Постанова Київський апеляційний суд № 757/19428/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11890/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2024 року місто Київ справа №757/19428/23-ц Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В: В травні 2023 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу у розмірі 8 171 900 грн. В мотивування вимог посилався на те, що 13 лютого 2023 року він надав відповідачу в борг суму коштів у розмірі 8 171 900 грн., що підтверджується розпискою. Вказував, що в обумовлений у розписці строк до 06 березня 2023 року ОСОБА_1 кошти не повернув та перестав виходити на зв`язок з ним. Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 рокупозов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою від 13 лютого 2023 року у розмірі 8 171 900 грн., судовий збір у розмірі 13 956,80 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що відповідач належним чином про розгляд справи повідомлений не був, а адвокат за станом здоров`я не зміг належним чином виконати доручення відповідача та не повідомив його про це. Вказував, що у відповідача була відсутня можливість навести суду свої міркування та надати суду свої докази, зокрема: подати відзив; опитати позивача в порядку встановленому ст.93 ЦПК України; подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи; подати клопотання про витребування оригіналу розписки для огляду. Зазначав, що він грошових коштів у будь-якій формі від ОСОБА_2 чи пов`язаних з останнім осіб, не отримував, а сам текст боргової розписки від 13 лютого 2023 року він ніколи не складав та не підписував, про що свідчать в тому числі виправлення в тексті розписки та протиріччя в сумах позики, які викладені цифрами та прописом. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення. Відповідач та його представник в судове засідання апеляційного суду повторно не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, досліджуючи борговурозпискучи договірпозики, суд повиненвиявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-цта постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі №357/13897/16-ц. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 склав розписку за своїм підписом про те, що він отримав в борг у ОСОБА_2 суму у розмірі 8 171 900 грн. та зобов`язується повернути до 06 березня 2023 року (а.с.6). Вказана розписка містить необхідні умови договору позики, зокрема, дату її складання, отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та у конкретної особи, та зобов`язаннящодо їх повернення, строк повернення. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані в розписці грошові кошти у розмірі 8 171 900 грн. були повернуті позикодавцю у строк, обумовлений в розписці - до 06 березня 2023 року, відповідачем ОСОБА_1 не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду, колегією суддів був оглянутий оригінал розписки від 13 лютого 2023 року. Оскільки, станом на дату розгляду справи оригінал розписки перебуває у позивача ОСОБА_2 , що за правилом ст.545 ЦК України, також свідчить про невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язання по поверненню позики. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявність складеної розписки про отримання відповідачем у позивача коштів та неповернення відповідачем цих коштів свідчить про невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань визначених борговою розпискою. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики в повному обсязі, не повернув взяті у борг кошти у визначений строк, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підлягав для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 8 171 900 грн. Доводи відповідача про те, він грошових коштів у будь-якій формі від ОСОБА_2 чи пов`язаних з останнім осіб, не отримував, а сам текст боргової розписки від 13 лютого 2023 року він ніколи не складав та не підписував, про що свідчать в тому числі виправлення в тексті розписки та протиріччя в сумах позики, які викладені цифрами та прописом, колегія суддів відхиляє, так як розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошових коштів позичальнику. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач належним чином про розгляд справи повідомлений не був, а адвокат за станом здоров`я не зміг належним чином виконати доручення відповідача та не повідомив його про це, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 12 вересня 2023 року о 14.30 год. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Головко Р.В. та останній 11 вересня 2023 року отримав у суді першої інстанції копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується розпискою адвоката. Також 11 вересня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - Головко Р.В. подав клопотання про розгляд справи, у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Згідно довідки, складеної секретарем судового засідання від 12 вересня 2023 року, судове засідання призначене на 12 вересня 2023 року о 14.30 год. було відкладено на 10 жовтня 2023 року о 10.00 год. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 16 листопада 2023 року о 09.15 год. Про розгляд справи на 16 листопада 2023 року о 09.15 год. відповідач повідомлявся, шляхом направлення судової повістки за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак конверт з повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача ОСОБА_1 - Головко Р.В. про розгляд справи на 16 листопада 2023 року о 09.15 год. повідомлявся шляхом направлення СМС повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку СМС. Згідно протоколу судового засідання від 16 листопада 2023 року, у зв`язку з неявкою відповідача та для його повторного виклику судове засідання було відкладено на 14 грудня 2023 року о 15.00 год. Про розгляд справи на 14 грудня 2023 року о 15.00 год. відповідач повідомлявся, шляхом направлення судової повістки за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак конверт з повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача ОСОБА_1 - Головко Р.В. про розгляд справи на 14 грудня 2023 року о 15.00 год. повідомлявся шляхом направлення СМС повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку СМС. Крім того, як зазначав відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, наприкінці серпня 2023 року він уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Головко Р.В. У грудні 2023 року він зателефонував адвокату з метою отримання юридичної консультації та для обговорення юридичних аспектів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю. В ході розмови він доручив адвокату періодично здійснювати моніторинг стану розгляду судових справ щодо нього. Вказував, що на початку грудня 2023 року йому від адвоката Головка Р.В. стало відомо, що розгляд справи призначено на 14 грудня 2023 року о 15.00 год. та повідомив, що адвокат не зможе з`явитися в судове засідання. Зазначав, що 16 січня 2024 року йому зателефонував адвокат та повідомив, що під час моніторингу стану розгляду справи, він виявив, що 29 грудня 2023 року на вебпорталі «Судова влада України» оприлюднено текст заочного рішення Печерського районного суду міста Києва по справі №757/19428/23-ц. Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 лютого 2022 року у справі №752/11662/20, від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі №591/4832/22, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Крім того, згідно з ч.1 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - Головко Р.В. , отримавши в суді першої інстанції копію позовної заяви з додатками (в тому числі копію розписки) та копію ухвали про відкриття провадження, відзив або пояснення щодо позовних вимог до суду першої інстанції не подав, не скористався своїм правом на звернення з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування оригіналу розписки. А відтак, посилання в апеляційній скарзі на те, що у відповідача була відсутня можливість навести суду свої міркування та надати суду свої докази, зокрема: подати відзив; опитати позивача в порядку встановленому ст.93 ЦПК України; подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи; подати клопотання про витребування оригіналу розписки для огляду є необгрунтованими. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. Таким чином, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: