Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2960/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2960/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29) Секретар судового засідання Соловйова Д.В.; За участю представників сторін: Представники сторін: Від Акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" - Борейко Н.О, довіреність № 3, від 04.01.21; від Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" - Лук`янченко Г.В., довіреність № 04/21, від 04.01.21; Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по справі №916/2960/20 за позовом Акціонерного товариства "Банк кредит Дніпро" до відповідачів: 1) Селянське (фермерське) господарство "ПИНЕ"; 2) ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_2 ; 4) ОСОБА_3 про стягнення 265195,21 грн., (суддя першої інстанції: Малярчук І.А., дата та місце ухвалення рішення: 17.02.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29) В жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" (далі - АТ «Банк кредит Дніпро» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «ПИНЕ» (далі - СФГ «ПИНЕ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 265195,21 грн. В обґрунтування позовних вимог АТ «Банк кредит Дніпро» зазначило, що 03.10.2019 між АТ "Банк кредит Дніпро» та СФГ «ПИНЕ» було укладено кредитний договір №031019-А, відповідно до п.1.1. якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 250000 грн. на строк до 25.12.2020 включно, в межах якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та в повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором. АТ «Банк кредит Дніпро» 29.09.2020 на адресу відповідачів направлені вимоги про погашення заборгованості, однак, зазначені вимоги були залишені відповідачами без виконання. Позивач вказує, що належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором №031019-А від 03.10.2019, однак, позичальник прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 23.09.2020 за кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 265195,21грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по даній справі задоволено частково позов АТ "Банк кредит Дніпро" до СФГ "ПИНЕ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 265195,21 грн., стягнуто солідарно з СФГ «ПИНЕ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» 200000 (двісті тисяч) грн. заборгованості за поточним кредитом, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. заборгованості за простроченим кредитом, 14061 (чотирнадцять тисяч шістдесят одну) грн. 47 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 43 (сорок три) грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, відмовлено АТ "Банк кредит Дніпро" у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог, розподілено судовий збір у даній справі. В обґрунтування оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд зазначив про користування відповідачем кредитними коштами в розмірі визначеному у Договорі, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте, боржник свої зобов`язання з своєчасного повернення кредиту виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СФГ «ПИНЕ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по даній справі скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, при ухваленні рішення судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що належним підтвердженням перерахування коштів є первинний документ, який містить операцію (проводку) з надання кредитних коштів на поточний рахунок СФГ «ПИНЕ», номер 2600600010224, який ним вказаний в заявці. Апелянт зазначає, що позивач не надав підтвердження відкриття інших рахунків відповідачем в банку, не надав підтвердження того, який з цих рахунків є позичковим, не довів відкриття відповідачем цих рахунків. Крім того, позивач не надав жодного посилання на норму, яка врегульовує питання відкриття позичкових рахунків за ініціативою банку та питання здійснення перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший без ініціативи клієнта. Також скаржник звертає увагу, що виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту, у разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Відповідач зазначив, що надані позивачем меморіальні ордери, виписки по рахункам та розрахунок заборгованості містять різну інформацію, що залишено судом поза увагою. СФГ «ПИНЕ» зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором на підтвердження розміру заявлених позовних вимог. Також апелянт зазначає, що умовами договору не передбачено сплату позивачу відсотків, а передбачено проценти за користування кредитом. Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та вказує, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2960/20, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.04.2021 року о 10-00 год., витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2960/20. 25.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2960/20. 05.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ «Банк кредит Дніпро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що направлені на ухилення від виконання кредитних зобов`язань. На думку позивача, доводи апеляційної скарги повторюють аргументи, яким судом першої інстанції була надана оцінка. Належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин щодо отримання кредитних коштів, розрахунку заборгованості надано не було, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення місцевого господарського суду. Представник позивача заперечував проти доводів скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників відповідачів, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2019 між АТ «Банк кредит Дніпро» (банк) та СФГ «ПИНЕ» (позичальник) укладено кредитний договір №031019-А. Умовами вказаного договору передбачено, що на банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 250000 грн. на строк до 25.12.2020 включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором. Кредит за цим договором надається позичальнику з урахуванням умов цього договору та в межах днів, з яких діють нові ліміти та лімітів кредитування встановлених Графіком погашення кредиту та зниження ліміту кредитування (Додаток №1 до цього Договору) (п.