Постанова 4824 № 761/27177/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 761/25177/14-ц номер провадження: 22-ц/824/4894/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду місті Києва від 08 квітня 2019 року у складі судді Макаренко І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з банку суму депозиту, невиплачені проценти, 3% річних станом на день ухвалення рішення суду. Справа переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції неодноразово. При новому розгляді справи заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу з нарахованими процентами у розмірі 139 757 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 8 959 грн 82 коп., завдану шкоду у розмірі 67 грн 59 коп. Також стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 487 грн 85 коп. (а.с.227-230, т.1). Рішенням апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.44-46, т.2). Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишено без змін (а.с.100-102, т.2). У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із клопотанням, в якому просила постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі 1 318 грн 78 коп., сплаченого нею у даній справі за подання апеляційної скарги на виконання ухвали апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, яка була скасована постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року. Клопотання мотивоване тим, що на виконання ухвали апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, якою її було зобов`язано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року у розмірі 1 318 грн 78 коп., вона сплатила судовий збір у вказаному розмірі, що підтверджується наявними у справі доказами. Вказувала, що постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року за її касаційною скаргою зазначену вище ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року скасовано з тих підстав, що апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулась до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору. Посилаючись на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, ОСОБА_1 просила її клопотання задовольнити. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору у справі відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником було сплачено судовий збір на розрахунковий рахунок апеляційного суду міста Києва у розмірі 1 318 грн 78 коп. Однак Шевченківський районний суд міста Києва позбавлений можливості вирішувати питання про повернення судового збору, що був сплачений на розрахунковий рахунок іншого суду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою її заяву задовольнити, посилаючись на її незаконність, у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у порушення вимог п.3 ч.1 ст.260 ЦПК України не містить посилання на закон, яким керувався суд, обґрунтовуючи відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору. Вказує, що відмова суду першої інстанції у задоволенні її заяви про повернення судового збору з тих підстав, що заявником було сплачено судовий збір на розрахунковий рахунок іншого суду, не має будь-якого нормативного обґрунтування, порушує її права на справедливий і своєчасний розгляд її заяви судом першої інстанції, в якому знаходяться матеріали цивільної справи та у зв`язку з цим повинен розглянути і вирішити питання про повернення судового збору. ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Харченко О.П. і представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом шляхом надсилання судових повісток 31 березня 2021 року на їх офіційні електронні адреси, які містяться в матеріалах справи (а.с.183-184, т.2). Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. За таких обставин Харченко О.П. і представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу з нарахованими процентами у розмірі 139 757,94 грн, 3 % річних у розмірі 8 959 грн 82 коп., суму завданої шкоди у розмірі 67 грн 59 коп., а всього - 148 785 грн 35 коп. Також стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 487 грн 85 коп. Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до апеляційного суду міста Києва. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року залишено без руху та ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали, а саме: сплатити судовій збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 318 грн 78 коп. (а.с.13, т.2). З наявної у матеріалах справи квитанції від 05 липня 2017 року №0.0.799720621.1 вбачається, що ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 318 грн 78 коп. на розрахунковий рахунок апеляційного суду міста Києва (а.с.16-17, т.2). Рішенням апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року скасовано. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору (а.с.103-104, т.2). Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Частиною 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду. Згідно з ч.2 та ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 3 вересня 2013 року (далі - Порядок). У ч.5 Порядку зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Установивши, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 318 грн 78 коп. на розрахунковий рахунок апеляційного суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, яка скасована постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року, а не на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду міста Києва, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у Шевченківського районного суду міста Києва правових підстав для вирішення питання про повернення сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить нормативного обґрунтування, порушує права ОСОБА_1 на справедливий і своєчасний розгляд її заяви судом першої інстанції, в якому знаходяться матеріали даної цивільної справи та у зв`язку з цим, на думку заявника, повинен розглянути та вирішити питання про повернення судового збору, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. Водночас колегія суддів враховує, що факт знаходження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 у суді першої інстанції у даному випадку не є підставою для вирішення цим судом питання про повернення судового збору, який сплачений ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок апеляційного суду міста Києва. Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Шевченківського районного суду місті Києва від 08 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: