Постанова Київський апеляційний суд № 756/16241/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № 33/824/1442/2020 Постанова винесена суддею Андрейчуком Т.В. Категорія: ч. 1ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Скотара О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, 2011 р.н., та доньку, 2018 р.н., працюючого в.о. начальника служби безпеки Моторно-транспортного страхового бюро України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року, в с т а н о в и л а: Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою, 29 листопада 2019 року о 22 год. 39 хв. на перехресті пр. Маршала Рокосовського та вул. Полярної в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Суд у постанові дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що дана справа не повинна була розглядатися в Оболонському районному суді міста Києва, так як справа даної категорії повинна розглядатися за загальними правилами у суді за місцем вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим ним було подане письмове клопотання про направлення матеріалів даної справи до Управління патрульної поліції м. Києва для подальшого перенаправлення до Дніпровського районного суду міста Києва, проте судом у задоволенні даного клопотання було відмовлено та продовжено розгляд даної справи, що є незаконним. Крім того, зазначає, що відомості, які записані у протоколі про адміністративне правопорушення та у матеріалах справи, не відповідають дійсним обставинам, які відбулися за його участю 29.11.2019 та 30.11.2019. При цьому, ним неодноразово було вказано суду та звернуто увагу, що він неодноразово зазначав на місці події про те, що він не їхав за кермом автомобіля ВАЗ, а їхав у ньому в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні та став учасником ДТП, будучи пасажиром, проте працівники поліції такі твердження ігнорували та протягом тривалого часу, знаходячись на місці події, примушували його пройти огляд на стан сп`яніння, та доставили до лікаря-нарколога із грубим порушенням вимог діючого законодавства аж через 4 години, де він також неодноразово наголошував, що не являється водієм, а був пасажиром, проте на дані доводи ні працівники поліції, а ні лікар-нарколог не реагували, у зв`язку з чим дії поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно нього, та інші процесуальні документи, які містяться у матеріалах даної справи, є незаконними. Звертає увагу й на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що він порушив п. 2.5 ПДР України, тобто відмовився від проходження огляду, і згідно матеріалів даної справи така відмова відбулася 30.11.2019 р. у період часу близько 02 год., проте у протоколі поліцейським зазначено, що правопорушення вчинене 30.11.2019 р. о 22 год. 39 хв., але якщо порівняти дату і час складання протоколу та дату і час вчинення правопорушення, то можна побачити, що протокол було складено ще за 20 годин до того моменту, коли було нібито вчинене саме правопорушення. Тому дата та час складання протоколу відповідає дійсності, та саме в цей час даний протокол було складено, але дата і час вчинення правопорушення, яке, на думку працівника поліції, він вчинив, не відповідає дійсності, адже якщо брати до уваги твердження працівників поліції, то факт його відмови від проходження огляду у лікаря-нарколога відбувся 30.11.2019 р., але не о 22 год. 39 хв., як вказано у протоколі, а приблизно о 02 год. 15 хв. Тому враховуючи, що належних та допустимих доказів про те, що саме він вчинив вказане у протоколі правопорушення та саме 30.11.2019 р. о 22 год. 39 хв. не міститься у матеріалах справи, а також те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в межах наявного протоколу про адміністративне правопорушення, дана справа підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У зв`язку із цим суть адміністративного порушення є незрозумілою, адже воно складається з двох частин: керував з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, тому стає незрозумілим, в чому саме обвинувачується водій: керуванні з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмові від проходженні огляду на стан сп`яніння. При цьому відповідальності за керування автомобілем саме з ознаками сп`яніння законодавством не встановлено, адже відповідність передбачена за керування у стані сп`яніння та у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Також у поясненнях свідків не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, та від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, крім того, у матеріалах справи взагалі відсутні пояснення осіб, які зазначені у протоколі свідками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також суд першої інстанції не допитав вказаних осіб у судовому засіданні в якості свідків з приводу відомих їм обставин. Проте, суд послався як на достатній доказ на пояснення свідка ОСОБА_4 , який зазначив, що не бачив, чи був саме ОСОБА_1 за кермом автомобіля ВАЗ, але лише після утворення ДТП бачив, як через деякий час із передніх пасажирських дверей вказаного автомобіля на вулицю вийшов ОСОБА_1 , який був із ознаками алкогольного сп`яніння. Такі самі показання надала у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка їхала в одному автомобілі із своїм чоловіком ОСОБА_4 і також не бачила чи був за кермом автомобіля ВАЗ саме ОСОБА_1 , чи хтось інший, адже вона також бачила лише як після