Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/17358/20

Справа № 127/17358/20 Провадження № 22-ц/801/1863/2020 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуСправа № 127/17358/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Копаничук С.Г., Рибчинського В.П., за участі секретаря Топольської В. О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Злагода» про визнання недійсним, незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2020 року, постановлену у складі судді Жмудь О. О. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Злагода» (далі - КС «Злагода») про визнання недійсним, незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали від 09 вересня 2020 року про виправлення описки, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КС «Злагода» про визнання недійсним, незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оспорюване рішення загальних зборів учасників КС «Злагода» стосується відповідних прав і обов`язків позивача стосовно участі у діяльності та управлінні цієї спілки, отже, відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у КС «Злагода», а тому даний спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, так як останній підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Основними доводами апеляційної скарги є те, що за правилами цивільного судочинства законодавством України не забороняється розгляд справи такої категорії, тому правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі були відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення загальних зборів учасників КС «Злагода» стосується відповідних прав і обов`язків позивача стосовно участі у діяльності та управлінні цієї спілки, отже, відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у КС «Злагода», а тому даний спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, так як останній підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах процесуального права, з огляду на наступне. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього кодексу). Тобто, одним зі спорів, що виникають із корпоративних відносин, є спір члена чи колишнього члена юридичної особи з нею самою, пов`язаний з управлінням і діяльністю останньої. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (частина перша, речення перше та третє частини другої статті 83 ЦК України). Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (стаття 85 ЦК України). Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (частина перша статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» (далі - Закон); близький за змістом припис закріплений у частині другій статті 130 ГК України). Кредитна спілка є юридичною особою (частина перша статті 3 Закону), що відповідно до наведеної класифікації належить до непідприємницьких товариств, і функціонує, зокрема, на засадах добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки (абзац другий частини першої статті 2 Закону).Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону). А днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення (частина шоста вказаної статті). Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні юридичною особою та в її діяльності. Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні останньою й інші правоможності, передбачені законом і статутом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31), від 13 листопада 2019 року у справі № 146/616/15-ц (пункт 33)). У позові ОСОБА_1 стверджує, що на позачергових загальних зборах членів КС «Злагода» 28 грудня 2015 року обрано у спостережну раду сім осіб за відсутності кворуму, крім цього, питання з яких прийняті рішення на зборах суперечать змісту порядку денного зборів, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про кредитні спілки» та статуту. Вказує, що було порушено право позивача як члена спілки брати участь в управлінні діяльністю спілки, обирати і бути обраним до складу її органів управління в порядку, встановленому законом і статутом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що такий спір згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України слід розглядати за правилами господарського судочинства. При цьому, судом апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховано також постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 338/667/19 (14-71цс20). Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 28 жовтня 2020 року.