Постанова 4803 № 209/1948/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2884/21 Справа № 209/1948/20 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 у червні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики(а.с. 1-3). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним та ОСОБА_1 , було укладено договір позики у простій письмовій формі від 04.11.2018р. Відповідно до умов вказаного вище договору ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_2 3 500,00 (три тисячі п`ятсот доларів США), та зобов`язувався повернути в строк до 01.03.2019 р. На сьогоднішній день ОСОБА_1 грошові кошти не повернув. На день подачі позовної заяви, згідно офіційного курсу НБУ 100 дол. США становить - 2660,00 грн., таким чином розмір заборгованості становить - 93 100,00 грн. Добровільно ОСОБА_1 грошові кошти не повертає, тому він вимушений захищати свої права в судовому порядку. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив: стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , суму боргу в розмірі 93 100,00 грн. та стягнути з відповідача на його користь судовий збір в розмірі 931,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 93 100,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 931,00 грн. (а.с. 77, 79-81). Не погоджуючись з вказаним рішенням суд, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невірного застосування норм матеріального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с. 92-96). ОСОБА_2 скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з їх обгрунтованості та доведеності. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно розписки від 04.11.2018 року, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) доларів США, які зобов`язався повернути до 01.03.2019 року, що підтверджується оригіналом розписки, яка приєднана до матеріалів справи (а.с. 42). Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем ОСОБА_2 не виконав та борг за вказаною вище розпискою не повернув. Відповідач ОСОБА_1 не заперечував факт написання розписки, однак заперечував факт отримання від позивача коштів, однак, колегія суддів не бере до уваги вказані заперечення оскільки факт знаходження оригіналу розписки у позивача є підтвердженням того, що вказані кошти відповідач отримав та не повернув. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з частиною першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют НБУ на дату 24.06.2020 р., 1 дол. США становить - 26,6078 грн.(а.с.7). Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті. Так, текст розписки ОСОБА_1 від 04.11.2018 р. містить безумовне та однозначне зобов`язання стосовно повернення на користь позивача від імені відповідача певної грошової суми, зазначений топографічний символ долара США - «$», сума позики становить 3 500 (три тисячі п`ятсот) доларів США, визначений сторонами еквівалент 91 000,00 грн. Розписка написана власноруч ОСОБА_1 , містить дату її складання, отримання грошових коштів у визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення до 01.03.2019 року, а тому позовні вимоги є обгрунтованими, і колегія суддів з цим погоджується. Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону. Доводи скарги стосовно того, що спірна розписка була складена під впливом інших обставин, а саме у зв`язку з домовленістю позивача і відповідача вести спільну підприємницьку діяльність, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане не підтверджується будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доводи скарги стосовно того, що в тексті розписки міститься лише позначка "$" без посилання на будь-яку країну, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом було вірно встановлено, що позначення «$», як позначення валюти, відмінної від валюти долару США, завжди супроводжується додатковими символами для позначення приналежності валюти до тієї чи іншої країни, як наприклад «AU$ - долар Австралії, «C$» - долар Канади, та ін. Крім того, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що предметом договору у даній справі є долар США, і саме в такій валюті надавалася позика. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров