Постанова 4818 № 630/623/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «21» вересня 2020 року м. Харків справа № 630/623/19-ц провадження № 22ц/818/3755/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року в складі судді Малихіна О.О. в с т а н о в и в: У грудні 2019 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 17 лютого 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість в розмірі 95 435,25 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 702,76 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 87 411,76 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, заборгованості за пенею - 2300,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 4520,73 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 лютого 2011 року у розмірі 95 435,25 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 702,76 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 87 411,76 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, заборгованості за пенею - 2300,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 4520,73 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 17 лютого 2011 року в загальному розмірі 90 414,52 грн та судовий збір в розмірі 1819,96 грн, в іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що до вимог банку необхідно застосувати строк позовної давності. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. 08 липня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті, відповідачем не заперечується отримання кредиту та не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 702,76 грн. 15 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції надішли додаткові письмові пояснення банку, в яких банк акцентував увагу на тому, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 розпочав користуватися кредитними коштами тільки з 06 грудня 2011 року, а договір укладено у лютому 2011 року, про що не заперечував сам позичальник. Зазначив, що останній платіж позичальник зробив 23 серпня 2017 року у розмірі 1000,00 грн, а банк звернувся до суду з позовом до позичальника у грудні 2019 року, тому строк позовної давності не застосовується. Крім того, в заяві - анкеті не міститься строку повернення кредиту, тому до кредитних правовідносин необхідно застосувати частину 2 статті 530 ЦК України, яка передбачає право кредитора вимагати виконання договору у будь - який час. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк довів, що з ОСОБА_1 на його користь стягненню підлягають не тільки заборгованість за тілом кредиту, але й заборгованість за відсотками та неустойка. Проте, повністю колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 лютого 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку в розмірі 1400,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а також надав згоду про те, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня серпня 2015 року. До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем не підписано. Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Пунктом 1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. У відповідності до пункту 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії) за зверненням клієнта до банку згідно чинних тарифів. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що строки та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картками з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафту, який виник за такими картками, наведено в Пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100,00 грн, враховуючи прострочені зобов`язання, передбачені пунктами 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умова та Правил, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується як: пеня = базова процентна ставка за договором / 30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50,00 грн (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Як вбачається з витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», щомісячну базову процентну ставку встановлено 3,0%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 30 днів за кожною тратою. З 01 січня 2013 року всі картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та базова процентна ставка в місяць становила 2,5%; за тратами, здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,9%, за тратами, здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року - 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31 жовтня 2019 року, який надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем. За розрахунком банку станом на 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 95 435,25 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 702,76 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 87 411,76 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, заборгованості за пенею - 2300,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 4520,73 грн. Однак, розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на те, що в заяві позичальника від 17 лютого 2011 року процентну ставку не зазначено. Також, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеню, а також штрафи (фіксована частина та процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 лютого 2011 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідач і з ними погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (17 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (поштою 19 грудня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом, пені, а також штрафів (фіксована частина та процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 17 лютого 2011 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 . Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) та ін. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 702,76 грн. Посилання ОСОБА_1 на те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи свідчать про те, що підстав для застосування строку позовної давності не вбачається, оскільки строк банком не пропущено. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимог щодо стягнення відсотків та пені, що суперечить матеріалам справи. За таких обставин рішення суду підлягає зміні із зменшенням стягнутої суми з 90 414, 52 грн до 702, 76 грн (до тіла кредиту), а апеляційна скарга - частковому задоволенню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За подачу позову Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» сплатив 1921,00 грн; позов задоволено частково на 0,74 %, судовий збір за подачу позовної заяви складає 14,22 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; за апеляційну скаргу ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 2881,50 грн; апеляційну скаргу задоволено на 99,26%, судовий збір за подачу апеляційної скарги складає 2860,18 грн, який підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . Враховуючи частину 10 статті 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2845,96 грн (2860,18-14,22) підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . У зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині. Оскільки ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року зупинено дію рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року, вважаємо за необхідне поновити його дію в нескасованій частині. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року - змінити в частині розміру стягнутої суми заборгованості. Розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 лютого 2011 року зменшити з 90 414,52 грн до 702, 76 грн. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору в розмірі 1819,96 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2845,96 грн за подачу апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Поновити дію рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року в не скасованій та не зміненій частинах. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року.