Постанова 4801 № 127/5749/21

Справа № 127/5749/21 Провадження № 22-ц/801/981/2021 Категорія: 96 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуСправа № 127/5749/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М. за участю секретаря Ліннік Я. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Кредитна спілка "Злагода", про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 09 березня 2021 року в м. Вінниці суддею цього суду Антонюком В. В., В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - Кредитна спілка «Злагода» (далі - КС «Злагода»), звернувся до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просив встановити факт відсутності діяльності КС «Злагода» та факт відсутності фактичного місцезнаходження та способу зв`язку з КС «Злагода». Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2021 року визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість не тільки у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається із Інформаційної судової системи "Д-3" та Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького апеляційного суду перебувала цивільна справа № 127/26090/20 за поданою 24 листопада 2020 року заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема встановлення факту відсутності КС «Злагода» за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі у зв`язку з тим, що встановлення факту щодо відсутності юридичної особи за місцем реєстрації здійснюється працівниками контролюючих органів. Також в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького апеляційного суду перебувала цивільна справа № 127/27949/20 за поданою в грудні 2020 року заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема встановлення факту відсутності КС «Злагода» за адресою державної реєстрації в державному реєстрі: 21036, АДРЕСА_1. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Крім того, в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького апеляційного суду перебувала цивільна справа № 127/27434/20 за поданими в листопаді та грудні 2020 року заявами ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема встановлення фактів, що КС «Злагода» за адресою: АДРЕСА_1 щонайменше з 26 травня 2018 року не перебуває та, що фактичне місцезнаходження КС «Злагода» невідоме. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 8 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, вказані заяви залишено без розгляду у зв`язку з неможливістю їх розгляду в порядку окремого провадження через наявність спору про право, який повинен розглядатись в позовному провадженні. 05 березня 2021 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема встановлення факту відсутності фактичного місцезнаходження КС «Злагода» (а. с. 1). Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. У ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, виконання судового рішення є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що звернення ОСОБА_1 05 березня 2021 року з заявою про встановлення факту відсутності КС «Злагода» за адресою: 21036, АДРЕСА_1, є підставою для визнання його дій зловживанням процесуальними правами, оскільки такі заяви вже неодноразово були вирішені як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції. З огляду на викладені вище обставини та на підставі вказаних норм права, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції вже тричі було вирішено питання про встановлення факту відсутності КС «Злагода» за адресою: 21036, АДРЕСА_1 за заявами ОСОБА_1 , а звернення до суду з такою заявою вчетверте свідчить про недобросовісне використання наданих останньому законом процесуальних прав на звернення до суду, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання його дій зловживанням процесуальними правами, проте, в порушення вимог ст. 44 ЦПК України, не повернув заяву у вказаній частині, а відмовив у відкритті провадження. Водночас, апеляційний суд вважає, що з метою запобігання в подальшому зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами, до нього необхідно застосувати заходи процесуального примусу, а саме стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції про зловживання заявником процесуальними правами є помилковими, оскільки у цій справі є нові, відмінні від інших підстави заяви, апеляційний суд вважає необґрунтованими у зв`язку з тим, що усі вказані вище заяви ОСОБА_1 мають аналогічний предмет і аналогічні підстави, а порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за адресою реєстрації неодноразово роз`яснено йому у судових рішеннях місцевого та апеляційного суду. Оцінивши доводи заяви ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності діяльності КС «Злагода» та способу зв`язку з нею, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цій частині з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5, ч. 2 ст. 293 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України). За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 5 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. З заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення у цій справі вбачається, що заявником не зазначено та не наведено жодних обґрунтувань мети звернення з вимогою про встановлення факту відсутності діяльності КС «Злагода» та способу зв`язку з нею, зокрема яким чином від встановлення цих фактів залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. Крім того, порядок створення юридичної особи, здійснення нею діяльності та припинення такої встановлюється законом та вирішення таких питань не може бути розглянуте в порядку окремого провадження. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів відсутності діяльності КС «Злагода» та способу зв`язку з нею, оскільки чинним законодавством передбачено інший порядок їх встановлення. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності діяльності КС «Злагода» та способу зв`язку з нею, проте наведених вимог процесуального закону не врахував та безпідставно послався на положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі з тієї підстави, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не роз`яснивши, при цьому, заявнику до юрисдикції якого суду віднесено її розгляд, що є порушенням вимог ч. 5 вказаної статті. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям рішення про визнання, що звернення з заявою про встановлення факту відсутності фактичного місцезнаходження КС «Злагода» є зловживанням процесуальними правами, повернення заяви в цій частині заявнику, стягнення з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відмову у відкритті провадження за заявою про встановлення фактів відсутності діяльності КС «Злагода» та способу зв`язку з нею. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Визнати, що звернення ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту відсутності фактичного місцезнаходження КС «Злагода» є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності фактичного місцезнаходження КС «Злагода» повернути заявнику. Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму, що становить 2270,00 грн, та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України. Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів відсутності діяльності КС «Злагода» та способів зв`язку з нею. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2021 року.