п.1.1., 1.2. договору). Підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 вказаного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у межах кредитної лінії строком до 25.12.2020 включно. Кредит, наданий позичальнику, має бути повернутий позичальником у терміни і у порядку, передбаченими в Графіку погашення та зниження ліміту та іншими положеннями цього договору. У будь-якому випадку, в останній день строку, визначеного п.1.1. цього договору, позичальник зобов`язаний повністю погасити всі боргові зобов`язання за цим договором, в тому числі всю суму отриманого кредиту, плату за кредит, штрафні санкцій, інші платежі, передбачені цим договором. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати на користь банку відповідну плату в порядку і на умовах, передбачених нижче. Проценти за користування кредитом (проценти на поточну заборгованість за кредитом) нараховуються банком у розмірі 21% річних. Проценти на прострочену заборгованість за кредитом, нараховуються у розмірі, що на 5 процентних пунктів перевищує розмір процентної ставки, вказаної в п. 5.2. цього договору, а саме: 26% (двадцять шість процентів) річних. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. При розрахунку процентів за користування кредитом приймається метод факт/факт , згідно з яким, до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці і році, протягом яких позичальник користувався кредитом. Нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній банківський день звітного місяця та в день остаточного повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 10 (десятого) числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування. Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата процентів переноситься на наступний Банківський день. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту. Незважаючи на вказане вище, позичальник зобов`язаний у будь-якому разі сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом в дату погашення кредиту та/або у дату виконання всіх зобов`язань позичальника за цим договором, у т.ч. у випадку вимоги банку виконати такі зобов`язання, яка може бути пред`явлена банком у випадках, передбачених цим договором. Закінчення строку ліміту кредитування, встановленого п.1.1. цього договору, не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом, якщо заборгованість за кредитом не була погашена (п.п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.5.1., 5.5.2., 5.5.3., 5.6. кредитного договору №031019-А від 03.10.2019). Відповідно до п.10.2. кредитного договору №031019-А від 03.10.2019 за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право стягнути, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків. Згідно з п.п.11.8., 11.9. кредитного договору №031019-А від 03.10.2019 всі повідомлення, що направляються позичальником банку за цим договором мають бути направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення і вважаються отриманими банком в дату їх фактичного вручення представнику банку. Сторони домовились, що повідомлення банку позичальнику за цим договором надаються одним із способів передбачених нижче: вручення позичальнику письмового повідомлення особисто під підпис; передачі письмового повідомлення - рекомендованого листа з повідомленням про вручення в установу поштового зв`язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена самим позичальником письмово; надіслання письмового повідомлення: на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або на ту адресу електронної пошти, яка буде повідомлена самим позичальником письмово або за допомогою системи дистанційного обслуговування Клієнт Банк ; розміщення інформації на сайті банку www.creditcinepr.com.ua. Позичальник вважається належним чином письмово повідомленим банком у випадку відправлення банком повідомлення одним із способів, вказаних вище. Позичальник вважається належним чином письмово повідомленим навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в договорі та/або письмово повідомлена позичальником) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Пунктом 11.15. кредитного договору №031019-А від 03.10.2019 сторони домовились, що він набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє позичальника від зобов`язання виконати усі боргові зобов`язання за цим договором та/або погасити всю заборгованість за сумою всіх кредитів, процентів, комісій та інших платежів за цим договором, а також від відповідальності, передбаченої чинним законодавством України. Згідно з п.11.2. кредитного договору №031019-А від 03.10.2019, підписанням цього договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної зі сторін. Також сторонами до кредитного договору №031019-А від 03.10.2019 було підписано Додаток №1- Графік погашення кредиту та зниження ліміту кредитування. 03.10.2019 АТ "Банк кредит Дніпро" (кредитор) уклало договори поруки з ОСОБА_1 (поручитель) №031019-П/1, з ОСОБА_3 (поручитель) №031019-П/2, з ОСОБА_2 (поручитель) №031019-П/3. Умовами вищевказаних договорів поруки сторони визначили наступні терміни: боржник - СФГ «ПИНЕ»; кредитний договір - кредитний договір №031019-А від 03.10.2019р.; основні зобов`язання - усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування одержаним кредитом на умовах, передбачених кредитним договором (у тому числі з можливістю зміни змінюваної процентної ставки та/або збільшення розміру процентної ставки), сплати процентів за фактичне неправомірне користування простроченим кредитом, комісій, штрафних санкцій та виконання усіх інших грошових зобов`язань, передбачених в кредитному договорі, що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії кредитного договору і до моменту повного і належного виконання усіх зобов`язань за кредитним договором. За цими договорами, поручителі поручаються і солідарно відповідають перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов`язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п.5.10. цього договору (п.п.1.1., 1.2., 2.1.1. договорів поруки №№031019-П/1, 031019-П/2, 031019-П/3 від 03.10.2019). Відповідно до п.5.10. договорів поруки №№031019-П/1, 031019-П/2, 031019-П/3 від 03.10.2019 будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв`язку з дією/виконанням цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур`єром або доставлені особисто на адресу сторін або направлені засобами електронного зв`язку. Сторони дійшли згоди, що поручитель вважається належним чином та у письмовій формі проінформованим, у разі здійснення кредитором однієї або кількох дій, а саме: вручення поручителю повідомлення особисто під підпис; здачі письмового повідомлення в установу поштового зв`язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому договорів або на адресу, повідомлену поручителем письмово; розміщення інформації на веб-сайті кредитора www.creditdnepr.com.ua; надсилання повідомлення на адресу електронної пошти або на факс, що повідомлені поручителем до кредитора письмово; направлення поручителю повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування рахунків клієнтів кредитора. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора, якщо з моменту вчинення будь-якої із дій, зазначених у п.п. 2) - 5) попереднього абзацу, минуло 5 (п`ять) календарних днів. Усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у цьому договорі адресу чи іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 (п`ять) календарних днів. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора навіть у тому випадку, коли повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в цьому договорі та/або письмово повідомлена поручителем), не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Сторони зобов`язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отриманню повідомлень одна одної та не вчиняти дій, що можуть призвести до затягування, ускладнення неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв`язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиттям адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат. Сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання, або неповного/неналежного виконання основних зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов`язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язання боржником на вимогу кредитора; в разі повного виконання основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється (п.п.6.1., 6.2. договорів поруки №№031019-П/1, 031019-П/2, 031019-П/3 від 03.10.2019р.). За умовами п.5.1. договорів поруки №№031019-П/1, 031019-П/2, 031019-П/3 від 03.10.2019 сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому, є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в цей договір шляхом посилання. У п.5.9. договорів поруки №№031019-П/1, 031019-П/2, 031019-П/3 від 03.10.2019 сторони домовились, що достатнім і належним документом про наявність і розмір заборгованості боржника перед кредитором є довідка кредитора із розрахунком заборгованості, що видається поручителю на його вимогу. На виконання кредитного договору №031019-А від 03.10.2019 банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 250000 грн. за меморіальним ордером №575288 від 07.10.2019. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював часткове погашення відсотків за кредитом за меморіальними ордерами №37928 від 11.11.2019 на суму 3595,89 грн., №18735 від 10.01.2020 на суму 4458,90 грн., №16670 від 11.12.2019 на суму 4315,07 грн., №25842 від 26.02.2020 на суму 4300 грн., №31415 від 20.03.2020 на суму 146,72 грн., №25557 від 23.03.2020 на суму 4159,84 грн., №12140 від 30.07.2020 на суму 10000 грн., №21289 від 10.08.2020 на суму 4446,72 грн. На підтвердження наявності заборгованості позичальника по кредиту, відсоткам та пені в матеріалах справи наявні банківські виписки за період з 03.10.2019 по 23.09.2020. 29.09.2020 позивач надіслав відповідачам вимогу №17-6873 від 29.09.2020 про погашення кредитної заборгованості, що підтверджується доданими до позову описами вкладення, фіскальними чеками, поштовими накладними від 29.09.2020. Відповідачем подано до матеріалів справи довідку про несприятливі погодні умови восени 2019, у зимовий період 2019- 2020 та весняний період 2020 щодо стану посівів озимих культур на території Тарутинського району Одеської області від 27.05.2020 за №959/06 Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій вказано, що: восени 2019 року через посуху, яка спостерігалася на території Тарутинського району Одеської області, у т.ч. на землях відповідача, складалися несприятливі умови для сівби в оптимальні строки та початкового розвитку озимих культур. Кількості опадів не було достатньо для зволоження навіть верхніх шарів фунту. В результаті протягом вересня запаси вологи орного шару фунту мали нульові значення. В жовтні і листопаді, через значний дефіцит опадів, запаси продуктивної вологи в орному шарі грунту становили 6-10 мм і оцінювалися як незадовільні. В результаті озимі культури припинили осінню вегетацію недорозвиненими, в основному в фазі сходи, 3-й листок та зрідженими. Зимовий період характеризувався теплою, як для такого часу погодою, недобором опадів, відсутністю снігового покриву. За період грудень 2019 - лютий 2020 випало 66мм або 63% від сезонної норми. Такої кількості опадів було недостатньо для оптимального насичення грунту вологою. Запаси вологи на початок вегетаційного періоду у метровому шарі грунту під озимими культурами становили 89 мм, що на 46 мм менш середніх багаторічних значень. Весняний період 2020 (березень-квітень) характеризувався переважно сухою, з заморозками на висоті 2 см від поверхні грунту погодою. Кількість опадів у березні склала 4 мм або 15% від місячної норми, у квітні - 5 мм - 16% від норми. За період 15 березня - 16 квітня заморозки спостерігалися упродовж 22 днів. Зниження мінімальної температури до мінус 7-12°С на висоті 2 см від поверхні грунту було небезпечним для вегетативної маси озимих культур. Негативну дію дефіциту опадів, заморозків у цей час посилювало денне зниження мінімальної відносної вологості повітря до критичних показників для рослин - 18- 30%. Запаси продуктивної вологи на 28 квітня під озимими культурами зменшилися в метровому шарі до 53 мм, що недостатньо для оптимального росту та розвитку рослин. Внаслідок засушливих умов, які спостерігалися в осінній період 2019 року та несприятливих явищ у весняний період (дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження грунту, заморозки, низька відносна вологість повітря) 2020 року, могли відбутися пошкодження та загибель посівів озимої пшениці та озимого ячменю на землях відповідача Тарутинського району Одеської області. Також відповідач подав до справи складені 04.05.2020 за участю голови відповідача, голови земельної комісії Старосільської сільської ради, депутата Старосільської сільської ради, бухгалтера та агронома відповідача: акт обстеження полів №1 від 04.05.2020 земельної ділянки кадастровий номер 5124780700:01:002:0344 площею 49,60 га, згідно якого встановлено - загибель 49,6 га озимої пшениці внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року ; акт обстеження полів №2 від 04.05.2020р. земельної ділянки кадастровий номер 5124780700:01:002:0345 площею 44,97 га, згідно якого встановлено - загибель 34,97 га озимої пшениці внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року ; акт обстеження полів №3 від 04.05.2020 земельної ділянки кадастровий номер 5124780700:01:002:0343 площею 205,30 га, згідно якого встановлено - загибель 196,3 га озимої пшениці внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року ; акт обстеження полів №4 від 04.05.2020 земельної ділянки кадастровий номер 5124780700:01:002:0346 площею 50,70 га, згідно якого встановлено - загибель 50,70 га озимої пшениці внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року ; акт обстеження полів №5 від 04.05.2020 земельної ділянки площею 101,06 га, згідно якого встановлено - загибель 50,07 га озимого ячменю внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року та загибель 95,06 га озимої пшениці внаслідок посухи на протязі зими - восени 2020 року . Згідно протоколу №14 від 20.05.2020 позачергового засідання комісії з питань техногенно-економічної безпеки та надзвичайних ситуацій Тарутинської районної державної адміністрації встановлено, що ситуація, яка склалася на території району внаслідок засушливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року (дефіцит опадів, недостатнє та незадовільне зволоження грунту, заморозки, низька відносна вологість повітря), відноситься до надзвичайної ситуації природного характеру код 20323 НС пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів і створених 1-3 річних лісових культур, унаслідок засухи та код 20324 НС, пов`язана з масовим пошкодженням і загибеллю посівів, незібраним врожаєм, унаслідок заморозків , згідно національного класифікатора ДК 019-2011 . Відповідно до висновків Одеської регіональної торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України №2003-14/422 від 06.08.2020р. та №2003-14/423 від 06.08.2020р., на полях відповідача на території Тарутинського та Саратського районів Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на площі 425,93га та озимого ячменю на площі 90,7 га. Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як зазначалося раніше, 03.10.2019 між АТ "Банк кредит Дніпро" та СФГ «ПИНЕ» було укладено кредитний договір №031019-А, за яким банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 250000 грн., на строк до 25.12.2020 включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором. Як передбачено ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Положеннями ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У п. 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75 (далі - Положення) терміни вживаються в такому значенні: - бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; - клієнтські рахунки - особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу); - особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку операцій з клієнтами банку, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорів; - первинний документ - документ, який містить відомості про операцію; - регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Відповідно до п. 44 Положення первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України (п. 45 Положення). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення). Відповідно до п.47 Положення внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. Пунктом 48 Положення передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. (Відповідно до п. 51 Положення) Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. (п. 57, 58 Положення) Відповідно до п. 59 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Пунктом 60 Положення передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Відповідно до п. 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Колегія суддів зазначає, що банківські виписки по особовому рахунку позичальника ТзДВ «Миколаївський ДБК» є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним кредитним договором. Так, у справі наявна роздруківка меморіального ордеру №575288 від 07.10.2019, із якого вбачається факт надання банком СФГ Пине кредитних коштів в сумі 250000 грн. Вказаний меморіальний ордер відповідає вимогам вищенаведених положень чинного законодавства щодо оформлення його та є первинним документом, який підтверджує здійснення банком перерахування кредитних коштів з відкритого на нього кредитного рахунку на поточний, вказаний ордер містить зазначення платника та отримувача - СФГ «ПИНЕ». Крім того, як зазначалося раніше, відповідач здійснював часткове погашення відсотків за кредитом за меморіальними ордерами №37928 від 11.11.2019 на суму 3595,89 грн., №18735 від 10.01.2020 на суму 4458,90 грн., №16670 від 11.12.2019 на суму 4315,07 грн., №25842 від 26.02.2020 на суму 4300 грн., №31415 від 20.03.2020 на суму 146,72 грн., №25557 від 23.03.2020 на суму 4159,84 грн., №12140 від 30.07.2020 на суму 10000 грн., №21289 від 10.08.2020 на суму 4446,72 грн. Відповідні докази (меморіальні ордери) сплати відповідачем коштів наявні в матеріалах справи, в призначенні платежу кожного із меморіальних ордерів зазначено: «погашення нарахованих (прострочених) відсотків згідно кредитного договору №031019-А від 03.10.2019.» Також на підтвердження наявності заборгованості позичальника за кредитом, відсоткам та пені в матеріалах справи наявні банківські виписки за період з 03.10.2019 по 23.09.2020. З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судовою колегіє не приймаються до уваги доводи апелянта в частині відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують отримання кредитних коштів СФГ «ПИНЕ», та відповідне часткове погашення останнім заборгованості за кредитом. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивач не має надавати до даної справи договори про відкриття відповідачам поточних рахунків, так як предметом спору є кредитна заборгованість, а не взаємовідносини сторін з приводу поточного банківського рахунків, з огляду на наступне. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.96 ГПК України). За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає, що позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 200000 грн. заборгованості за поточним кредитом, 50000 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 14061,47 грн. заборгованості за простроченими відсотками є правомірними. Судова не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність підстав стягнення відсотків за договором, оскільки останні нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору. Крім того, місцевий господарський суд слушно зазначив про те, що твердження СФГ «ПИНЕ» щодо підписання ним кредитного договору під впливом інформації, яка не відповідала дійсності, наявність у кредитному договорі невигідних для відповідача як позичальника умов, що передбачають отримання банком прихованого прибутку та виникнення у відповідача непередбачених у договорі втрат, умисне приховування позивачем реальної ціни пропонованої фінансової послуги, а отже - про його недійсність на таких підставах відповідач не обґрунтував суду, не подав на підтвердження такого доказів, зокрема, відповідного судового рішення з цього приводу. В частині солідарної відповідальності суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне. Як зазначалося раніше, 03.10.2019 АТ "Банк кредит Дніпро" (кредитор) уклало договори поруки із ОСОБА_1 (поручитель) №031019-П/1, із ОСОБА_3 (поручитель) №031019-П/2, із ОСОБА_2 (поручитель) №031019-П/3. Положеннями ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З огляду на зазначене, враховуючи укладення між позивачем та ОСОБА_1 (поручитель), ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_2 (поручитель) договорів поруки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів. Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи апелянта в частині відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, з огляду на наступне. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України). За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) та від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи». З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до фізичних осіб, оскільки дана справа за предметом позову та колом осіб підсудна господарському суду. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Таким чином, доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. За таких обставин, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по справі №916/2960/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по справі №916/2960/20 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "ПИНЕ" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по справі №916/2960/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2021 по справі №916/2960/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2021 року. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва А.І. Ярош