Постанова 4818 № 629/4924/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 березня 2021 року м. Харків справа № 629/4924/20 провадження № 22-ц/818/1736/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Каращука Т.О., в залі суду в місті Лозова Харківської області, - в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що підтверджують обґрунтованість його позовних вимог. Він є пенсіонером, отримує пенсію за віком у розмірі 1712 грн., якої не вистачає на життя, позивач сплачує комунальні послуги, інших доходів не має. Позивач зазначає, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати йому повнолітній син. ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 30.11.2020 року залишити без змін. Посилався на те, що батько не займався його вихованням, матеріальної допомоги не надавав. Відповідач зазначив, що він офіційно не працює та виховує малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання, стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу та дотримання інших умов. Пенсія ОСОБА_1 не є меншою, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для даної категорії осіб. Позивачем не доведено підстав для стягнення аліментів у відповідності до вимог ст. 202 СК України. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано 18 вересня 2007 року (а.с.4). Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37). ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.5). Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 має заборгованість за комунальні послуги (а.с.8-11). Згідно копії виписки з розпорядження про призначення пенсії ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лозівському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 02.01.2015 року по теперішній час і одержує пенсію за віком в розмірі 1712 грн. (а.с.7). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь аліментів у розмірі 2000 грн., оскільки він є пенсіонером, має скрутне матеріальне становище, заборгованість за комунальні послуги, які в тому числі має сплачувати відповідач, як зареєстрована особа. При цьому позивач вважає, що утримання батька є обов`язком ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Частиною 1 ст. 172 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України встановлено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондується обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі, лише, коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, у випадках, передбачених ч.1 ст. 204 СК України. Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України). Визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків. Таким чином умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст. 4 вказаного Закону). Встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень. Згідно діючого законодавства держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому суд при постановлені рішення має зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17. Стаття 202 Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Натомість право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. Згідно довідки про доходи № 7357613383539314, розмір отриманої позивачем пенсії у період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року становить 9 828,00 грн. (а.с.7 зв. бік). При цьому матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 потребує сторонньої матеріальної допомоги або його витрати значно перевищують дохід. Розмір пенсії позивача відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того позивачем надані акт ПАТ «Харківгаз» про відключення об`єкту (газових приладів) споживача ОСОБА_1 , договір про погашення заборгованості споживача за послуги з газопостачання, квитанції про оплату комунальних послуг за місцем реєстрації (а.с.8-11). Проте накопичення боргів по комунальним платежам внаслідок несплати відповідачем його частини за користування житлом не свідчить про наявність підстав для стягнення аліментів з повнолітнього сина. При цьому позивач, як власник майна, може звернутись до суду за захистом своїх прав у іншій спосіб. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова