Постанова 4857 № 819/3391/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 819/3391/15 пров. № А/857/4918/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Гінди О.М. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (суддя - Подлісна І.М., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 25 січня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів. Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3404-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС з 27 жовтня 2015 року. Адміністративну справу № 819/3391/15 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, за результатами нового судового розгляду справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №819/3391/15 позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2015 року по 15 липня 2020 року в сумі 1414723 грн. 75 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з надання правничої допомоги в сумі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в даній справі шляхом зобов`язання Державної митної служби України подати у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення. Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць в сумі 25039 грн. 35 коп. звернено до негайного виконання. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції було невірно розраховано коефіцієнти коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням посадового окладу по посаді начальника митниці, а тому і невірно обчислено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2015 по 15.07.2020 складає 628197,70 грн, а не 1414723,75 грн. як помилково визначено судом першої інстанції. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 з 15.03.1993 по 26.10.2015 перебував на державній службі в митних органах на різних посадах, в тому числі і на керівних. З 29.08.2007 по 18.10.2011 позивач працював на посаді заступника начальника Тернопільської митниці. У зв`язку із реорганізацією Тернопільської митниці Державної митної служби України шляхом її приєднання до Тернопільської митниці Міндоходів 20.05.2013 позивач був попереджений про наступне вивільнення, та наказом Тернопільської митниці від 21.06.2013 № 206-к звільнений із займаної посади начальника відділу організації митного контролю. Наказом ДФС України від 30.09.2014 № 680-О позивача призначено на посаду начальника Тернопільської митниці ДФС. Наказом ДФС України від 26.10.2015 № 3404-О «Про звільнення» позивача звільнено з посади начальника Тернопільської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом №1682-VІІ. Не погоджуючись із таким наказом та звільненням з посади начальника Тернопільської митниці ДФС, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3404-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС з 27 жовтня 2015 року. Адміністративну справу № 819/3391/15 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Задовольняючи адміністративний позов за результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1414723, 75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з частиною першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (у редакції станом на момент виникнення правовідносин, далі - Порядок № 100), у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством, як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Абзацами першим та другим пункту 10 розділу IV Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 , скасовано наказ про його звільнення та поновлено його на раніше займаній посаді. Таким чином, враховуючи приписи статті 235 КЗпП України, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 27 жовтня 2015 току по 15 липня 2020 року. При цьому, колегія суддів, обраховуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з наступного розрахунку. Так, середня заробітна плата ОСОБА_1 обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, а саме: за серпень - вересень 2016 року. У серпні 2016 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 10568,59 грн., у вересні 2016 року - 5089,97 грн. (в тому числі премії - 4005,69 грн.). Отже, середньоденна заробітна плата на момент звільнення ОСОБА_1 складає: 423,20 грн., виходячи з розрахунку: 15658,56 грн. (/10568,59 грн. + 5089,97 грн./: 37 /кількість робочих днів в серпні - вересні 2016 року/ = 423,20 грн.) Підвищення посадового окладу по посаді начальника митниці відбувалась в такі періоди: з 01.01.2015 по 31.11.2015 - 3073,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів /зі змінами, внесеними постановою КМУ від 07.08.2013р. №597 Деякі питання оплати працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів); з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 3841,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів зі змінами, внесеними постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів ); з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 6547,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 Деякі питання оплати праці працівників державних органів); з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 7100,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів ); з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10400,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів , в редакції постанови КМУ від 25.01.2018 №24 Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році); з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10990,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Питання оплати праці працівників державних органів, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №102 Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році); з 01.01.2020 - 12000,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 Латання оплати праці працівників державних органів, в редакції постанови КМУ від 15.01.2020 №16 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо 7 порядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2020 році). Вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України посадовий оклад за посадою начальника митниці було збільшено. Як зазначалося вище, абзацами першим та другим пункту 10 розділу IV Порядку №100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. У справі встановлено, що за період з 27.10.2015 по 30.11.2015 кількість робочих днів склала 21 робочий день (з 21.10.2015р. по 30.10.2015 позивач перебував на лікарняному) 423,20 грн. х 21 р.д. = 8887, 20 грн. З 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року посадовий оклад начальника митниці збільшився порівняно з посадовим окладом начальника за попередній період в 1,2499 рази (3841,00 грн. : 3073,00 грн. = 1,25). Отже, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 1,25. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року складає 56069,51 грн. (423,20 грн. х 106 робочих дні х коефіцієнт 1,25= 56074,00 грн.). З 1 травня 2016 по 31 грудня 2016 року посадовий оклад начальника митниці збільшився порівняно з посадовим окладом начальника за попередній період в 2,13 рази (6547,00 грн. : 3073,00 грн. = 2,13). Отже, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,13. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2016 по 31 грудня 2016 року складає 151437,89 грн. (423,20 грн. х 168 робочих дні х коефіцієнт 2,13 = 151437,89 грн.). Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 248 робочих днів здійснюється наступним чином. З 1 січня 2017 по 31 грудня 2017 року порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2015 році (3073,00 грн.), посадовий оклад збільшився в 2,31 рази (7100,00 грн. : 3073,00 грн. = 2,31). Таким чином, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,31. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 січня 2017 по 31 грудня 2017 року складає 242442,82 грн. (423,20 грн. х 248 робочих дні х коефіцієнт 2,31 = 242442,82 грн.). З 1 січня 2018 по 31 грудня 2018 року порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2015 році (3073,00 грн.), посадовий оклад збільшився в 3,38 рази (10400,00 грн.:3073,00 грн. = 3,38). Таким чином, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 3,38. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 січня 2018 по 31 грудня 2018 року складає 357604,00 грн. (423,20 грн. х 250 робочих дні х коефіцієнт 3,38 = 357604,00 грн.). З 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 року порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2015 році (3073,00 грн.), посадовий оклад збільшився в 3,58 рази (10990,00 грн. :3073,00 грн. = 3,58). Отже, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 3,58. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 року складає 378764,00 грн. (423,20 грн. х 250 робочих дні х коефіцієнт 3,58 = 378764,00 грн.). З 1 січня 2020 по 15 липня 2020 року (день набрання законної сили постанови Верховного Суду по справі №819/3391/15) порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2015 році (3073,00 грн.) посадовий оклад збільшився в 3,90 рази (12000,00 грн. :3073,00 грн. = 3,90). Отже, середня заробітна плата за цей період підлягає коригуванню на коефіцієнт - 3,90. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 січня 2020 по 15 липня 2020 року складає 219513,84,00 грн. (423,20 грн. х 133 робочих дні х коефіцієнт 3.90 = 219513,84 грн.). За таких обставин, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 1414723,75 грн. (8887,20 грн. + 56074,00 грн. + 151437,89 грн. + 242442,82 грн. + 357604,00 грн. + 378764,00 грн. + 219513,84 грн.) Вказана правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування передбаченого п.10 Порядку №100 узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1414723,75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду учасниками справи не оскаржується, а тому відсутні підстави для апеляційного перегляду рішення в цій частині. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження Галицької митниці Держмитслужби не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 819/3391/15 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року