Постанова 4818 № 629/3246/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ Постанова іменем України 23 квітня 2021 року м. Харків справа № 629/3246/20 провадження № 22-ц/818/2279/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2020 року в складі судді Мицик С.А., у с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що з 29 квітня 2011 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 04 серпня 2015 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що донька знаходиться на її утриманні, відповідач проживає окремо та матеріальної допомоги не надає, не працює, отримує пенсію, хронічними захворюваннями на страждає, утримання з нього не проводяться, інших утриманців не має. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що сторони разом із дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 та ведуть спільне домогосподарство, разом сплачують кошти за комунальні послуги, спільно роблять покупки на сім`ю. Крім того, разом займаються вихованням дитини. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони проживають разом з донькою та беруть участь в її утриманні та вихованні. Проживання ОСОБА_2 окремо від дитини та його ухиляння від батьківського обов`язку позивачкою не доведено. 16 січня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами відсутня домовленість щодо порядку утримання дитини та докази про надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання доньки в добровільному порядку не надано. Зазначала, що із змісту рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року про розірвання шлюбу, вбачається, що донька буде проживати разом з нею. Крім того, факт її проживання з донькою та відповідачем за однією адресою не підтверджує те, що ОСОБА_2 надає матеріальну допомогу на виховання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі пункту 1 частини четвертої статті 274 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі який розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року (а. с. 9). Відповідно до копії Свідоцтва про народження від 03 серпня 2011 року видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міжрайонного управління, актовий запис № 329, батьками - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 4). Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 15 липня 2020 року головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «33 Богатиря» ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а. с. 5). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 23 липня 2020 року № 4366, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 13). Відповідно Акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 23 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 проживають та мають постійне місце реєстрації ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а. с. 38) Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини першої статті 81 СК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять зі предмета доказування. Суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання ОСОБА_1 на те, що із змісту рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року про розірвання шлюбу, вбачається, що донька буде проживати разом з нею, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказаним рішенням суду не встановлено місце проживання дитини та порядку участі батьків у вихованні малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський