Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 296/6074/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/6074/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шалота К.В. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 22 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського (сержанта поліції) Бойка Ігоря Миколайовича УПП у Вінницькій області, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського Управління патрульної поліції у Вінницькій області (далі УПП у Вінницькій області) Бойка І.М. та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови сержанта поліції УПП у Вінницькій області Бойка І.М. про накладення на адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2830532 від 16.07.2020, у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомир від 26 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову сержанта поліції УПП у Вінницькій області Бойка І.М. про накладення на адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2830532 від 16.07.2020, без змін. Не погодившись із судовим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що поліцейським належним чином не задокументовано та на вимогу позивача не надано належних і допустимих доказів факту недотримання позивачем вимог дорожнього знаку 5.16 "Напрямок руху по смугах". В апеляційній скарзі позивач також зазначає, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що факт порушення позивачем вимоги п.8.4 ПДР України, а саме, здійснення повороту праворуч зі смуги, призначеної для руху прямо, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП підтверджено належними доказами: - фото, на якому зафіксовано ділянку дороги по вул. Театральна, з двома смугами руху, де перед перехрестям, розміщено дорожній знак 5.16, а також наявна дорожня розмітка, відповідно до яких з крайньої правої смуги дозволяється рух тільки прямо; - відеозапис, зроблений патрульним поліцейським Бойком І.М., з якого вбачається, що керований ним автомобіль марки Mitsubіshi Lancer, н.з. НОМЕР_1 здійснив поворот праворуч з крайнього правої смуги руху з вул. Театральну на якій перед перехрестям розміщено дорожній знак 5.16 Напрямок руху по смугах. Скаржник зазначає, що фото, яке судом визнано належним доказом, в процесі розгляду справи відповідачем не надавалось і судом не досліджувалось. Наданий відеозапис не зафіксував обставин порушення ПДР, а лише обставини складення постанови. Крім того, позивач в апеляційній скарзі звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції щодо обов`язку позивача довести правомірність своїх дій. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2020 року сержантом поліції УПП у Вінницькій області Бойком І.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2830532 від 16.07.2020 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і застосовано адміністративний штраф в сумі 255 грн. (а.с. 4 а) Згідно оскаржуваної постанови позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у зв`язку з тим, що він 16.07.2020 року о 07 год. 55 хв. у м. Вінниця, по вул. Магістратська-Театральна, здійснив поворот праворуч зі смуги призначеної для руху тільки прямо, позначеної знаком 5.16, чим порушив п. 8.4. ґ ПДР України порушення вимог інформаційно-вказівних знаків. Залишаючи позовну заяву без задоволення, а постанову серії ЕАМ №2830532 від 16.07.2020 без змін, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, поясненнями позивача, а тому його твердження про свою невинуватість є безпідставними. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність постанови, виходячи з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року. Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені частиною першою, другою і третьою статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно оскаржуваної позивачем постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.5.16 Правил дорожнього руху, за ч.1 ст.122 КАС України. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Із змісту ст.283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Згідно з ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб`єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, покладено обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Отже, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Судом апеляційної інстанції оглянуто відеозаписи (файли з камери нагрудного реєстратора поліцейського 202007162048290, НОМЕР_2 та з відеореєстратора патрульного автомобіля IMG 4809), що надані до відзиву на позов. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні - технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису. Показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, у тому числі тих, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказом в розумінні статті 251 КУпАП за умови дотримання приписів частини 3 статті 283 КУпАП, якими чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Колегія суддів зазначає про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки DVD- диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського , поданий відповідачем до відзиву на позов на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕАМ №2830532 від 16.07.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про технічний пристрій, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 200/5590/17(2а/200/669/17). Відеоматеріали з нагрудного відео-реєстратора працівника поліції, які додані до матеріалів справи, не відповідають обставинам, викладеним в оскаржуваній постанові, так як, з вказаного відео не вбачається, що позивач порушував вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрям руху по смугах». На вказаному відеозаписі міститься лише епізод розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та розмови працівників поліції з водієм , однак самого факту порушення ПДР України не зафіксовано. На доданому відповідачем до відзиву на позов фото з карт Google Maps зображено дорожню розмітку на окремій ділянці вулиці Театральної, проте обставин порушення розмітки позивачем цей доказ не підтверджує. Відтак, як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, належних доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Отже, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не виконав обов`язку аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що аналіз фактичних обставин справи, установлених під час розгляду справи, у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваного судового рішень, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водночас, суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам по собі факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 317 КАС України. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір 630,30 грн., що підтверджено квитанцією банку від 12.04.21 р. Отже, сума сплаченого позивачем судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 лютого 2021 року скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову сержанта поліції УПП у Вінницькій області Бойка І.М. про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КАС України. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Стягнути з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (адреса:м.Вінниця,вул.Ботанічна,24 код ЄДРПОУ 40108672) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 30 коп. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.