Ухвала КАС ВС № 120/3158/20-а

УХВАЛА 20 квітня 2021 року м. Київ справа №120/3158/20-а адміністративне провадження №К/9901/11631/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 120/3158/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та скасування приписів, наказу, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (далі також - ТОВ "ЛВН Лімітед", позивач) звернулося у Вінницький окружний адміністративний суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач, скаржник), у якому просило: визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ТОВ "ЛВН Лімітед", якому надано спеціальні дозоли на користування надрами № 6091 від 17 грудня 2015 року та № 6092 від 17 грудня 2015 року, результати якої оформленні актами № 06-06/26/2020-13/п (34) та № 06-06/26/2020-14/п (35) від 26 лютого 2020 року; визнати протиправними та скасувати приписи Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року; визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 196 від 3 червня 2020 року про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів, в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ "ЛВН Лімітед". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано приписи Державної служби геології та надр України № 324-14/06 від 27 лютого 2020 року та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 196 від 3 червня 2020 року про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів, в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ "ЛВН Лімітед". В іншій частині позовних вимог відмовлено. 31 березня 2021 року Державна служба геології та надр України, не погодившись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувану постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року було отримано ним 2 березня 2021 року, на підтвердження чого надано копію супровідного листа суду апеляційної інстанції від 2 березня 2021 року № 120/3158/20-а/7693/2021 про направлення копії вказаного судового рішення на електронну пошту відповідача. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення було направлене йому 2 березня 2021 року (що підтверджується наданими ним доказами), колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр ТОВ "ЛВН Лімітед"; визнання протиправними та скасування приписів Державної служби геології та надр України № 324-14/06 та № 325-14/06 від 27 лютого 2020 року; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України № 196 від 3 червня 2020 року в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами № 6091 та № 6092 від 17 грудня 2015 року, виданих ТОВ "ЛВН Лімітед". 8 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 93 Водного кодексу України, в якій зазначено, що з метою охорони водних об`єктів у районах збору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказане кореспондується із положеннями статей 34, 35 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення». Крім того, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до статті 36 вказаного Закону у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується. В свою чергу, надрокористувач з моменту отримання спеціальних дозволів на користування надрами проводить видобування питних підземних вод без встановлення зон санітарної охорони. Як наслідок, не встановленням меж зон санітарної охорони, надрокористувачем порушено особливі умови спеціального дозволу на користування надрами, яким надрокористувача зобов`язано розробити, затвердити в установленому порядку зони санітарної охорони та суворо дотримуватися їх режиму, що у свою чергу, відповідно до пункту 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України» від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок №615), є підставою для винесення припису щодо усунення виявлених порушень та прийняття наказу про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Однак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували вказані вище норми права та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій справі. Підставою касаційного оскарження у справі № 120/3158/20-а скаржник зазначає: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме, статті 93 Водного кодексу України, статей 24, 35, 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та пункту 21 Порядку №615. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи складність та предмет спору, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року, з метою з`ясування правильності застосування судами попередніх інстанцій статті 93 Водного кодексу України, статей 24, 35, 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та пункту 21 Порядку №615. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Державної служби геології та надр України та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 120/3158/20-а.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 120/3158/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та скасування приписів, наказу.

3. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 120/3158/20-а.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Установити для учасників справи п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права) та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя доповідач Я.О. Берназюк Судді: І.В. Желєзний Н.В. Коваленко