утворення ДТП із передніх пасажирських дверей вказаного автомобіля на вулицю вийшов ОСОБА_1 , який був із ознаками алкогольного сп`яніння. Тому суду було наголошено на неприпустимості вказаних показань як належного та допустимого доказу його причетності до керування вказаним автомобілем та винуватості у вчиненні вищеописаного адміністративного правопорушення, але судом це не було взято до уваги. Звертає увагу на те, що одразу після утворення ДТП ним було проведено перегляд соціальних мереж та на одній із сторінок він побачив опис ДТП за його участю, і серед коментарів людей він виявив коментар від когось із громадської організації, де було вказано, що водій, який керував автомобілем «ВАЗ» та вчинив ДТП, втік із місця ДТП. Тому, зробивши на мобільному телефоні скрин-шот вказаного коментаря та його роздрукований варіант, офіційно долучив їх до матеріалів даної справи у судовому засіданні, та встановивши, що свідками даної події були учасники ГО «Громадська варта Оболоні» - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попросив їх допитати, і у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що дійсно був свідком вказаної вище події за його участі, але не бачив, щоб він був за кермом автомобіля «ВАЗ», а також вказав, що бачив, як від автомобіля «ВАЗ» відразу після утворення ДТП (зіткнення) швидко відходила невідома особа, ймовірно чоловік, однак дані показання у постанові судом не вказані, а лише описана їх частина, у зв`язку з чим суд необ`єктивно оцінив показання даного свідка. Також суд першої інстанції необ`єктивно оцінив докази, а саме роздруковані скрин-шоти коментарів у соціальній мережі, згідно яких було вказано, що водій автомобіля «ВАЗ» - учасник ДТП, залишив місце утворення ДТП. Крім того, у матеріалах справи відсутнє направлення до медичної установи, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим водій був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд. Таким чином, поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також матеріали справи не містять доказів відсторонення його від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Крім того, зазначає, що відеозапис із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського являється недопустимим доказом, адже про наявність такого відеозапису не зазначено безпосередньо у протоколі, натомість у протоколі вказано в якості додатку «боді камера АА 00710 АА - 00724», що є не зрозумілим позначенням доданого елементу чи документу до протоколу. При цьому, якщо проаналізувати часові періоди, в який здійснювалися відеозаписи, то виявлено, що досить тривалий час не був зафіксований на відеозаписах, у зв`язку з чим незрозуміло, з яких підстав поліцейські вимикали нагрудні камери, але його доводи не були взяті судом до уваги щодо недопустимості використання в якості доказу відеозаписів. Крім того, на одному із відеозаписів чути, як жінка - учасниця ДТП говорить про те, що як їй здалося у автомобілі «ВАЗ» було двоє осіб, одна з яких втекла, а ОСОБА_1 вилазив із вказаного автомобіля через передні пасажирські двері. Ці слова повністю підвереджують також надані ним показання, про те, що він сидів на передньому пасажирському сидінні, та про те, що водій автомобіля втік із місця події. Також, із відеозапису було чути, як працівник поліції зачитує в голос протокол про адміністративне правопорушення та говорить, що дата і час вчинення правопорушення - 30 листопада 2019 року о 22 год. 39 хв., отже, самі поліцейські підтверджують те, що вони невірно вказали дату і час правопорушення, адже, зачитуючи даний протокол 30.11.2019 о 02 год. 28 хв., ще навіть не настав час, в який вказано, що він вчинив правопорушення. Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Скотара О.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, які, уточнивши своє прохання просили скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Москальця Г.Ю., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозаписз нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та свідками; поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , якими засвідчено факт ДТП з участю водія ОСОБА_1 , який був з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота та неадекватна поведінка, а також відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення інспекторами поліції порядку проведення його огляду на стан сп`яніння, а саме - що працівники поліції спочатку примушували його пройти огляд на місці події, недивлячись на те, що він перебував в автомобілі в якості пасажира, а не водія, а вже потім, з порушенням вимог законодавства, аж через чотири години доставили до лікаря-нарколога, то вони не відповідають дійсності та спростовуються не лише відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий у судовому засіданні за участі ОСОБА_1 та його захисника Скотара О.М., а також поясненнями допитаного під час апеляційного розгляду інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Москальця Г.Ю. , відповідно до яких, була ДТП з трьома автомобілями, учасники ДТП - водії інших двох автомобілів повідомили, що саме ОСОБА_1 був водієм третього автомобіля, було викликано слідчо-оперативну групу, яка дала направлення на освідування ОСОБА_1 , якого спочатку повезли у лікарню швидкої допомоги, де йому надали медичну допомогу, після цього привезли на місце події, а вже тільки потім він повіз його на освідування у лікарню на вул. П. Запорожця, 20, але там він відмовився від огляду, у зв`язку з чим відносно нього там же і було складено протокол за ст. 130 КУпАП, а протокол за ст. 124 КУпАП складали інші працівники поліції. А відтак, працівниками поліції були дотримані вимоги ст. 266 КУпАП, а протилежні тому доводи ОСОБА_1 слід визнати надуманими. Стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що його було доставлено на огляд по спливу 2-ох годин з моменту виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, то суд не вважає зазначене порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки ця обставина об`єктивно пояснюється тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був травмований (розбита брова), тому спочатку був доставлений у лікарню швидкої допомоги для надання йому медичної допомоги, а вже потім доставлений до лікарні на вул. П. Запорожця, 20, для освідування, і тому він зобов`язаний був, згідно з п. 2.5 ПДР України, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння, адже, відповідно до вимог вищевказаної Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я, для чого будь-яких часових меж не встановлено. Твердження ж ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, а був пасажиром, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, оскільки вживав алкоголь, а за кермом автомобіля знаходився його знайомий, який забрав його із кафе, але по дорозі вони потрапили у ДТП, внаслідок якої він вдарився головою об торпеду та розбив брову і вдарив ногу, тому був у шоковому стані та не дивився куди дівся його знайомий, який був за кермом автомобіля, та, що після ДТП він виходив саме з пасажирських дверей, а не зі сторони водія, є безпідставними та спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , наданими як на місці події, так і в суді першої інстанції, відповідно до яких, 29 листопада 2019 року приблизно об 11 год. вечора вони, рухаючись на автомобілі Opel Zafira, яким керував ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 була пасажиром, зупинились на перехресті пр. Маршала Рокосовського та вул. Полярної у крайній лівій смузі та очікували зеленого сигналу світлофору, а перед ними стояв автомобіль HyundaiAccent. В цей час на зустрічну смугу руху виїхав автомобіль ВАЗ та здійснив удар в автомобіль Hyundai Accent, який після цього вдарив їх автомобіль. Також свідки стверджували, що у автомобілі ВАЗ був лише ОСОБА_1 , який вийшов зі сторони пасажирського сидіння, інші особи з автомобіля не виходили. При цьому у ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп`яніння та була залита кров`ю голова. Крім того, з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий під час апеляційного розгляду, вбачається, що внаслідок ДТП в автомобілі ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , наявні пошкодження транспортного засобу в салоні автомобіля лише зі сторони місця сидіння водія, а натомість такі зі сторони переднього пасажирського сидіння, в тому числі на торпеді, та будь-які інші сліди відсутні, і тому такі твердження ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, а знаходився в автомобілі в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні, де і вдарився головою об торпеду та розбив брову, а за кермом автомобіля в момент ДТП перебував його знайомий, який втік, розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене. При цьому, що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено 30.11.2019 року о 02 год. 15 хв., а датою та часом вчинення правопорушення в ньому зазначено 30.11.2019 року о 22 год. 39 хв., що, на його думку, не відповідає дійсності та свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що саме він вчинив вказане у протоколі правопорушення, то вони є безпідставними, оскільки з пояснень допитаного під час апеляційного розгляду інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Москальця Г.Ю. , вбачається, що ДТП відбулася 29.11.2019 року приблизно о 22 год., а протокол він склав 30.11.2019 року приблизно о 02 год., тому у протоколі ним була допущена технічна помилка у даті вчинення правопорушення, яка не може свідчити про неповноту з`ясування всіх обставин справи та не є підставою для скасування постанови суду і закриття провадження у справі. Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суть адміністративного порушення є незрозумілою, оскільки протокол не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП, так як містить одразу два склади правопорушення (керування та відмову), з огляду на наступне. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, в тому числі, за відмову особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом та має ознаки відповідного сп`яніння, згідно з їх визначенням, наведеним в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України, та всупереч доводам апелянта, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому не ставить під сумнів законність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення і відсутність долучених до нього письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які брали участь у фіксуванні обставин зазначеного адміністративного правопорушення, адже їх присутність, відповідно до хронології подій, зафіксована на відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, і до того ж сама по собі відсутність у справі їх письмових пояснень не спростовує правильності