Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 466/11175/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 466/11175/25 пров. № А/857/13104/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Пліша М.А., Судової Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року , прийняте суддею Торською І.В. у м.Львові повний текст складено 05 лютого 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Хоп`яка Руслана Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області (надалі УПП, відповідач 1), інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Хоп`яка Руслана Ігоровича (надалі інспектор, відповідач 2) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6153002 від 14.11.2025 та закриття вказаної справи. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 відмовлено в задоволенні позову. Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду відео-докази, з яких вбачається, що дійсно на момент складання постанови серії ЕНА № 6153002 від 14.11.2025 транспортний засіб був з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби. Водій мав вжити заходів до усунення несправності лампочок, адже через неосвітлення номерного знаку ускладнювало видимість номерного знаку в темну пору доби. Позивач, не заперечуючи факту керування ТЗ з неосвітленим заднім номерним знаком, зазначив, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення він не мав. Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги просить звернути увагу на те, що номер був неосвітлений саме на момент складання постанови (коли авто вже стояло). Доказів про те, що номерний знак не освітлювався під час руху немає. Ч.1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність саме за «керування». У наявних у матеріалах справи відеозаписах, відеофіксація починається вже після зупинки авто, тобто вона не доводить склад правопорушення. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, адміністративна відповідальність настає саме за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком. Ключовою ознакою цього правопорушення є саме перебування автомобіля в стані руху. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доданий до матеріалів справи відеозапис, зафіксував лише статичне перебування ТЗ на місці, та не відображає номерний знак під час руху ТЗ, як зазначено в оскаржуваній постанові. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на відеозаписі відсутній не лише момент руху, а й момент огляду автомобіля поліцейським. Навіть в момент коли інспектор підходив до авто, він не направив камеру на номерний знак, щоб зафіксувати його стан. Відтак, суд не врахував положення п. 31.5 ПДР, які дозволяють водієві доїхати до місця ремонту у разі виникнення несправності в дорозі. Суд очевидно помилково прийняв пояснення позивача про «відсутність умислу» як визнання вини, хоча насправді це свідчить про відсутність складу правопорушення. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов, стягнути понесені судові витрати. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 6153002 від 14.11.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн. Із постанови вбачається, що 14.11.2025 о 20:06 год. м. Львів, вул. Антоновича, 130, водій керував транспортним засобом в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9.в. ПДР керування водієм ТЗ з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. З дослідженої оспорюваної постанови серії ЕНА №6153002 від 14.11.2025 не вбачається з чого виходив відповідач її приймаючи, позаяк в останній відсутнє покликання на відео чи фотофіксацію, які приєднані до постанови та технічний засіб яким проводилась така фіксація. Колегія суддів констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною другою статті 121-3 КУпАП, не спростовуються матеріалами справи. Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (керування транспортним засобом особою з неосвітленим номерним знаком) не знайшли свого підтвердження, то колегія суду вбачає підстави для скасування постанови серії ЕНА №6153002 від 14.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, долученого до відзиву з огляду на те, що про це не вказано в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить такого зазначення), отже у спірній постанові не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17. З огляду на викладене, як було вже зазначено вище по тексту, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в її діях складу правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17. Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до думки про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати судового збору у розмірі 1514 грн.. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновок суду в цілому першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 лютого 2026 року у справі №466/11175/25 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6153002 від 14.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді М.А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 07.05.2026.