Постанова 4857 № 300/2514/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Микитюк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2514/19 пров. № А/857/15928/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М. за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Попович Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020року у справі № 300/2514/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів, висновку, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ : 20.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якому просив суд,- -визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» який складений у 2019р. -визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1377 від 10.12.2019р. «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. -визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 676 «ОС» від 13.12.2019р. «Про звільнення ОСОБА_1 » -поновити ОСОБА_1 на роботі в органах Державної сервісної служби містобудування України та працевлаштувати його на посаді, рівнозначній завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції; -стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2019р. по день прийняття рішення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" складений у 2019 році відносно ОСОБА_1 . Крім того, суд визнав протиправним та скасував наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1377 від 10.12.2019р. "Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспеції, які займають посади державної служби" категорії "Б" та "В" в 2019 році, в частині щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 . Також, суд визнав протиправним та скасував наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України №676 "ОС" від 13.12.2019р. про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. Суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та стягнув з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 99973 грн. 86 коп. з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. та витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі - 28200 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Державна архітектурно-будівельна інспекція України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Попович Н.І. просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 27.04.2016р. Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №310 "ОС" ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління державної архітектурно-будівельної служби в Івано-Франківській області з посадовим окладом згідно штатного розпису та присвоєно 11 ран державного службовця (т.1 а.с. 230). 27.12.2018р. начальником Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області погоджено завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" (т.1 а.с.12-13). Із змісту подання в.о. начальника Управління роботи з персоналом та документообігу Багнюка Р. видно, що протягом трьох років роботи на посадах державної служби категорії "Б" ОСОБА_1 сумлінно і в установлені строки виконував свої посадові обов`язки. За результатами оцінювання службової діяльності державних службовців позивач отримав позитивну оцінку. У практичній роботі останній зарекомендував себе позитивно, не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Внесено пропозицію присвоїти ОСОБА_1 , завідувачу сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, черговий 5 (п`ятий) ранг державного службовця з 27.04.2019р. (т.1, а.с. 234). Наказом начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції України №472 "ОС" присвоєно ОСОБА_1 завідувачу сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, черговий 5 (п`ятий) ранг державного службовця з 27.04.2019 (т.1, а.с. 237). 01.11.2019р. у відповідності до затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України графіку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області позивач подав Звіт про виконання завдань, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління у січні - листопаді 2019 (т.1, а.с. 15-17). Начальник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мусіловський І.М. затвердив результати виконання завдань позивача за 2019 рік та висловлено середній бал "2". (а.с.2) За результатами оцінювання діяльності результатів службової діяльності державних службовців Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області відповідач сформував висновок від 07.11.2019р. щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 який займає посаду завідувача сектору по роботі з ліцензіатами з негативною оцінкою. (а.с.18-21). Наказом в.о. Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.12.2019р.№1377 затверджено висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії "Б" або "В" у 2019 році (т.1, а.с.23). 28.11.2019р. заступник начальника-начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Іванюк К.М. у зв`язку з отриманням позивачем негативної оцінки за результатами виконання завдань державного службовця за 2019 рік для повторного оцінювання вручив останньому завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" та "В", на грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року. (т.1, а.с. 25-26). Наказом В.о. Голови державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про звільнення» №676 "ОС" ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності з 16.12.2019р. (т.1, а.с.248). В п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» видно що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення. п.3 ч.1,ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу» визначено що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом ( розпорядженням ) і перевірити їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Згідно Методичних рекомендацій Національного агентства України з питань державної служби щодо визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» та затвердження висновку, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.08.2018р. 208-18 (які були чинні на час виникнення спірних правовідносин) завдання державного службовця - наперед визначений, запланований для виконання обсяг робіт (діяльності) протягом певного періоду з очікуваним досягненням мети, результатів у межах посадових обов`язків (функцій) державного службовця, а ключовий показник - це сукупність вимірюваних кількісних та/або якісних індикаторів (параметрів), які дозволяють оцінити прогрес у виконанні державним службовцем визначених для нього завдань. Із змісту п.1 розділу 2, п.2 розділу 3, п.5 розділу 4 вказаних Методичних рекомендацій видно, що функція або повноваження державного службовця, які той виконує постійно не є тотожним завданню, яке використовується під час оцінювання його діяльності і одночасно представляє собою обсяг певних робіт. Тобто, завдання, на підставі яких оцінюється діяльність державного службовця є поняттям, яке прямо походить із стратегічних цілей та меті існування певного державного органу, в якому працює державний службовець, безпосередньо пов`язане з планом роботи такого органу і визначається індивідуально з врахуванням тієї частини його розподілу, яка віднесена до певного службовця згідно його посадової інструкції та положення про структурний підрозділ, до складу якого він входить. Завдання визначає певний обсяг робіт, виконання яких покладено досягти певні стратегічні (пріоритетні) цілі та мету існування державного органу в розрізі діяльності одного працівника. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" з якими ознайомлений позивач 27.12.2018р. є фактично перенесенням обов`язків як державного службовця, визначених Положенням про сектор по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, затверджений Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.02.2017р. № 124. (т.1 а.с.12-13,126). Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017р. № 640 затверджений Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. (далі Типовий порядок). Аналіз пунктів 7, 9, 10, 33, 35, 39-49 Типового порядку дає підстави для висновків, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку. Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції. Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання. Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "В", за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку з обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком. Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "В", в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Апеляційний суд, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що завдання 1,2,3,4 викладені в такому вигляді, що показник виконання такого завдання не є конкретним, чітким. Тобто, таким що дає розуміння однозначності та мінімізує можливість суб`єктивного широкого тлумачення, оскільки не піддається вимірюванню в кількісному та/або якісному виражені, в якому б було зазначене його бажане (очікуване) значення. Показник виконання даних завдань не є реалістичним та досяжним та не встановлює граничної (кінцевої) дати, періоду досягнення показника. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що доводи апелянта про невиконання п.4 завдання (проведення планової та позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов згідно затвердженого плану на 2019р. ) є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 з 16.09.2019р. - 30.09.2019р. знаходився на листку непрацездатності, та з 07.10.2019р. - 11.10.2019р. у відпустці. (т.3 а.с.7) Тобто, неможливість проведення позивачем перевірок зумовлена поважними та об`єктивними обставинами. Проведення оцінювання є дискреційними повноваженнями Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. Водночас обсяг цієї дискреції не можу бути необмеженим. Процес та результат оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема позивачу, а тому обґрунтованість/умотивованість рішень щодо оцінювання кожного державного службовця є необхідною для цього умовою та гарантією. Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного завдання, які мають бути дослідженні в рамках оцінювання державного службовця; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлені; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; є покликання на норми права, якими керувався відповідач. Покликання відповідача та кількість виставлених ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання балів « 2» не дають змогу колегії суддів встановити за якими конкретно критерієм останній не відповідає займаній посаді, дійсних підстав, обставин та мотивів. Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. За таких обставин, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач не довів у судовому порядку обґрунтованості та правомірності прийнятих оспорюваних наказів та висновку. Крім того, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції які є похідними від первинної вимоги про наявність підстав для задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору по роботі з ліцензіатами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та стягнення з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі - 99973 грн. 86 коп. з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Щодо доводів апелянта про те що суд першої інстанції невірно визначив кількість робочих днів з 17.12.2019р.- 20.10.2020р. (309 днів замість 210 ) при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначає наступне, що в матеріалах справи всупереч ст.77 КАС України відсутній графік роботи установи на який покликається останній. Тому, середньомісячне число робочих днів розрахований з наявних доказів які містяться в матеріалах справи. (т.2 а.с. 116). Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.07.2018р. у справі №823/254/16 міститься висновок що при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів. Щодо доводів апелянта що ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю яка не врахована судом першої інстанції при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначає наступне. Реєстрація особи у районному центрі зайнятості як безробітної, та отримання допомоги по безробіттю не є підставою для зменшення розміру суми виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. До такої правової позиції дійшов Верховнй Суд України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16. В Постанові Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 802/1184/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2924/18) зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, потрібно враховувати отриману допомогу по безробіттю, суд відхиляє, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Зважаючи на це, будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено. Щодо доводів апелянта про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 28200 грн. колегія суддів зазначає наступне. ч.6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.7 ст.134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, щодо неспівмірності вказаних витрат із складністю справи, тому враховуючи обсяг, якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час та складність справи, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 300/2514/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 26.04.21р.