляду у порядку спрощеного письмового провадження з повідомленням, але без участі сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Мельниченко А.М. підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Частиною 1 ст. 172 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. (ч. 3 ст. 75 СК України) Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює автоматичного виникнення у дітей обов`язку надання такого утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги. Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. За змістом статті 202 СК України необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків і потреба у матеріальній допомозі. Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків необхідно враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох передумов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно зі статтею 205 СК України, при вирішенні спору суд має обов`язково враховувати матеріальний стан сторін. Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст. 4 вказаного Закону). Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність та осіб з інвалідністю: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень. Згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суд при постановленні рішення має зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17. Стаття 202 Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Натомість право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та інвалідом ІІІ групи загального захворювання. Згідно довідки про доходи № 0401 4145 6927 1417, розмір отриманої позивачкою пенсії у період з 01 січня 2020 року по 30 серпня 2020 року становить 22 706,12 грн. (а.с.7). Таким чином, позивачка отримує соціальне забезпечення від держави в достатньому розмірі, оскільки розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_1 становить 2979,75 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого державою на 01 липня 2020 року для категорії осіб, до яких відноситься позивачка, і який визначений у розмірі 1712,00 грн. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, належним чином засвідченого акту/а.с.52/, позивачка отримує додатковий дохід у вигляді щомісячної плати із двох квартирантів в розмірі 1400 гривень із кожної особи, які проживають в квартирі ОСОБА_1 . При цьому матеріали справи не містять об`єктивних, належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 потребує сторонньої матеріальної допомоги в розмірі, який значно перевищує розмір прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Недоведеними також є доводи ОСОБА_1 , що у зв`язку з незадовільним станом свого здоров`я, змушена нести додаткові витрати на придбання ліків та проходження дорого вартісного лікування, оскільки, в порушення вимог статті 81 ЦПК України, яка зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони позивачки на адресу суду не було надано належних доказів на підтвердження витрат, які позивачка несе на лікування щомісяця. Крім того, посилання позивачки про накопичення боргів по комунальним платежам внаслідок несплати відповідачкою її частини за користування житлом, не свідчить про наявність підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 , як власник майна, може звернутись до суду за захистом своїх прав у інший спосіб. Також судом першої інстанції не взято до уваги можливість одержання утримання ОСОБА_1 від інших двох дітей, до яких не пред`явлено позову. Враховуючи те, що позивачкою не було доведено належними та допустимими доказами факт потреби у наданні матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та покладення обов`язку на ОСОБА_2 утримувати свою непрацездатну матір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Мельниченко А.М. апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Мельниченко Анастасією Миколаївною- задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко Л.В. Нерушак /повний текст постанови суду виготовлений 28 квітня 2021 року/