LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Перший апеляційний адміністративний суд360/493/21

від 26.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 360/493/21 - залишити без змін.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року справа №360/493/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 360/493/21(головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішення управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 14.01.2021 року по ВП № 61915337. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не перевірено виконання боржником судового рішення, не досліджено та не встановлено причин його невиконання. Наголошує на тому, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин, однак державним виконавцем у виконавчому провадженні № 61915337 не досліджено та не встановлено той факт, що судове рішення ГУ ДПС у Луганській області не виконано з поважних причин. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, невжиття заходів для з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві. Сторони до суду не прибули. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 у справі № 812/614/17, яке набрало законної сили 02 липня 2019 року, визнано протиправними дії Луганської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Луганській області щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» в поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 23507471 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23507 471,00 грн. шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО». Визнано протиправною бездіяльність Луганської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання від 14.06.2017 вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554,00 грн. Зобов`язано Луганську об`єднану державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Луганській області розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» від 14.06.2017 вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554,00 грн. На виконання вказаного рішення Луганським окружним адміністративним судом 02 квітня 2020 видано виконавчий лист у справі № 812/614/17 про зобов`язання Головне управління ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23507471,00 грн. шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО». 24.04.2020 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у відповідності до ст. ст. 3, 4, 24, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61915337, яка отримана боржником 04 травня 2020 року. 02.07.2020 начальником відділу сформовано вимогу № 8933, в яких державний виконавець вимагав від боржника у виконавчому провадженні (позивача по справі) надати інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду негайно з моменту отримання вимоги. Будь-яка інформація щодо фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом боржником в матеріалах справи відсутня. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 812/614/17 замінено боржника у виконавчому листі № 812/614/17, виданому Луганським окружним адміністративним судом 02 квітня 2020 року по справі № 812/614/17 з ГУ ДФС у Луганській області на ГУ ДПС у Луганській області. На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 812/614/17 державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 01 жовтня 2020 року ВП № 61915337. Матеріали справи містять вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» № 01-20/2/120 про виконання рішення суду, скеровану на адресу ГУ ДПС у Луганській області 15.07.2020 року. Листом від 13.08.2020 року за № 5831/10/12-32-50-07, ГУ ДПС у Луганській області повідомило ТОВ «ЛЕО», що Порядком № 60 не передбачено спосіб та порядок формування електронних висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені на підставі рішень суду та запропоновано звернутися до Головного управління ДПС у м. Києві з питання розгляду заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток. Постановою від 14.01.2020 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії накладено на боржника штраф в розмірі 5100 грн. Цією ж постановою зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Спірним питанням цієї справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду. Оцінка суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, за приписами наведеної норми негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем жодних документів на підтвердження реального виконання спірного виконавчого документа не надано. Будь-яких доказів щодо здійснення позивачем дій направлених на виконання рішення суду матеріали справи не містять. Суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про неможливість виконання судового рішення у справі у зв`язку з відсутністю механізму відшкодування податку на прибуток та зауважує, що формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання. З урахуванням викладеного, суд погоджується з судом першої інстанції , що позивачем не доведено наявності поважних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд не приймає до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду у справах № 0840/3476/18, № 686/22631/17, № 420/70/19, де стороною у справі є Управління Пенсійного фонду, оскільки обставини справи не є тотожними обставинам даної справи. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29). За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 271, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 360/493/21 - залишити без змін. Повний текст судового рішення складений 26 квітня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»