Постанова 4818 № 643/6957/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/6957/23 Головуючий суддя І інстанції Новіченко Н. В. Провадження № 22-ц/818/466/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року, по цивільній справі № 643/6957/23, за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У липні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 24 жовтня 2017 року. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 11.06.2023 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 732, 68 грн., з яких: 26 644, 54 грн. - заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками за користування кредитом 6 088, 14 грн. На підставі вищевикладеного, банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 жовтня 2017 року в розмірі 32732,68 грн станом на 11.06.2023 року та судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року у задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «Приват Банк» - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що при підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначив, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку, яка в подальшому перевипускалася та на неї було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, який в подальшому збільшено до 28 000,00 грн. Вважав, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог частин 1,2,5 статті 12 ЦПК України, оскільки відхилив доводи позивача щодо наявності заборгованості при тому, що відповідач участі у справі не брав і будь-яких заперечень не подавав, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсоткової ставки. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом. Крім того, сплачені відповідачем кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 жовтня 2017 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 500,00 грн, який в подальшому було збільшено до 28 000,00 грн (а.с.10). З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до останнього дня травня 2021 року (а.с.11). До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем не підписано. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Як вбачається з пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 10% від суми позову. У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання вказаного на картці останнього місяця строку її дії банком випускається картка на новий строк, за що клієнтом вноситься плата згідно діючим тарифам. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що строк внесення обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту до 1-го числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн, враховуючи прострочені зобов`язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та Правил, клієнт сплачує банку пеню у відповідності до встановлених тарифів. Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна» пільговий період до 30 днів за кожною тратою; базова відсоткова ставка в місяць 3,0%; обов`язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів ПЕНЯ=пеня (1)+пеня (2), де пеня (1)=(базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць; при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50,00 грн; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань 500,00 грн +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.13). Таким чином, розмір відсотків встановлено тільки Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, які відповідачу не були відомі, оскільки він їх не підписував. Відповідач підписав лише заяву позичальника від 24 жовтня 2017 року, яка містить лише анкетні дані позичальника, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11 червня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 32732,68 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 26644,54 грн, та заборгованості за відсотками за користуванням кредитом 6088,14 грн. Згідно виписки за договором № б/н за період 24 жовтня 2017 року по 01 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 внесено в рахунок погашення заборгованості 83658,69 грн, а знято з картки 79913,01 грн. Взяті на себе зобов`язання за договором № б/н від 24 жовтня 2017 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси. В свою чергу, ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону «Про захист прав споживачів» (далі - № 1023-XII) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов. При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту саме у розмірі 500,00 грн, який в подальшому збільшено до 28 000,00 грн, зокрема, розрахунок заборгованості, виписка. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Умовами ознайомився відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та неустойки у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення. Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту. З наданого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 26 644,54 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом. ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. При цьому, як вбачається з виписки за договором № б/н за період з 24 жовтня 2017 року по 01 січня 2023 року, банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що теж враховано банком як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, який в подальшому збільшено до 28 000,00 грн, в свою чергу згідно виписки за договором № б/н за період з 24 жовтня 2017 року по 01 січня 2023 року ним внесено в рахунок погашення заборгованості в розмірі 83 658,69 грн, а знято з картки 79 913,01 грн. Тобто, ОСОБА_1 має переплату за даним кредитним договором в розмірі 3 745,68 грн (83 658,69-79 913,01 грн). Виходячи з вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним ОСОБА_1 , що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами та інших платежів підписана відповідачем анкета-заява не містила. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки оскаржене рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, то відповідно до статті 375 ЦПК України колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Повний текст судового рішення складено 12 січня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В. Бурлака. Ю.М.Мальований.