висновків судді місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не змінює суті протоколу, і не може вказувати на неможливість прийняття протоколу у якості підстави для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, як убачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суддею місцевого суду вживались заходи для виклику в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом направлення їм судових повісток, проте свідки на виклики до суду першої інстанції не з`явилися, що, за наявності сукупності інших вищенаведених доказів, в тому числі відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, не свідчить про неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи і не дає підстав для висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і посилання ОСОБА_1 щодо недопустимості як доказу відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського через не зазначення безпосередньо у протоколі про його наявність, а лише зазначення в якості додатку «боді камера АА 00710 АА - 00724», що, на його думку, є незрозумілим позначенням доданого елементу чи документу до протоколу, оскільки нагрудний відеореєстратор (англ. bodycam) - це спеціальний пристрій, що використовується для запису, обробки та збереження інформації у форматі відео, а, відповідно до ст.ст. 31, 40 ЗУ «Про Національну поліцію», одним із превентивних заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої такий пристрій, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб. А, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора УПП у м. Києві Москальця Г.Ю., відеозапис щодо обставин затримання ОСОБА_1 29.11.2012 року та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП здійснювався на боді камеру АА 00710 АА - 00724, тобто відеореєстратор, який обліковується з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номеру, тому відповідно до ст. 251 КУпАП, є належним та допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що суддя місцевого суду у постанові неповно виклав пояснення свідка ОСОБА_6 та необ`єктивно оцінив роздруковані скрин-шоти коментарів у соціальній мережі, згідно яких було вказано, що водій автомобіля «ВАЗ» - учасник ДТП, залишив місце утворення ДТП, не впливають на правильність прийнятого суддею місцевого рішення, оскільки наявні в матеріалах справи докази з достатньою повнотою підтверджують факт порушення саме ОСОБА_1 , як водієм, вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, та інших переконливих даних, які б безумовно спростовували висновки суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено. Щодо доводів апелянта про порушення поліцейським вимог Інструкції, з огляду на ненадання йому відповідного направлення до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп`яніння, то вони є безпідставними, оскільки з пояснень допитаного під час апеляційного розгляду інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Москальця Г.Ю. , вбачається, що слідчо-оперативної групою, яка була викликана на місце ДТП, було видано оригінал направлення на освідування ОСОБА_1 , але після того як ОСОБА_1 відмовився від освідування у лікарні на вул. П. Запорожця, 20, вони залишили направлення у медичному закладі. Відсутність у провадженні доказів щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом також не є безумовною підставою для скасування постанови і закриття провадження у справі, адже зазначена обставина не вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Що стосується доводів захисника Скотара О.М. під час апеляційного розгляду щодо закриття провадження у справі у зв`язку із скасуванням акта, що встановлює адміністративну відповідальність, то слід зазначити наступне. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно із п. 6 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. У цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена, а саме була встановлена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 286-1 КК України. До того ж Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17.06.2020 року, який набрав чинності 03.07.2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії. З огляду на те, що дія статті 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також що на час апеляційного розгляду стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою щодо ОСОБА_1 і було складено протокол про адміністративне правопорушення, то підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП, відсутні. Не приймає суд до уваги і доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що дана справа не повинна була розглядатися у Оболонському районному суді міста Києва, так як справа даної категорії повинна розглядатися за загальними правилами у суді за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а, згідно адміністративно-територіального поділу міста Києва, місце вчинення адміністративного правопорушення - перехрестя пр. Маршала Рокосовського та вул. Полярна, знаходиться безпосередньо в межах Оболонського району міста Києва, а тому зазначений протокол згідно вимог ст. 276 КУпАП правомірно був розглянутий саме суддею Оболонського районного суду м. Києва. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи. При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП. За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и л а: Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Горб І.М.