Постанова 4813 № 501/809/19

Номер провадження: 22-ц/813/1454/21 Номер справи місцевого суду: 501/809/19 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сіваченко Д.Р., розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Чорноморська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадщину та зміну черговості одержання права на спадкування, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чорноморська міська державна нотаріальна контора, з вимогами про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4 , до якого входить однокімнатна квартира загальною площею 38,6 в.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування зазначеного майна спадкодавця ОСОБА_4 у першій черзі, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивачка протягом 25 років проживала спільно з спадкодавцем, який знаходився в безпорадному фізичному стані в зв`язку з тяжкою хворобою та потребував опікування, стороннього догляду, тоді як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не приймали участі у покращення становища здоров`я батька, не переймалися його життям і здоров`ям, не надавали йому матеріальної та іншої допомоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину та зміну черговості одержання права на спадкування відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не встановлено всі фактичні обставини справи, не взято до уваги докази спільного проживання. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.12.1993 року по 01.03.2013 р. (а.с. 11-13). Згідно довідки про причину смерті №250 від 05.10.2018 року, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 9). Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частиною 5 статті 1224 України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 України має значення сукупність таких обставин: - ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; -перебування спадкодавця в безпорадному стані; -потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачів, останні мали можливість її надати, проте ухилялися від обов`язку щодо її надання. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладеного у пункті 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст. 1259 ЦК України. Правило частини п`ятої ст.1224 України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст. 1259 ЦК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, в силу ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов`язком, щодо родинних зв`язків відповідачів з померлим ОСОБА_4 , а також ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги своєму батькові ОСОБА_4 , так як не встановлена його винна поведінка, яка б свідчила про відмову його від надання такої допомоги, оскільки вказані посилання позивача не підтверджені жодними доказами. Також, не доведено потреби ОСОБА_4 і в отриманні допомоги саме від ОСОБА_2 та судом не встановлено факту відмови останнього від надання такої допомоги. Позивачем не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є його процесуальним обов`язком, щодо ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; отримання постійного стороннього догляду саме від ОСОБА_1 . Те, що сам ОСОБА_2 не запропонував допомоги, не надавав коштів на лікування батька, надані позивачем численні чеки на підтвердження оплати нею комунальних послуг, організацію похорон тощо, не доводить факту ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві. Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі - Постанова) роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. По даній справі судом першої інстанції вірно вказано, що встановлення факту проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_4 після розірвання в 2013 році шлюбу до дня смерті останнього необхідно позивачу для отримання спадщини, оскільки визнання факту проживання вказаних осіб однією сім`єю не менше п`яти років до дня відкриття спадщини автоматично призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України. Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги. За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Частиною 2 ст. 1259 Цивільного Кодексу України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Таким чином, для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. У пункті 6 Постанови роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела знаходження померлого у безпорадному стані, тобто в такому стані, під час якого він неспроможній був самостійно забезпечувати свої потреби. Покази допитаних в судовому засіданні свідків є суперечливими, неконкретними, з них неможливо встановити певні фактичні обставини, а тому вони не можуть бути достатніми доказами на підтвердження відповідних обставин. Також, матеріали справи не містять відомостей, що позивач працювала та мала постійний дохід який би міг матеріально забезпечувати ОСОБА_4 , який, в свою чергу, отримував пенсію (а.с. 159-160). Крім того, вимоги щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю позивачем не заявлялися та судом не розглядалися. Оскільки вимоги щодо зміни черговості отримання права на спадщину у даній справі є похідними від отриманні статусу спадкоємця четвертої черги в результаті встановлення по цій справі факту тривалого проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що не було заявлено позивачем, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову і в цій частині. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В позовні заяві ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, жодного судового рішення щодо встановлення такого факту позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги щодо недослідження судом доказів або обмежння у їх прийнятті не можуть бути взяті до уваги, оскільки стосуються вимог, які залежать від встановлення факту сумісного проживання, які не заявлялись позивачем. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк