Постанова 4857 № 819/3391/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 819/3391/15 пров. № А/857/12427/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року про заміну відповідача (постановлену головуючим суддею Подлісною І. М. у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 15.07.2020 Верховним Судом винесено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Тернопільської митниці ДФС про скасування наказу, понововано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3404-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільської митниці ДФС з 27.10.2015. Адміністративну справу № 819/3391/15 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду. 11.08.2020 Державна фіскальна служба України звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, у якій просила замінити відповідача Державну фіскальну службу України на її правонаступника Державну митну службу України. Вказана заява мотивована тим, що Державна фіскальна служба України реорганізована шляхом поділу і утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України. Враховуючи те, що Державна митна служба України реалізує державну митну політику, а з 16.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної митної служби України і з 08.12.2019 почала здійснювати свої повноваження, у зв`язку з чим заявник вказує на наявність підстав для заміни Державної фіскальної служби України правонаступником, яким є Державна митна служба України. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2020, зокрема, задоволено заяву Державної фіскальної служби України про заміну відповідача. Замінено відповідача Державну фіскальну службу України її правонаступником Державною митною службою України. Не погодившись із зазначеною ухвалою в цій частині, Державна митна служба України подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не враховано відсутність достатніх правових підстав для заміни відповідача у даній справі, оскільки Державна фіскальна служба України не припинена та продовжує здійснювати покладені на неї повноваження і функції, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачені бюджетні призначення для Державної фіскальної служби України. Під час апеляційного розгляду представник Галицької митниці Держмитслужби підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи. Позивач в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву про заміну відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що факт правонаступництва сторони виконавчого провадження підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Аналіз вищевикладеної норми процесуального закону дає підстави для висновку про те, що заміна сторони в адміністративній справі допускається до закінчення її розгляду судами відповідних інстанцій та набрання остаточним судовим рішенням у справі законної сили. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Визначено, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. 16.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10741350000086387 про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р «Питання Державної митної служби» визначено можливість забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6.12.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної ї політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства і з питань державної митної справи. Враховуючи викладене, суд зазначає, що з 08.12.2019 Державна митна служба України наділена правами і обов`язками у сфері державної митної справи, якими була наділена Державна фіскальна служба України. З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі. Що стосується доводів скаржника щодо відсутності запису про припинення Державної фіскальної служби України, такі є безпідставними, оскільки коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року про заміну відповідача у справі № 819/3391/15 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 22.12.2020