Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/3465/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 року справа №360/3465/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 р. у справі № 360/3465/20 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: 17 вересня 2020 року Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.09.2020 ВП №61339646 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заборгованість з виплати пенсії стягувача у виконавчому провадженні нарахована на виплатні відомості та включено до загальної потреби в коштах, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Вважає, що управлінням виконано всі залежні від нього дії направлені на виконання судового рішення. Непрофінансування пенсійних виплат позивачу головним управлінням не є бездіяльністю позивача, відтак, спірна постанова підлягає скасуванню. При цьому, позивачем до апеляційної скарги додано кошторис на 2019 та 2020 роки в якому відсутні видатки з соціального забезпечення (у тому числі виплата пенсії та допомоги). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, видано виконавчий лист №360/5344/19 від 19.02.2020 про зобов`язання Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її чоловікові ОСОБА_2 та залишилася недоотриманою на день його смерті, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з ним разом на день його смерті, за період з березня 2016 року по червень 2019 року. Постановою державного виконавця від 20.02.2020, на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 , відкрито виконавче провадження №61339646, в якій повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів (а.с.7, 7 на звороті,67,68,69-71). Рубіжанське ОУПФУ Луганської області листом від 26.03.2020 № 4643/03.1 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення від 17.01.2020 щодо виплати в порядку спадкування ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконано управлінням 23.03.2020, недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 по 30.06.2019 нараховано. Управлінням було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на розгляд документи ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 12.03.2020 управлінням отримно лист від ГУ ПФУ у Луганській області щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в сумі 63234,40 грн за період з 25.02.2017 по 30.06.2019. Виплата недоотриманої пенсії здійснюється за разовим дорученням за формою В3-М, управлінням 23.03.2020 за №19 виготовлено разове доручення на ОСОБА_1 для отримання недоотриманої пенсії за чоловіка ОСОБА_2 . Разове доручення станом на 26.03.2020 знаходиться на поштовому відділенні за адресою: м.Рубіжне, просп. Переможців,

12. Виплата пенсій, соціальної допомоги, у тому числі допомоги на поховання, за разовим дорученням форми В2-М та В3 здійснюється з 1 по 30-31 число кожного місяця. Разові доручення дійсні тільки до кінця місяця, в якому вони були виписані. В разі неотримання пенсіонером недоотриманої пенсії згідно із вимогами Інструкції, разові доручення повертаються до органу Пенсійного фонду (а.с.8,57-59). Також, позивачем до листа було надано протокол, складений за результатами телефонного дзвінка громадянці ОСОБА_1 від 23.03.2020, відповідно до якого вказана громадянка повідомила, що не знає чи зможе приїхати до м.Рубіжне та отримати недоотриману пенсію, оскільки у зв`язку з епідемією пункти перетину кордону закриті, а вона сама знаходиться в лікарні. Також надіслано копію листа від 12.03.2020 № 1200-010202-9/4888, від 04.03.2020 №3557/02.1, де позивач просив дозволити виплату недоотриманої пенсії за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 в сумі 78977,72 грн за період з 01.03.2016 по 30.06.2019 (а.с.8-10,60,62). 20 серпня 2020 року за вих.№ 10055 відповідачем до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області скеровано вимогу, згідно якої державний виконавець просив надати інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 61339646 від 20.02.2020 з примусового виконання виконавчого листа №360/5344/19 від 19.02.2020, у разі невиконання - надати обґрунтоване пояснення, чому рішення суду не може бути виконано. Вказана вимога отримана позивачем 25.08.2020 (а.с.11,55,56). Рубіжанське ОУПФУ Луганської області листом від 28.08.2020 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду у справі № 360/5344/19, сума пенсії ОСОБА_1 , що належала її чоловікові та залишилась недоотриманою на день його смерті, управлінням нарахована. Розмір недоотриманої пенсії перераховано на дату звернення стягувача до позивача згідно із ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 18.08.2020 управлінням здійснено виплату недоотриманої пенсії за разовим дорученням №18 на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по 30.06.2019 в розмірі 63 234,40 грн. Суму недотриманої пенсії, що залишилась невиплаченою за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 в розмірі 15743,32 грн внесено до реєстру судових рішень. На підтвердження зазначеного, позивачем додано до листа витяг з ІКІС ПФУ : ППВП підсистема Реєстр судових рішень (а.с.52-54). Рубіжанське ОУПФУ Луганської області листом від 14.09.2020 надало державному виконавцю аналогічну інформацію (а.с.12, 13). Виплата недоотриманої пенсії на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по 30.06.2019 в розмірі 63234,40 грн підтверджується талоном до разового доручення № 909170161617/44/18 (а.с.20). 01.09.2020 начальником відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пихоніною М.В. винесено постанову про накладення штрафу на позивача у виконавчому провадженні № 61339646 (а.с.6,50,51). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин для неповного виконання рішення суду, відтак, спірна постанова про накладення штрафу є правомірною. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її чоловікові ОСОБА_2 та залишилася недоотриманою на день його смерті, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з ним разом на день його смерті, за період з березня 2016 року по червень 2019 року Однак, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні. Враховуючи, що позивач, зазначаючи про виконання рішення суду в повному обсязі, вказує лише на виконання його в межах суми стягнення за один місяць та нарахування заборгованості та не надає жодних інших доказів виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком державного виконавця про доцільність накладення штрафу на позивача у розмірі 5 100,00 грн. у ВП. До таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року по справі № 522/3268/17. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За приписами п.п. 3,4- 5, 8 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного Фонду. Тобто, виплати пенсій позивача здійснюються виключно за рахунок Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Як зазначає апелянт, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від управління причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань. Однак, суд апеляційної інстанції не приймає посилання на вищевказану обставину, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій спрямованих на погашення заборгованості з пенсії в рамках справи, а також суду не надано доказів відсутності асигнувань з бюджету Пенсійного Фонду. Формування у Підсистемі призначення та виплати пенсії та направлення в електронному вигляді до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області суми заборгованості по пенсії на думку суду апеляційної інстанції є недостатнім для виконання рішення суду, оскільки відповідачем не доведено факт відсутності відповідного фінансового забезпечення виконання рішення суду по даній справі, а також фактичної відсутності коштів для виконання сплати заборгованості щодо невиплаченої пенсії. Суд апеляційної інстанції не вбачає поважності причин щодо невиконання судового рішення, а тому встановлена відповідальність за це Законом України № 1404, - є правомірною та спростовує доводи позивача щодо вчинення всіх залежних від нього дій для забезпечення виконання рішення суду у вищевказаній справі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/5344/19 включено до Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у казначействі за бюджетною програмою 3504040, тому суд не може прийняти наданий позивачем витяг з внутрішньої бази пенсійного органу як належний та допустимий доказ. Таким чином, позивачем не дотримано встановленого порядку виконання судового рішення. Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19. При цьому, надання кошторисів управління із відсутністю асигнувань на виплату пенсії не є беззаперечною підставою для невиконання своїх зобов`язань щодо нарахування та виплати пенсії. Суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком державного виконавця та суду першої інстанції про доцільність накладення штрафу на позивача у розмірі 5 100,00 грн. у ВП. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 271, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 р. у справі № 360/3465/20 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 р. у справі № 360/3465/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 січня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді І.В. Геращенко Г.М. Міронова