Постанова 4818 № 637/938/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» квітня 2021 року м. Харків справа № 637/938/20 провадження № 22ц/818/2589/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року в складі судді Островської Н.І. в с т а н о в и в: У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13 серпня 2014 року. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 25 серпня 2020 року року має заборгованість в розмірі 98 186,54 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 68 588,20 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 68 588,20 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 0, 00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 29 598,34 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 0,00 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 серпня 2014 року у розмірі 98 186,54 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 серпня 2014 року в розмірі 68 588,20 грн, судовий збір в розмірі 1467,89 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 588,20 грн та судового збору в розмірі 1467,89 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким ці вимоги задовольнити в межах встановленого банком кредитного ліміту 27 000,00 грн та стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 578,02 грн, в іншій частині залишити рішення - без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, дати про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та взагалі ніяких даних, крім прізвища, адреси та його підпису. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позові. Вказав, що банк не надав доказів того, яким чином при максимальному кредитному ліміті в розмірі 27 000,00 грн станом на момент подання позову утворилась сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 588,20 грн, що є більш ніж в два рази більшим від розміру максимального кредитного ліміту позичальника. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що заборгованість, яка утворилась внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, підлягає стягненню з боржника. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 серпня 2014 року року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2300,00 грн, який в подальшому збільшено до 27 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , остання яких з терміном дії до останнього дня квітня 2021 року. До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», які відповідачем не підписано. Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми позову. Пунктом 1.1.2.1.6 Умов та Правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів банку, клієнт зобов`язаний звернутися до банку для розірвання цього договору і погасити заборгованість. У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Пунктами 2.1.1.2.12, 2.1.1.2.13 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутися до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що термін внесення обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до 1-го числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом. Термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Термін погашення відсотків за овердрафтом щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн, включаючи зобов`язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та Правил, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», базова процентна ставка в місяць становила 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становила 2,5%; за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року 2,9%; за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, пеня =0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 98 186,54 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 68 588,20 грн, в тому числі, заборгованості за поточним тілом кредиту 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 68 588,20 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 29 598,34 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України 0,00 грн, нарахованої пені 0,00 грн, нарахованої комісії 0,00 грн. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 13 серпня 2014 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 13 серпня 2014 року належним чином не виконав. Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за рахунком, які були надані банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем, тому і підлягає стягненню з нього на користь банку в заявленому банком розмірі 68 588,20 грн. Посилання ОСОБА_1 на те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позові, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи містять виписку за договором, яка може бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19). Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21 квітня 2021 року.